Запитання читача: Цікавить мене, чи варто сповідатися у священика, який є моїм настоятелем або шефом? Чи не варто пошукати іншого сповідника заради більшої відвертості? Знаю, що деякі священики не сповідають своїх підлеглих, вважаючи, що інформація, почута від пенітента під час сповіді, може вплинути на прийняття рішень стосовно підлеглого. Чи такий підхід є обґрунтованим?
Єдина річ, якої не розумію в статті «Межа таємниці сповіді», чому непряме розголошення таємниці сповіді призводить до дискваліфікації священика? Адже він зробив це несвідомо, отже, не має гріха?
В Католицькій Церкві віруючий має право сам обирати собі сповідника. Вищестоящі авторитети можуть лише рекомендувати того чи іншого, але не мають права наказувати. Чому так?
На це є дві основні причини:
Перша – духовна. Трапляються ситуації, коли сповідник не розуміє духовності пенітента. Приміром, пенітент – харизматик, а священик знає про духовність цих людей тільки в загальному і теоретично. Звичайно ж, він не усе зрозуміє і попросить звернутись до іншого священика за більш компетентною допомогою або спробує допомогти на загальному рівні, що не завжди влаштовує таких християн.
Друга причина – психологічна. Зустрічається дуже часто. Цю причину можна розглядати вузько психологічно, як несумісність характерів, яка заважає розумінню, або більш загально, як зовнішні психологічні перешкоди: сповідник одночасно є шефом, родичем, близьким приятелем тощо.
Якщо перша психологічна перешкода не впливає на стосунки між пені тентом та священиком, то друга причина дуже часто ставить сповідника у скрутне становище. Адже у випадку конфлікту (звільнення з даної священиком роботи, розрив тісних контактів тощо) пенітент може піддатися спокусі думати, що священик використав інформацію зі сповіді, і закритись. Тому завжди краще сповідатись у того священика, з яким у Вас нема ділових стосунків, а лише духовні.
Чому священик несе відповідальність навіть за непряме (несвідоме) розголошення таємниці сповіді? Тому що це відкрило би поле для махінацій і зрештою дискредитувало б абсолютну конфіденційність таїнства. Абсолютна закритість інформації дозволяє на повну щирість сповіді, що є обов’язковою умовою і показником справжнього покаяння грішника та дозволяє сповіднику поставити правильний духовний «діагноз» і відповідно допомогти.