«Век свободы не видать» – так клянуться люди, яким не вперше обманювати. Вони звикли до несвободи, полюбили її, і лише вдають, що свобода для них — найсвятіше. Вселяють співрозмовнику серйозність моменту і в цей же момент, коли він повірив, кидають його, розводять як останнього лоха.
Тему свободи експлуатують не лише ув’язнені та прихильники шансону, які про неї співають. Куди активніше на цьому наживаються злодії в законі — політики, акули бізнесу та реклами, зірки всіх розмірів. Як тільки їм повіриш — використовують твоє вільне волевиявлення, нав’язують тобі непотрібний і дорогий товар, підсаджують на ліву тему.
В світі, де правлять ляльководи, де маніпулюють найсвятішим в самих незмінних інтересах, голосно і красиво говорити про свободу – це майже блюзнірство.
Справа в тому, що якщо втирати про неї безсоромну брехню на незліченних ток-шоу, а потім на цих же екранах зрідка крапнути правди, то вся різниця стирається і людям стає байдуже — що говорять і хто говорить. Якщо замусолити, споганити найважливішу тему, то потім і роки опісля вона викликатиме лише роздратування.
У 2004 році в Україні сталося диво — люди повірили в свою свободу, в своє право вибирати президента, самим визначати майбутнє країни. Подальші п’ять років президент, вибраний демократичним шляхом, робив все, аби цю саму свободу зіпсувати і виваляти в бруді інтриг та спекуляцій.
У 2000 р. Росія нарешті отримала сильного президента, який заговорив про суверенну демократію, велику свободу для великої країни – свободі бути світовим лідером, свободі від олігархів, свободі від політичних конкурентів, свободі від загальнолюдських цінностей і всяких моральних зобов’язань. Останні дев’ять років були роками небаченої свободи для верхівки Росії привласнити все і побудувати всіх, проте для країни вони обернулися втратою всіх гаданих свобод, руйнуванням цивільного суспільства, жорстоким поділом бізнесу на користь кремлівських ставлеників, небаченим зростанням ксенофобії до далеких і ближніх.
І року не минуло, як в Білому домі влаштувався новий президент–демократ, з яким пов’язана надія американської нації на свободу від виснажливих воєн та на свіжий вітер перемін. Проте війна ще йде, а все більшу свободу отримують лише секс–меншини.
Ось що я хочу всім цим сказати: ми живемо у невільному світі, і він навряд чи зміниться до кращого. Людина – раб свого егоїзму, своїх зазвичай далеко не святих бажань, заручник більшості («з вовками жити, по-вовчому вити»). Вустами політиків і телеведучих істина не говорить. Від них не дочекаєшся нічого хорошого. Але я і ти можемо вирішити для себе – бути собою чи ні, знайти свободу або жити в клітці. Адже свобода — поняття, перш за все, духовне, а вже потім соціальне і політичне; воно виражає внутрішню суть людини. Територія свободи починається зсередини. Якщо ми не відкриємо в собі цей внутрішній, духовний вимір, якщо не піднімемося вище за всю цю брудну політику, то ніколи не будемо бачити свободи.
Переклад: Юлія Комарніцька
фінансово.
Щиро дякуємо!
