Дослідниця ватиканських архівів Барбара Фрале стверджує, що їй вдалося розшифрувати «похоронне свідоцтво Ісуса з Назарету», відбите на Туринській плащаниці.
У своїй новій книжці доктор Фрале стверджує, що їй вдалося прочитати написи грецькою, латиною та івритом, які містяться на Плащаниці, і що ці написи є «історичним свідоцтвом, яке відповідає євангельським оповіданням». Написи, ледь видні неозброєним оком, були вперше виявлені на тканині у 1978 році. Раніше вчені вважали, що це — відбитки середньовічного релікварія, в якому зберігалася Плащаниця. Але, на думку Фрале, напис не може бути середньовічним: Ісус в ньому згаданий не як «Христос», а як «Назарянин», тобто проста людина, а не Син Божий. У середньовічну еру це могло бути розцінено як єресь. Як і саме зображення «людини на плащаниці», літери є негативом і краще читаються на негативній фотографії.
В інтерв’ю італійській пресі Фрале розповіла, що за часів Христа в такій римської колонії, як Палестина, тіла страчених ховали у спільних могилах. Родичі могли отримати тіло злочинця тільки через рік після страти. А щоб тіло можна було відрізнити від інших через рік, до похоронного савану приклеювали табличку з ім’ям покійного – «похоронне свідоцтво», як називає його Фрале. Так само вчинили і з тілом Ісуса, попри те, що Його тіло відразу віддали рідним та друзям.
Напис на табличці, згідно з реконструкцією Барбари Фрале, був такий: «У 16 рік правління імператора Тиберія Ісус Назарянин, знятий (з хреста) рано ввечері після того, як (він) був засуджений на смерть римським суддею, тому що його знайшла винним юдейська влада, відправляється на поховання із зобов’язанням передати (тіло) його родині тільки після повного року. Підписано … « (підпис не зберігся). Той факт, що напис зроблено трьома мовами одночасно — грецькою, латиною та івритом, відображає багатомовність тодішніх римських колоній.
«Я розшифрувала сертифікат про смерть людини на ім’я Ісус із Назарету. Чи була ця людина також Христом, Сином Божим — встановлювати не мені, — каже Фрале. — Я зайнялася цим не для того, щоб підтверджувати істинність віри. Я католичка, але всі мої вчителі були атеїстами або агностиками, і єдиною віруючою людиною з них був юдей. Я змусила себе працювати над цим дослідженням точно так само, як я працювала б із будь-якою іншою археологічною знахідкою».
Як похоронну пелену Христа, Туринську плащаницю шанують протягом багатьох століть. Деякі вчені вважають її середньовічною підробкою, інші визнають справжньою. Формально Католицька Церква не визнала Туринську плащаницю, але й не відкинула її. Реліквія, що зберігається у соборі Турину, виставляється для поклоніння віруючих раз на кілька років. Навесні наступного року паломництво до плащаниці планує здійснити Папа Бенедикт XVI.
Барбарі Фрале належить кілька історичних відкриттів. Так, у 2003 році вона виявила у ватиканських архівах так званий Хінонський пергамент — протокол суду над лицарями-тамплієрами, який раніше вважався втраченим. Фрале також належить гіпотеза про те, що Туринська плащаниця в XIII-XIV століттях зберігалася саме у лицарів-храмовників. Реліквія була вивезена з Візантії після пограбування Константинополя хрестоносцями в 1204 році, проте в Західній Європі з’явилася лише півтора століття по тому. Фрале знайшла свідчення того, що цей час Плащаниця провела у тамплієрів, одним із таємних ритуалів яких було поклоніння «довгому шматку лляної тканини, на якому була відображена постать чоловіка».
За матеріалами: Благовест-Инфо
фінансово.
Щиро дякуємо!
