[img:4:9-1:alignleft] Святе Тридення Страстей і Воскресіння Господнього сяє як кульмінація літургійного року. Урочистість Пасхи має таке значення у літургійному році, як неділя — у тижні. Адже через пасхальну тайну благословенних Страстей Христос відкупив людей і досконало прославив Бога, знищуючи своєю Смертю нашу смерть і своїм Воскресінням повертаючи нам життя.

Пасхальне Тридення Страстей і Воскресіння Господнього розпочинається вечірньою Службою Господньої Вечері — на центральному місці стоїть Пасхальна Вігілія — і закінчується Вечірнею Неділі Воскресіння” (Загальне введення до Римського Служебника, 18).

Згідно з вищенаведеним документом, не можна розглядати Пасхальне Тридення тільки як хронологію пасхальних подій, пов'язаних зі Смертю і Воскресінням Господнім («три дні»), але як три фази пасхальної тайни: прощальна Вечеря, Смерть на хресті, поховання і Воскресіння.

Служба Господньої Вечері

Увечері Великого Четверга уся спільнота Церкви збирається на урочистій Євхаристії Господньої Вечері. Ця Божа Служба є особливий спомином Тайної Вечері Ісуса з апостолами, де Господь встановив таїнство Священства і Євхаристії. У Літургії Великого Четверга, завдяки Святому Духу, вірні можуть взяти участь у цій пасхальній Вечері з Ісусом. Також до вірних відносяться слова Христа: «Я сильно бажав спожити оцю Пасху з вами перш, ніж мені страждати… І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: «Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин». Так само чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй Крові, що за вас проливається» (Лк 22, 15-20).

У первісній християнській Церкві у Великий Четвер грішники, які чинили публічно покуту за гріхи протягом довгого часу, отримували через таїнство Покаяння повне примирення з Богом і Церквою. Від цього дня вони наново допускались до Вечері Господньої — Євхаристії. Сьогодні у Великий Четвер у деяких парафіях України започаткувався звичай Першого Причастя молоді і дорослих, котрі на кшталт катехуменату, протягом довшого часу готуються до цієї урочистості.

Миття ніг

Під час Євхаристії Великого Четверга вживається також обряд миття ніг. У євреїв цей жест виконували завжди раби або слуги. Ісус під час Тайної Вечері власноруч омив ноги апостолам. Так Він сам пояснив свої дії: «Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я ним є. Тож коли омив вам ноги я — Господь і Учитель, — то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив» (Йн 13, 13-15) Миття ніг Ісусом є немов ілюстрацією нової заповіді любові: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я полюбив вас, так і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йн 13, 34-35). Тому цей жест носить також назву «mandatum» (заповідь).

Дослівне виконання слів Ісуса про миття один одному ніг спершу мало місце у бенедектинських монастирях. Згодом цей жест почав використовуватись у Літургії Великого Четверга. Спочатку у римській Літургії його могли виконувати лише єпископи і абати, сьогодні, після літургійної реформи, цей обряд може звершуватись у кожній парафіяльній спільноті.

Урочиста процесія з дарами

У первісній Церкві під час кожної Євхаристії збирались дари для убогих і знедолених. Це був дар Церкви для Христа у «братах менших», тому приношення його було пов'язане з Літургією. У Великий Четвер Церква заохочує парафіяльні спільноти зробити урочисту процесію з дарами для бідних, котрі вірні збирали протягом усього Великого Посту, як плід їх покути.

«Піст вух»

Під час Пасхального Тридення, починаючи від Євхаристії Великого Четверга (після гімну «Слава во вишніх»), затихають звуки музичних інструментів, дзвонів і дзвінків. Ця атмосфера, яку можна назвати «постом вух», налаштовує на споглядання приниженого і покірного Ісуса Христа.

Перенесення Пресвятих Дарів до «темниці»

Після Євхаристії Господньої Вечері, на згадку про схоплення і ув'язнення Ісуса, переносяться Пресвяті Дари на вівтар виставлення, котрий символічно представляє «темницю», де було ув'язнено нашого Господа. Там аж до Літургії Великої П'ятниці має місце адорація Євхаристійного Ісуса.

Під час перенесення Пресвятих Дарів співається гімн видатного середньовічного богослова Томи Аквінського «Pange, lingua».

