Послання польських єпископів до німецьких надихнуло польсько-українське примирення та стало його важливим лейтмотивом, сказав д‑р Анджей Ґраєвський на конференції, організованій з нагоди 60‑річчя повоєнного листа єпископів під промовистою назвою «Прощаємо і просимо про прощення».
Конференція відбулась на Папському богословському факультеті у Вроцлаві.
— Польсько-український діалог продовжується вже 37 років. Його велика цінність у тому, що він триває надалі. Він був би неможливим без Йоана Павла II. Папа Войтила був вихований у дусі послання польських єпископів до німецьких, і саме він надихнув польських та українських єпископів до діалогу й жестів примирення, — сказав польський історик і публіцист.
Обставини початку цього діалогу були до певної міри подібними до тих, що склалися на час створення послання 60 років тому. Натхнення було пов’язане з ініціативою Рима та святкуванням тисячоліття хрещення — цього разу тисячоліття хрещення Русі, у 1988 році. Д‑р Граєвський зазначив, що Йоан Павло II наголошував на важливості відзначення цієї річниці вже у 1979 році, на аудієнції для польських єпископів.
Історичні зустрічі відбулися з ініціативи святого папи 8 та 17 жовтня 1987 року — в Польській та Українській колегіях Рима. Це були зустрічі найвищих польських та українських церковних очільників, зокрема кардинала Юзефа Ґлемпа й кардинала Мирослава Любачівського. Сторони обмінялися важливими словами про необхідність примирення та взаємної взаємодії. На жаль, через комуністичну цензуру новина про цю зустріч не дійшла до громадськості.
Рестарт настав після політичного прориву 1989 року, коли Польща відновила суверенітет, а Україна розпочала своє незалежне існування. Д‑р Граєвський зазначив, що на той час громадська обізнаність щодо проблеми була вкрай невеликою. «В Україні ніхто про це не знав; у Польщі ці знання були дуже обмеженими», — сказав історик. Поляки дізналися про Волинську трагедію лише після 2000 року — коли вийшла друком монографія Владислава та Єви Семашків, а також у зв’язку зі створенням Інституту національної пам’яті. Мовчання про геноцид на Кресах остаточно перервав фільм 2016 року «Волинь».
Д-р Граєвський розповів про важливі події, пов’язані з польсько-українським примиренням: новаторське паломництво Йоана Павла II в Україну, під час якого Папа Римський закликав до примирення, а кардинал Любомир Гузар, глава УГКЦ. попросив вибачення від імені своєї віросповідної громади. Історик також нагадав про відзначення 60‑ї річниці Волинської трагедії, коли президент Кваснєвський говорив про примирення, посилаючись на папу Йоана Павла II. Президент Кучма, зі свого боку, про злочин і право поховати його жертв говорив якнайбільш відверто і недвозначно, як ніхто інший з українських політиків, які говорили на цю тему, — що раніше, що пізніше.
Історик згадав шерег зустрічей, ініціатив та актів примирення за участю церковних ієрархів і політиків. Він зазначив, що новий вимір взаємних відносин виник у зв’язку з російською агресією, залученням Польщі в допомогу Україні, яка зазнає труднощів, та прийняттям біженців. Д‑р Ґраєвський наголосив, що польсько-українські відносини характеризуються зовсім іншими обставинами, ніж ті, що були пов’язані з польсько-німецькими відносинами 60 років тому. Новим елементом є, зокрема, той факт, що в діалог залучена не лише РКЦ, а й УГКЦ. Також історик підкреслив, що українські православні досі не залучені до цього діалогу.
Д-р Граєвський розповів про постійні «гарячі точки» у взаємостосунках: брак програми ексгумації, а також зростання в Україні культу груп, члени яких були відповідальні за жорстоке вбивство поляків. «Це непросте питання. Це процес, який триватиме роками», — зробив висновок польський історик. У цьому контексті необхідні політичні рішення та довгострокове планування співпраці різних суспільних середовищ.
фінансово.
Щиро дякуємо!
