Дайджест

Що таке непомильність Папи

11 Листопада 2009, 04:52 4466
vatican

Парадоксально, але факт: найприйнятніша і, мабуть, найпростіша для православних догма Католицької Церкви стала найбільш неприйнятною і найскладнішою для їх розуміння. Це догма про папську непомильність в питаннях віровчення, або, як її ще називають, догма про непомильність Папи. Цей парадокс має місце, перш за все, через незнання тексту і нерозуміння сенсу догми, прийнятої Католицькою Церквою на Першому Ватиканському Соборі в 1870 році. Давайте проаналізуємо її суть.

Перш за все, поговоримо про те, чого ця догма не проголошує

1. Вона не проголошує особистої непомильності Римського первосвященика.

2. Вона не проголошує непомильності Папи у всіх його висловах.

3. Вона не проголошує того, що часом на Папу находить осяяння, і він починає, як Дельфійський оракул, сповіщати якісь непорушні істини.

Так що ж проголошує ця догма?

Ось її текст: Папа Римський, коли він говорить ex cathedra, тобто коли, виконуючи свої обов’язки вчителя і пастиря всіх християн, визначає, в силу своєї верховної апостольської влади, що певне вчення в питаннях віри і моралі має бути прийняте Церквою, користується, з Божою допомогою, обіцяною йому в особі блаженного Петра, тією непомильністю (infallibilitas), якою Божественний Відкупитель благоволив наділити Свою Церкву, коли вона визначає вчення в питаннях віри і моралі. Отже, ці визначення Папи Римського непорушні самі по собі ex sese, а не через згоду Церкви.

Таким чином, з догми виходить, що ряд заяв Папи, яких Церква називає визначеннями ex cathedra, є НЕПОМИЛЬНИМИ і є вони такими самі по собі, не вимагаючи додаткової згоди всієї Церкви. Чи означає це, що Папа може проголосити якусь догму, з якою Церква не згодна, і яка не відповідає Переданню і Писанню? Ні, не означає. Папа ex cathedra може проголосити лише те, що вистраждане Церквою, обговорене і прийняте, лише те, що повністю відповідає Переданню і Писанню, не протирічить всьому Вчительству Церкви і не входить в протиріччя з жодною раніше прийнятою догмою. Папа своїм визначенням лише стверджує те, що вже присутнє у вченні Церкви.

Які ж визначення Папи є екс-катедральними? Лише ті, які Папа сам визначає такими. З часу прийняття догми було винесено лише одне таке визначення – в 1951 році була проголошена догма про тілесне Вознесіння Богородиці на небеса.

Чому ж заява Папи не вимагає додаткової згоди Церкви? Для цього є декілька причин

1. Папа – глава земної Церкви, він несе пряму відповідальність за Неї перед Христом, будучи найвищою церковною інстанцією. Те, що підписане Папою як непомильне визначення, не може бути ніким скасоване.

2. Соборне обговорення в Церкві дуже важливе, але воно повинне відбуватися ДО, а не після вердикту Папи. Заява Папи ex cathedra означає, що соборне обговорення вже відбулося, причому воно не обов’язково повинно мати місце в рамках Собору, воно може мати різний формат. Визначення Папи підводить риску під цим обговоренням, завершуючи його і виносячи остаточне формулювання, обов’язкове для прийняття всіма членами Церкви. До цього визначення обговорення можливе, після нього – обговорення припиняються, і будь-яке протиріччя даному визначенню є єрессю.

3.Ряд питань може обговорюватися на соборах. Але, по-перше, не з кожного питання слід скликати собор. По-друге, не завжди є можливість скликати собор, в той час як необхідність висловити непомильну думку в Церкви може виникнути у будь-який момент. Непомильність взагалі є постійним атрибутом Церкви, і її носієм є Папа як наступник Петра і вікарій Христа в Церкві.

Не можу не привести цитату з видатного православного філософа Льва Карсавіна – «Папа, не як людина, а як наступник Петра і орган Св. Духа, володіє безумовною, абсолютною істиною у всій її повноті. Як володар істини, він належить до невидимої церкви і сполучає її з видимою. Потенційно він затверджує істинне і відмітає ложне, але він в кожен момент може зробити це і актуально: урочисто проголосити істину і таким проголошенням категорично усунути всяке вагання» (Л. Карсавін. Католицтво).

Непомильність не є атрибутом лише Папи. Догматична непомильність – це властивість всієї Церкви, і вона виявляється як непомильність єпископа, колегії єпископів і непомильність Папи як глави цієї колегії. Непомильність Папи як глави колегії єпископів, наступника Петра і вікарія Христа є вінцем непомильності Церкви.

Треба дуже чітко розуміти, що непомильність Папи, як було підкреслено на Першому Ватиканському соборі, не є «ні одкровенням, ні натхненням». Це не властивість особи Папи, не еманація, яка виходить від нього внаслідок містичного екстазу. Це, перш за все – його прямий обов’язок як верховного пастиря Вселенської Церкви. І обов’язок цей полягає в постійному контролі над Церквою, за діяльністю всіх Її інститутів, в звірянні Її життя з Переданням і Писанням.

