[img:5:9:alignleft]
Недавно мені прислали запитання, на яке спішу відповісти більш-менш популярною мовою.
— Що означає шанування мощів святих? На днях нам давали цілувати мощі бл. Михайла Сапотько. Навіщо ці обряди?
— Шанування мощів святих — це прояв нашої пошани до святого, до його героїчного життя і, що для нас найважливіше, це вияв нашої віри у його заступництво за нас перед Богом. Мощі — це частинка особистої речі (або тіла) святого. В якомусь сенсі ці речі можна порівняти до пам’ятних речей нашої близької людини, які нагадують нам про неї і про те, що вона нам говорила, до чого закликала. З реліквіями пов’язана також наша віра у те, що Божа благодать особливо супроводжує усе, що було посвячено (у власність) Господу. Багатьом людям відомі випадки, коли діяння злого духа пов’язане з контактом з якоюсь річчю або місцем, яке господар йому посвятив. Але мало хто замислюється над тим, що Господь також особливо діє у присвячених Йому місцях та через посвячені Йому предмети, тому що вони стають (завдяки молитві посвячення) Його власністю — людина, як господар місця або предмету, повністю довіряє їх Богу, як новому господареві
Людське тіло набагато важливіше будь-якої власності, тому існує різниця між реліквіями і мощами.
Слід уникати магічного (язичницького) підходу до мощей, як до тотемів, фетишу, ідолів. Сам предмет не діє — він нейтральний, він — «стрілка» (знак), що направляє нас до Господа. І вже від нас залежить, чи приймемо ми це як річ, людини, яку возлюбив Господь, і яку ми шануємо та віримо (і чекаємо) у її молитовну підтримку, і через яку діє особлива благодать.
Отже, варто зберігати здорову дистанцію, щоб з одного боку не нехтувати священним (посвяченим Господу), а з іншого — не перетворювати предмет у (самодіючого) ідола або талісман.