Від 1920 року Ризька семінарія не переривала свою роботу навіть за часів комунізму, готуючи священиків, які зараз працюють в Україні, Білорусі, Росії та інших країнах пострадянського простору. Серед них багато єпископів. Про католицьку Латвію, її давні й міцні зв’язки з Україною, економічне та політичне співробітництво говоримо з паном Атісом С’янітсом, Надзвичайним і повноважним послом Латвійської Республіки в Україні.
Пане Атісе, «Католицький Вісник» недарма взявся писати про Ризьку семінарію, адже саме завдяки їй католики України мають сьогодні багато своїх пастирів – священиків, єпископів.
Я щиро радію з того, що ціле число вашої газети присвячено Ризькій семінарії. Справді, в Україні дуже багато випускників нашого навчального закладу. Зараз їх стає менше, адже з’явилася можливість підготовки священиків в Україні. Але фундамент закладено, і то ґрунтовний.
Ризька семінарія відкрилася 1920 р., а вже 1922 р. було укладено конкордат між Республікою Латвією та Святим Престолом. Тож маємо зразок давньої і тривалої співпраці Церкви і Держави, що для нинішньої Європи рідкісне явище. Адже багато країн є секуляризованими, вони прагнуть за будь-що обмежити вплив Церкви на суспільство. А яким сьогодні є життя Церкви в Латвії?
Дякую за запитання. На нього я можу дати досить вичерпну відповідь, адже саме на період мого перебування послом у Ватикані (1998 р. – жовтень 2002 р.) мені випало готувати нову угоду зі Святим Престолом. І кінець мого терміну перебування там відзначився обміном ратифікаційними грамотами нової угоди. Цей урочистий документ був досить важкий для укладання. Він є специфічний для кожної країни, тут «штампувати» нічого не можна. Чому він був важкий? Бо в законодавстві Латвії – поліконфесійної країни – визначені традиційні релігійні спільноти. І вони ставилися до цього документа насторожено, побоюючись, що він створить якісь привілеї для Католицької Церкви. Але це зовсім не так, адже документ базується на вже чинному законодавстві держави. Більш того, внаслідок цієї угоди з Ватиканом вже й інші традиційні церкви – лютеранська, православна, – готують свої угоди із Державою. Цей процес відбувається, отже ми насправді заклали фундамент. І саме це було метою Католицької Церкви – створити основу взаємодії Церкви та Держави.
Одразу хочу пояснити, що настороженість різних релігійних спільнот щодо конкордату із Католицькою Церквою в жодному разі не означає наявність незгоди чи суперечок між церквами. Порівняно з тим, якими складними є відносини між церквами тут, в Україні, в Латвії вони насправді дуже добрі. Особливо для трьох наших основних визнань: католицького, лютеранського та православного, які, в принципі, однакові за числом віруючих.
Також і серед менш численних релігійних спільнот – старовірів, баптистів, мормонів – не існує жодних протистоянь. Всі вони співпрацюють із державою. І це виділяє нашу країну. Нові релігійні віяння також не зустрічають перешкод. Проте головний напрямок держави – піклування про традиційні релігії.
Маю також зазначити, що наша держава може пишатися тим, що повернула Церквам всю власність ще в 90-х роках. Тож зараз церкви мають матеріальну базу для своєї діяльності.
Пан Атіс С’янітс працював послом у Ватикані від 1998 р. до жовтня 2002 р. Під час його перебування на цій посаді відбулася ратифікація нової угоди між Латвією та Святішим Престолом
А скільки вірних Католицької Церкви в Латвії?
На це досить важко відповісти. Самі церкви схильні, як на мене, завищувати статистику про своїх вірних. Я б сказав, умовно: з усіх віруючих десь одна третина лютеран, стільки ж у католиків і православних. Але це дуже умовні цифри. Доволі численними є спільноти старовірів, баптистів, адвентистів… Проте, якщо говорити про тенденцію, то Католицька Церква збільшує свій вплив. Люди схильні приєднуватися до більш консервативної віри. Не останню роль тут відіграє і Ватикан. Скажу так: раніше Католицька Церква була представлена тільки у східних областях, в Латгале, в єпархіях міст Даугавпілс і Резекне та нечисленно – в Ризі (оскільки люди зі східних областей їхали до столиці). Нині ми можемо говорити про те, що католицизм – вселатвійська релігія. Я відвідав багато місць у західних областях – Курземе, Земгале, і бачив, як інтенсивно будуються храми, познайомився з тамтешніми єпископами.
В чому полягає особливість латвійсько-українських стосунків?
В Латвії мешкають близько 60 тис. українців. Оскільки я зустрічаюсь тут, в Україні з багатьма людьми, то мушу сказати: кожний другий або кожний третій має родичів у Латвії. Або він там служив, або бував на екскурсії, гуляв Старою Ригою… Наші країни пов’язує так багато! Ще коли я був послом у Канаді (2003-2007), я тоді вже знав про такі зв’язки, і тому дуже хотів приїхати працювати сюди. Відверто кажучи, мене вразила міцність цих зв’язків. Це надає нашим відносинам особливості. Звичайно, той факт, що Ризька семінарія підготувала дуже багато католицьких священників, які зараз працюють в Україні, теж підкреслює цю особливість. Знаю, що єпископ Станіслав Широкорадюк теж там навчався. А Ян Пурвінський, єпископ Києво-Житомирської дієцезії, за національністю – латиш. І це тільки маленький приклад того, які широкі є ці зв’язки.
Безсумнівно, посла дуже хвилює, коли люди української національності розмовляють з тобою латиською. І навпаки, ті, хто навчався в Латвії, залишили там частину себе, що теж обумовлює зв’язок.
Серед моїх знайомих – керівник організації, яка об’єднує всі українські спільноти Латвії, тож знаю, що вони численні, майже в кожному місті є своя українська спільнота.
Які пріоритети ставить Латвія у соціально-економічних відносинах з Україною? Яка мета діяльності Міжурядової комісії?
Міжурядова комісія, керована міністрами економік наших держав, займається економічним розвитком країн. Остання зустріч була в Києві в червні цього року. Її діяльність націлена на те, щоб максимально сприяти нашим економічним зв’язкам. Для цього між державами укладаються договори і підписуються угоди.
Також багато латвійських бізнесменів працюють в Україні. Загальний обсяг торгівлі – близько 300 млн. доларів. Багато інвестицій, працюють представництва наших банків. Ну і, звісно, процес взаємний. Помітну мережу представництв у Латвії має Приватбанк, інші українські банки. На піку економічного зростання 2007-2008 р. почалася доволі серйозна еміграція з України, звісно, легальна. Проте зараз українців до Латвії їде небагато, в період кризи роботи для них там майже немає. Та й треба сказати, що «експорт» людей дуже небезпечний. Адже це головне багатство держави, а Україна має тут величезний потенціал.
Необхідно піднімати, реформувати та модернізувати країну. Потрібні сміливі політики, здатні до проведення непопулярних реформ задля порятунку країни – це єдині ліки. Інакше молоді люди не бачать перспективи, їдуть деінде.
Для підтримання соціально-економічних зв’язків з Україною, у нас є багато можливостей. Свій внесок роблять і міста-побратими. Особливо багато їх у Львівській області, де працює наш Почесний консул – Володимир Гарцула.
Мені відомі конкретні приклади співпраці між навчальними закладами, як-от обмін студентами між Ялтинським гуманітарним інститутом і Балтійським міжнародним університетом. Взаємне визнання дипломів вузів наших держав здійснюється за умови відповідності диплому університету болонській системі.
Також особисті зв’язки, про які ми говорили, сприяють економічним зв’язкам. Україну розглядають як дуже перспективного партнера.
фінансово.
Щиро дякуємо!