У певні моменти життя Церква потребує чіткої відповіді на різні виклики – виклики з боку спірних вчень, що виникають як всередині Неї, так і зовні. І Папа, як головний пастир, зобов’язаний залучити весь апарат експертів для того, щоб найчіткіше сформулювати відповідь Церкви на ці виклики. Якщо це формулювання максимально точне і безперечне, якщо дане питання має абсолютну догматичну цінність, то Папа підносить її в ранг догми своїм непомильним визначенням. Якщо питання відноситься до морального вчення – то Папа виносить непомильне визначення в області моралі.

З моменту проголошення догми в 1870 р. Папа ex cathedra проголосив лише одну догму – про Тілесне Вознесіння Діви Марії.

І останнє питання, яке часто бентежить наших відокремлених братів. Чому Церква проголосила цю догму так пізно? Як же Вона жила 19 століть без неї?

На це можна відповісти, що Церква НЕ ЖИЛА без вчення про папську непомильність, просто це вчення не було остаточно сформульоване і догматизоване. На 4 сесії Першого Ватикану було проголошено: «Апостольська першість, якою папа Римський, як Наступник Петра, глави Апостолів, володіє у Вселенській Церкві, включає також верховну владу учительства (supremam magisterii potestatem). Святійший Престол завжди цього дотримувався, незмінний звичай Церков доводить це, і Вселенські Собори, особливо ті, на яких Схід зустрічався із Заходом в єдності віри і любові, це проголосили.

Отці IV Константинопольського Собору, слідуючи своїм попередникам, видали урочисте ісповідання віри: «Перша умова спасіння – зберігати закон православної віри… Не можна нехтувати словами Господа нашого Ісуса Христа, який говорить: «Ти- Петро(скеля), і я на цій скелі збудую мою Церкву « (Мт. 16, 18). Це твердження підтверджується фактами, тому що католицька релігія завжди зберігалася без вади Святійшим Престолом. Бажаючи ні в чому не відділятися ні від його віри, ні від його вчення, ми сподіваємося заслужити на перебування в єдності в цьому спілкуванні, яке проповідує Святійший Престол, на якому покоїться, повністю і істинно, міцність християнської релігії».

Зі схвалення II Ліонського Собору греки ісповідували: «Свята Римська Церква володіє також верховною і повною першістю і верховенством (summum et plenum primatum et principatum) над зборами [всієї] кафолицької Церкви. Вона щиро і покірливо визнає, що отримала це право зі всією повнотою влади від самого Господа в особі блаженного Петра, глави Апостолів (apostolorum principe sive vertice), наступником якого є Папа Римський. І, оскільки вона повинна понад все захищати істину віри, питання, які виникають відносно віри, мають бути вирішені її судом».

Нарешті, Флорентійський Собор визначив: «Папа Римський є правдивим намісником Христа, главою всієї Церкви, батьком і вчителем всіх християн; йому, в особі блаженного Петра, Господом нашим Ісусом Христом довірена повнота влади пасти, керувати і управляти всією Церквою».

Ось що пише св. Максим Ісповідник про Папу: «благословенний Папа Святійшої Кафолицької Римської Церкви, тобто Апостольський Престол, який від Самого Втіленого Сина Божого, і також від всіх святих соборів, відповідно до святих канонів і визначень, отримав вселенське (universal) і вище владицтво, владу, і силу зв’язувати і вирішувати над всіма Церквами Божими по всьому світу» (Maximus, Letter to Peter), in Mansi x, 692).

Отже, вчення про папську непомильність було завжди присутнє у Вселенській Церкві, хоча і було остаточно сформульоване в другій половині 19 століття. Адже не можна сказати, що Церква не знала, що в Христі дві волі до проголошення цієї догми в 8 столітті, або що Христос не був створений – до засудження аріанства на Першому Вселенському соборі. Церква прийняла всі ці догми у відповідь на виниклі псевдовчення. Таким же чином Церква відповіла на лібералізм і секуляризм 19 століть, на спроби лібералів знищити папство. Досить пригадати, в якій обстановці приймалася догма – гарібальдійці ліквідовували папську область в Італії, Церква в Європі стала піддаватися утискам, секуляризація розцвіла як ніколи до цього. В ті роки виникла реальна загроза існуванню соборних механізмів Церкви, у багатьох католиків виникли серйозні побоювання, що 20 Вселенський Собор виявиться останнім, або, принаймні, не буде жодної можливості протягом довгого часу скликати наступний собор.

У цих умовах Церква і прийняла догму про непомильність Папи, остаточно сформулювавши те, в що вона вірила всі попередні століття свого існування. Ця догма часто залишається незрозумілою для багатьох відокремлених братів, хоча в її формулюванні немає абсолютно нічого нового – нічого, у що Вселенська Церква не вірила б задовго до її прийняття.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

За матеріалами: Milites Christi Imperatoris

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity