16 вересня 2018 року у Львові відбувся Третій всеукраїнський фестиваль «Вітер На-Дії».
Молодь та усіх зацікавлених прийняв Центр митрополита Андрея Шептицького. Організатором Фестивалю є Патріарша комісія у справах молоді УГКЦ разом з Українським католицьким університетом, за підтримки Львівської облдержадміністрації та Львівської міської ради.
«Вітер На-Дії» — це Фестиваль Вільних, Ініціативних, Творчих, Енергійних та Радісних молодих людей, які шукають шляхів зростання, розвитку, не бояться відповідальності і хочуть змінити світ. Саме тому на території Центру Шептицького діяли три тематичні майданчики: духовний, інтелектуальний та мистецький — кожний зі своїми особливостями та спікерами у відповідних галузях, із майстер-класами та жвавим спілкуванням. священики, маркетологи, журналісти, підприємці, психологи, експерти з туризму, актори, художники… Ось неповний перелік тих, хто ділився своїм досвідом з учасниками фестивалю, надихав їх та розкривав таємниці свого успіху.
«Вітер На-Дії» став майданчиком, де могли зустрітися та поспілкуватися політики, підприємці, люди культури й науки, духовні лідери і молодь, яка лише починає свій життєвий шлях, має багато питань і шукає відповідей. CREDO вдалося поспілкуватися як з учасниками, так і з організаторами фестивалю та почути їхні враження від побаченого й пережитого.
Отець Ростислав Пендюк, голова Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ, головний організатор фестивалю, розповів про те, яких плодів очікує після завершення заходу, на що сподівався і що, на його думку, є головним, коли організовуєш такі зустрічі:
— В мене оптимізм від самого ранку: маємо фантастичну погоду, фантастичних людей, які приїхали, щоб узяти участь у фестивалі. Бо все ж маю визнати: ми були впевнені, що зможемо підготувати цікаву програму; але не були впевнені, чи люди захочуть долучитися. Але вони є, і це прекрасно, я дуже радий.
Щоб ви розуміли, то станом на 11.30, перед початком літургії, ми роздали вже 1500 буклетів, тобто всі, що мали; зареєстрованих на цю годину було 3 тисячі осіб. Сподіваюся, що вони матимуть користь. Кожний по-різному, очевидно — хтось зараз на молитві у храмі й, можливо, переживе якийсь особливий момент зустрічі з Богом; а хтось на дискусії про освіту зрозумів, що освіта це справді важливо. Таких прикладів можна наводити дуже багато. Ми спробували створити такий особливий майданчик, і зараз щось на ньому відбувається.
Пропрацювавши енну кількість років у Церкві, я маю повне усвідомлення того, що тут має бути довіра до Бога. Це Він веде людей — не ми; ми можемо тільки співпрацювати з Ним, організовуючи такі заходи. Як це відгукнеться у серці людини? Можливо, вже завтра — і вона напише про це на фейсбуку; а може, через два роки і вона про це не напише; і все гаразд, головне — що це відбулося у житті цієї людини. Ось що насправді важливо і це треба розуміти.
Христина, волонтер реєстрації учасників фестивалю «Вітер На-Дії»:
— Це мій перший досвід волонтерства, але я в захваті. У нас чотири реєстраційні точки і на кожній працює по двоє людей. Не знаю, скільки точно зареєструвала особисто, але понад 500. Усі дуже чемні — приємно працювати, хоча був один інцидент, але у порівнянні це — дрібничка. Зранку число зареєстрованих учасників сягнуло трьох тисяч, протягом дня також багато осіб реєструвалося, тому не здивуюся, якщо кількість учасників переважить п’ять тисяч.
Нашу увагу привернула група дівчат у пластових одностроях, і ми підійшли познайомитися, з чого дуже радіємо, бо виявилося, що це гурток «Мрійливі Кульбабки» зі станиці Кривого Рогу — Софія, Інна, Ярослава та Дарина із виховницею Оленою Пазенко:
— Ми приїхали вчора. Нам усе дуже подобається і ми просто у захваті від міста. Бували у Львові раніше, але захоплюємося щоразу, наче вперше. Дуже багато емоцій. Все так круто. Ми вже побували на двох спічах, зараз ідемо на третій. Були на «Холдингу емоцій», «Україна у твоїх руках», відвідали театральні майстер-класи — багато нового дізналися. Минулого року ми спільно з УКУ організовували проект «Форум відповідальних людей» у Кривому Розі. Як бачите тісно товаришуємо із Львовом. Дуже дякуємо Патріаршій комісії у справах молоді, яка нас запросила на фестиваль.
Приємно бачити знайомі обличчя, особливо такі усміхнені, як у сестри Едіти Улман SSPS, яка не приховувала своїх емоцій:
— Дуже шкодую, що не можна помножити часу, адже програма дуже цікава. Я щойно переглянула фільм «Небо над головами» про підліткову виправну колонію — дуже цікаво. Була трошки на майстер-класі про Інстаграм, також є багато інформації з медійного простору — те що нас цікавить. Надзвичайно мене вразила Ісусова молитва, яку представили сестри-монахині, і бачу, в які глибини треба запливати. Тішуся, що є щось таке, бо це дуже добра нагода відкрити для себе щось нове, цікаве і корисне.
Я сьогодні вперше в УКУ і приємно вражена. Богу слава за таке місце. Також радію, що з тими людьми, які представляли різні теми, проводили майстер-класи, співали зі сцени, ми спершу могли помолитися разом, і мене це насправді вразило. Стартовий момент із благословення єпископа — ось те, що задало тон усьому, що тут відбувається. Для мене особисто це сильний момент.
Павло Ковальчук, парафія св. Йоана Павла ІІ, учасник фестивалю:
— Ми з товаришем були на молитві Тезе. Це така наша любов. Я дуже люблю молитву в дусі Тезе. Зараз ми чекаємо на концерт «Керигми». Багато наших друзів-музикантів там грають. А загалом чудова атмосфера, я зустрів уже багато знайомих, мені тут подобається.
Отець Юрій Блажиєвський, головний редактор журналу «Скинія», розповів про свій досвід на фестивалі:
— Сильно великих вражень не маю, бо я щойно приїхав зі своєї парафії, де мав «повний комплект» — Служби Божі, сповіді, хрещення, і мені важко говорити про враження від заходу загалом; але от у чому я встиг взяти участь, то це духовні розмови та сповіді. І мене радує, що й молодь, і старші люди, які приходили, хочуть навести лад у своєму житі, розібратися з проблемами і добре сприймають таку нагоду, якою є фестиваль. Хочуть глибини і шукають Бога у своєму житті, й не просто на словах, а в дії: роблять вибір, розуміють, що від чогось мають відмовитися, і не бояться зробити цей крок, шукають підтримки. Тому я вважаю, це добра марка для фестивалю, і для людей це не просто тусовка, а місце зустрічі з Богом. Поза тим, бачу багато людей, які почуваються тут невимушено, але не на емоціях, як бувало у попередні рази. Сьогодні люди йдуть у глибину.
Сестра Катерина Молочій з оргкомітету фестивалю, відповідальна за духовний майданчик, розповідає про те, яку молодь побачила:
— Дуже гарна молодь приїхала: зацікавлена, у пошуку. Вони приїхали щоб потрапити на конкретний майданчик — знають, чого хочуть. Багато було охочих до сповіді. Ми планували зробити сповідь після літургії у дерев’яній церкві, але отці навіть не мали шансу туди дійти — вони просто вийшли на галявинку і тут сповідали, і постійно була молодь, і це справляло дуже гарне враження. Також було дуже багато людей на молитві прослави, на Ісусовій молитві, а зараз триває християнська медитація. Мені дуже з того радісно, що молодь приїхала не лише розважитися, але й почерпнути духовно.
Фото автора