Оголення вівтаря

Після Літургії Великого Четверга «оголяється вівтар», тобто знімається з нього скатертина. Цей звичай має символічне значення: по-перше, це знак, що Ісуса залишили його найближчі учні, по-друге, це знак оголення Господа перед хрестовою смертю.

Велика п'ятниця Господніх страстей

У Велику, або Страсну П'ятницю згадуються спасительні Страсті та Смерть Господня. Уся Церква споглядає очима віри на Спасителя, Котрий як Добрий Пастир віддає своє життя за овець.

У Велику П'ятницю не правиться Євхаристія. Літургія цього дня, яка зветься Літургією раніш освячених Дарів, має своє коріння у традиції Церкви перших віків християнства. Античний документ — «Щоденник подорожі Егерії» — описує перебіг відправ Страсної П'ятниці у IV сторіччі: спочатку вірні збирались у світлиці Тайної Вечері, де згадували катування Ісуса; потім йшли на Голгофу, де єпископ подавав вірним особисто вшанувати хрест Спасителя. Кожний підходив і торкався його спочатку чолом, потім очима і, врешті, поцілунком. Пополудні вірні ще раз збирались на Голгофі, щоб слухати Боже Слово, опис Господніх Страстей та щоб молитись. Подібний перебіг мала Літургія Великої П'ятниці у Римі, котра стала взірцевою для усієї Західної Церкви аж по сьогоднішній день.

Лежання долілиць священика

Уся Літургія Великої П'ятниці має драматичний характер. Вона починається у тиші, без співу, при оголеному вівтарі. Священик, який у процесії приходить до вівтаря, припадає перед ним обличчям додолу і перебуває у такому положенні декілька хвилин. Це є властивий жест Страсної П'ятниці, він є знаком стану наших перших батьків після первородного гріха та знаком страждання і труда Церкви. Цей жест є покірною молитвою Церкви про те, щоб Ісус своєю Кров'ю підняв нас із пороху наших гріхів.

Опис Господніх Страстей

Вже у перших віках християнства у Римі на Літургії Великої П'ятниці читався опис Господніх Страстей євангеліста і апостола Йоана. Цей опис особливим чином підкреслює царську гідність Христа. Багряний колір літургійних шат священика та єпітрахилі на хресті є не стільки кольором мучеництва, скільки кольором царської гідності Ісуса.

Вселенська молитва

Свідомість, що Христова Смерть принесла спасіння усьому світові, спонукає Церкву молитись за усіх людей, щоб вони відкрили своє серце на Господнє спасіння.

У Літургії Великої П'ятниці вселенська молитва має особливий перебіг: спочатку подається молитовний намір, потім усі в тиші моляться і священик «збирає» усі молитви у так званій молитві колекти. У вселенській молитві Страсної П'ятниці вірні моляться як за віруючих, так і за невіруючих в Христа.

Адорація хреста

У Велику П'ятницю величають Ісуса Христа, Відкупителя світу. Зовнішнім виразом прославлення Господа є вшанування знаку Спасителя — хреста. Він урочисто вноситься до храму для адорації вірних. Вшанування хреста відбувається так, як у перших віках християнства: можна до нього торкнутись чолом, можна його поцілувати, при адорації хреста співаються антифони, які вказують на світлий день Пасхи, оскільки Велика П'ятниця тісно пов'язана з подіями Великодня.

Причастя вірних

Єдність з Ісусом Христом, Розіп'ятим і Воскреслим ради нашого спасіння, осягається не тільки за допомогою слухання Божого Слова і молитви, своє увінчання вона має у Євхаристії. Святе Причастя у Велику П'ятницю підкреслює цю істину, що єдність з Ісусом в Євхаристії — це вершина церковного життя і всієї літургії Церкви.

Перенесення Пресвятих Дарів до «Гробу Господнього»

У пізнішій традиції Церкви з'явився звичай встановлювати у храмах декорацію «Гробу Господнього«, де переховується або хрест, або Пресвяті Дари з метою їх адорації вірними.

У римо-католицьких храмах зазвичай у «Гробі Господньому», переховуються Пресвяті Дари у монстранції, яка на знак Смерті Христа, прикрита прозорим білим вельоном (фатою). Для підкреслення драматизму подій Великої П'ятниці у «Гробі Господньому» часом ставиться фігура Померлого Ісуса. Неподалік від «Гробу Господнього» знаходиться також хрест, виставлений для особистої адорації вірних.

