Молитва не змінює світ, а змінює людину

Молитва в моєму житті — це наче духовні легені, бо під час неї я відчуваю присутність Бога.

Кожен свій день я розпочинаю від знаку хреста та благословення світу і дієцезії на весь день. Потім відправляю Хресну дорогу, де в кожному стоянні маю різні інтенції — за дієцезію, священиків, родини, молодь. Потім йду до храму, де молюсь в намірах священиків, особливо в цей Рік священства. В храмі молюсь молитвами на бревіарії, потім спільно із вірними о 7.30 – розарій. О 8.00 годині відправляю разом із священиками Євхаристію, а після цього приступаю до виконання обов’язків. Протягом дня о 12 годині згадую померлих в молитві «Ангел Господній», а о 15 годині працівники курії збираються в каплиці на Коронку до Божого Милосердя. Закінчую день Вечірнею та Комплетою із Літургії годин.

Намагаюсь постійно молитись перед Пресвятими Дарами, але часто доводиться в дорозі. І тому під час подорожі я стараюсь нічого не пропускати. Також протягом дня приходять різні люди — а тому я молюсь і з ними, і за них.

Благодать молитви дає Бог, бо це нелегка праця. Апостоли просили Ісуса: «Господи, навчи нас молитися». Молитви можна навчитися. Наприклад, я ж не вмію шити, вишивати, але можу навчитися, якщо захочу. Та існує інша сторона — навчитися то можна, але людина має відповісти собі на запитання: «Для чого це мені?». Для справжньої молитви важливими є віра, надія та любов — і тоді молитва має стимул і вагу.

Оточуючі відчувають молимось ми чи ні. І я зрозумів, що моя особиста молитва багато значить — приносить світло і мені, і іншим. Кожній людині потрібне таке спілкування, бо саме через молитву вона приєднується до свого джерела.

А тому, я благаю, заохочую до молитви усіх вірних. Адже, як казав св. Августин: «Молитва не змінює світ, а змінює людину. А людина змінює світ!»

Я особисто відчуваю силу молитви у своєму житті. І коли щось не так у молитві, то немає гармонії навкруги. Наприклад, якщо я маю якісь проблеми, то стаю перед Ісусом на коліна і кажу йому це все — тоді приходить благодать і спокій. Приходжу до Бога також тоді, коли якась незрозуміла роздратованість і чим більше із Ним спілкуюсь, тим більша любов і тепло починає панувати у серці. Існує таке прислів’я, що «з пустого і Соломон не наллє» Бо лише набравши в Бога, можу щось дати. Адже, коли людина починає день із Богом, то все — мозок, серце і душа — звучить, як чудова мелодія. Приємно спілкуватись із людиною, яка «налаштована», наче інструмент, на Господа Бога. І тому я намагаюсь не занедбувати молитву хіба що температура 40.

Прикладом в молитві для мене є насамперед Папа Йоан Павло ІІ. Одного разу мені пощастило бути із ним в каплиці. І я мав нагоду спостерігати як довго він розмовляв із Богом, а це свідчить про близькість. Також прикладом є Леон Великий, св. Максиміліан Марія Кольбе, св. Франциск Асизький, Ян Марія Віаней та Мати Тереза. В дитинстві прикладом молитви були для мене батьки, яких я часто бачив на колінах.

Під час задушних днів, які тривають з 1 по 8 листопада, я кожного дня відвідую кладовище, чи то проїжджаючи повз, чи то в місті. І хочу зауважити, що молитва за померлих має велику вартість. Молитися за душі в чистилищі — то благородна річ. Пам’ятаю, як одного разу прийшов до мене маленький хлопчик. Він виховувався в багатодітній сім’ї і через матеріальну неспроможність його прогодувати, батьки віддали до інтернату. Під час задушних днів він дає мені 5 рублів (а на той час це мало вартість) і просить відправити Месу за померлу бабусю. Я тоді запитав: «Сину, а де ти взяв?» А він відповів: «Мені давали по 20–30 копійок і так я назбирав. А тепер хочу дати ці гроші за бабусю, яка привила мені віру та навчила молитись. Вона колись мене просила, щоб я завжди пам’ятав про її душу.» Я його поцілував і сказав: «Сину, яка щаслива твоя бабуся!»

_________________________________________________________

УВАГА!
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.