Піст

Вже у перших віках у Велику П'ятницю Господніх Страстей християни дотримувались суворого посту. У цей день учні Господа втілювали у життя слова Вчителя: «Чи можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними? Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді поститимуть в ті дні» (Лк 5, 34-35).

Піст Страсної П'ятниці, як і піст катехуменів у Велику Суботу, готує усю Церкву до радості Пасхи, до радості приходу Господа.

Велика Субота

Велика Субота — це день «Святого і Великого Шабату». Божого Сина, котрий дав початок новому творінню. У цей день не правиться Євхаристія. Уся Церква готується до пасхальної ночі. Вірні перебувають на адорації Пресвятих Дарів. Церква заохочує всіх до посту у цей день та участі у Літургії Годин, яка використовує античні церковні тексти.

Велика Субота є особливим днем для катехуменів, тобто дорослих кандидатів до хрещення. У цей день вони збираються, щоб взяти участь в обрядах безпосереднього приготування до хрещення. Пасхальна ніч буде для них часом хрещення, тому Церква молиться з ними і за них, щоб жодна сила не змогла відвести їх від святого прагнення стати справжніми учнями Христа.

Освячення пасхальної їжі

У Євангелії є зворушливий опис зустрічі учнів з Воскреслим Господом. Цікавим фактом є те, що Ісус після свого Воскресіння особливим чином являє себе під час спільної трапези. Так було, наприклад, з учнями з Емаусу (див. Лк 24, 13-35). Один з описів появи Воскреслого Господа учням виразно говорить про те, що Ісус, щоб зміцнити апостолів у вірі, запрошує їх до столу (див. Лк 24, 36-43;-), ще інший — розповідає про спільний (Мк 16, 14-18) з Христом сніданок на березі Тиверіадського озера (див. Йн 21, 1-14).

Також і християнська родина хоче запросити Ісуса до свого святкового столу. Вона збирається на великодній сніданок. Знаком присутності Господа є освячені після Пасхальної Вігілії або протягом Великої Суботи страви: яйце — символізує Воскреслого Господа, Котрий вийшов зі «шкаралупи» гробу; м'ясо — вказує на істинного пасхального Агнця, вбитого заради нашого спасіння; паска (відрізняти від Пасхи), тобто випечена дріжджова «бабка», яка є знаком того, що Воскреслий роздає себе як хліб; сіль — є символом того, що Воскреслий Господь посилає нас сповіщати Добру Новину про спасіння та бути «сіллю землі».

Великодній період

Пасха у літургійному році займає найпочесніше місце. Пасхальна Вігілія започатковує період радості з Воскресіння Христового, який триває протягом п'ятдесяти днів.

Пасхальна Вігілія

Пасхальна Вігілія (Великоднє вечірнє служіння) розпочинає «третій день» Святого Тридення. У цю ніч уся Церква збирається, щоб святкувати Господню Пасху, тобто перехід Ісуса зі Смерті до Воскресіння. Це велика ніч, адже це «та сама ніч, в яку колись наших батьків, синів Ізраїля, Ти вивів із Єгипту та пройти дозволив сухою ногою через Червоне море. Це та сама ніч, що стовпа вогняного світлом розсіяла темряву гріха, а тепер ця сама ніч всіх віруючих у Христа по всій землі звільняє від зіпсуття язичницьким життям і мороку гріхів, повертає благодать та збирає у святих спільноті. Власне цієї ночі Христос, подолавши пута смерті, як переможець вийшов із відхлані». (Exultet)

Християни святкують Пасху на кшталт єврейської Пасхи, але у центрі її є вже не подія Виходу Ізраїльського народу з Єгипетської неволі і перехід через Червоне море, а перехід Ісуса Христа зі Смерті до Воскресіння. Він є істинним Агнцем, кров'ю котрого освячуються домівки вірних» (Exultet).

У цю пасхальну ніч вся Церква чуває, перебуває на молитві та слуханні Божого Слова. Святий Августин назвав Пасхальну Вігілію «матір'ю усіх вігілій». Пасхальне нічне чування є найбільшим святом християнської спільноти, є серцем літургійного року.

Пасхальна Вігілія складається з таких частин: Літургія Світла, Літургія Слова, Літургія Хрещення, Літургія Євхаристії.

Літургія Світла

Літургія Світла повинна відбуватися вночі, тобто розпочатися з приходом ночі і закінчитись пере світанком неділі. Темрява пасхальної ночі є спомином темряви неволі Єгипту, з якої Бог вивів Свій народ. Для вірних сутінки цієї ночі є знаком пітьми їх серця, тиранства сатани над ними. Літургія Світла дає надію, що Бог випровадить з темряви гріха і смерті до свого царства світла.

У першій частині Пасхальної Вігілії дуже виразно підкреслюється, що справжнім Світлом є Христос. Зовнішнім виразом цієї істини є використання в Літургії пасхалу, великої пасхальної свічки, котра символізує присутність Христа-Світла. Вона перша запалюється від освяченого вогню і роздає свій вогонь усім присутнім на Вігілії. Пасхальне послання, котре походить від його першого латинського слова "Exultet", в урочистий спосіб співає хвалу Ісусові-Світлу.

Літургія Слова

У пасхальну ніч Церква запрошує усіх вірних на трапезу Божого Слова. Можна образно сказати, що на столі Слова з'являється дев'ять «страв» — дев'ять читань зі Старого і Нового Заповіту. Біблійні читання змальовують перед нашими очами найважливіші моменти історії Божого спасіння — від створення світу до славного Воскресіння Христа. Усі образи Старого Заповіту є провіщенням приходу Месії та Його царства. Особливе місце у Літургії Слова займає опис виходу Ізраїльського народу з єгипетської неволі, який є прообразом Воскресіння Христа, а також переходу до нового життя.

Після кожного читання є молитва, котра є досконалим коментарем до нього. Відповіддю Церкви на почуте Слово Боже є спів псалму, який має місце після кожного читання. Увінчанням Літургії Слова є Євангеліє про Воскресіння Христове.

Літургія Хрещення

Вже у первісній Церкві Пасхальна Вігілія була святом Хрещення. Пасхальна ніч закінчувала довготривалий період приготування кандидатів до Хрещення, що звався катехуменатом. Великий Піст був для катехуменів особливим часом духовної підготовки до прийняття Хрещення під час Літургії Пасхи.

Пасхальна Вігілія упродовж багатьох віків була привілейованим часом звершення таїнства Хрещення, адже саме Воскресіння Христа дає катехуменам воскресіння з гріхів, саме Пасха (перехід) Ісуса відкриває їм прохід з темряви життя «старої людини» до світла нового життя. В цю ніч не тільки народжуються до Божого життя нові діти Церкви, але і увесь Божий народ відновлює свій союз з Богом, складаючи ще раз обітниці Хрещення.

Літургія Євхаристії

Єдність з Воскреслим Господом найбільш проявляється у з'єднанні з Ним в Євхаристії. Для дорослих новоохрещених ця ніч є часом прийняття Першого Причастя. Багато вірних очищує пасхальною сповіддю своє серце, щоб з відновленою любов'ю з'єднатись з Ним у Причасті.

Церква заохочує, щоб на Пасху, по мірі можливості, усі вірні отримали Причастя під виглядом хліба і вина для підкреслення повноти знаку участі у Смерті і Воскресінні Христа («Paschalis solemnitatis», 92).

Резурекційна процесія

Воскресіння Христа спонукає християн до проголошення всьому світові Доброї Новини: «Христос воскрес! Воістину воскрес!»

Однією з форм сповідання віри у Воскреслого Господа є резурекційна (лат. «резурекціо» означає воскресіння) процесія. Вірні виходять назовні, щоб спільно дати свідоцтво про свою віру у Воскресіння Христове.

На чолі процесії йде хрест з червоною епітрахиллю, яка символізує перемогу Ісуса-Царя над владою смерті, та фігура Воскреслого Господа. Серцем процесії, є Христос у Пресвятій Євхаристії. Пісні, які співаються під час процесії, виявляють віру у Воскресіння Христове — вони лунають як заклик приєднатись до пасхальної радості Церкви.

Резурекційна процесія може мати місце або після Пасхальної Вігілії або на світанку Великодня перед ранішньою Божественною Літургією

Великдень

Радість пасхальної ночі має своє продовження у Великодні, насправді великому Дневі. Цей день є саме цим біблійним "третім днем", "третім днем" Пасхального Тридення. Великдень – це свята Неділя, Господня Пасха, справжній день святої Пасхи, день Господнього Воскресіння.

Цей день закликає до зустрічі з Воскреслим Господом та до свідоцтва діяння у спільноті віруючих в Христа: «Ісус живе!»

Великодня Октава

Вже у єврейській традиції ми зустрічаємось зі звичаєм святкування найбільших свят впродовж восьми днів. Церква октавою вшановує два найважливіші християнські свята — Великдень і Різдво Христове.

Великодня Октава зосереджує свою увагу на події Воскресіння Христа та наказові Ісуса, даному Церкві і кожному християнинові, звіщати Євангеліє.

Починаючи від першого дня Пасхальної Октави, тобто від Великодня, Церква приділяла особливу увагу новоохрещеним. Для дорослих неофітів (так звуться новоохрещені) починається час містагогії, тобто час інтенсивного поглиблення їх християнства. У перших віках християнства, під час Великодньої Октави, вони збирались щоденно у храмі, щоб під проводом єпископа слухати Боже Слово і молитись. У римську літургію увійшов звичай спільної з новоохрещеними літургійної молитви Вечірні протягом усієї Пасхальної Октави.

Східна Церква Великодній Октаві надала назву «Світлого Тижня», адже він віддзеркалює у собі світло Пасхи, світлої перемоги Христа над темрявою гріха і смерті.

Великодні неділі

Церква святкує Пасху впродовж п'ятдесяти днів — від пасхальної ночі аж до урочистості Зішестя Святого Духа. Цей час зветься Великоднім періодом або П'ятидесятницею (таку ж назву має свято Зішестя Святого Духа).

Кожний день Великоднього періоду якимось чином підкреслює радість Воскресіння, проте найбільше її віддзеркалюють неділі протягом Великоднього періоду. Саме на них ми зосередимо нижче свою увагу.

Перша неділя, Великдень, особливим чином проголошує Воскресіння Христа.

Друга неділя має декілька назв, передусім у римській літургії вона зветься Білою Неділею або «неділею в білих», оскільки у цей день новоохрещені останній раз одягали білий хрестильний одяг, яку носили від Пасхи упродовж всієї Великодньої Октави. У давнину був навіть окремий обряд знімання з неофітів хрестильної одежі.

Крім того, друга великодня неділя зветься Томиною Неділею, оскільки Євангеліє цього дня розповідає про зустріч невіруючого апостола Томи з Воскреслим Господом.

Під впливом східної традиції на землях України другу пасхальну неділю звуть також провідною неділею — неділею, яка «проводить», тобто продовжує свято Пасхи. У цей день в багатьох місцях України влаштовуються «проводи», тобто пасхальне поминання померлих на цвинтарях.

Під впливом польської містички сестри Фаустини Ковальської ця друга великодня неділя дістала ще одну назву — «неділя Божого Милосердя».

Третя пасхальна неділя показує нам Христа, який являється своїм учням, щоб зміцнити їх на віру перед тим, як вони підуть проповідувати Євангеліє кожному творінню під небом.

Четверта пасхальна неділя є неділею Доброго Пастиря. Воскреслий і прославлений Христос веде своїх овець до небесних пасовиськ. Він постійно лікує наші рани, щоб ми могли повернутись до свого Пастиря.

П'яту пасхальну неділю можна назвати неділею служінь, оскільки згадує різноманітність служіння у містичному Тілі Воскреслого Господа, тобто Церкві.

Шоста великодня неділя говорить про поширення спільноти Церкви, котре стає можливим лише завдяки Святому Духу, якого мають прийняти віруючі у Христа.

Сьома великодня неділя готує нас до прийняття Обітниці Отця та Ісуса Христа — Святого Духа. Літургія Слова цієї неділі закликає нас до очікування, до молитви, до палкого бажання отримати Дар Святого Духа.

У перші сторіччя християнства святкування Пасхи тривало протягом п'ятдесяти днів. На закінчення Великоднього періоду відзначалась урочистість П'ятидесятниці, яка згадувала дві події — Вознесіння Господнє та Зішестя Святого Духа на апостолів, оскільки сам Ісус вже вказував на зв'язок між цими подіями: «Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, — пришлю Його до вас» (Йн 17, 7).

У ІV столітті в урочистість П'ятидесятниці Церква згадувала вже виключно подію Зішестя Святого Духа, натомість святкування Вознесіння Господнього перенесла на сороковий день після Пасхи. І так є по сьогоднішній день.

Підготувала Світлана Ярошенко на основі книги Костянтина Морозова OFMCap «Літургійний рік»