Продовжуючи в межах циклу «Ісус Христос — наша надія» роздуми про значення Христового Воскресіння, Лев XIV звернув увагу на перемогу над смутком, який може паралізувати нашу душу.
«Визнавати Воскресіння означає перемінити погляд на світ: повернутися до світла, щоб розпізнати Істину, яка нас спасла і спасає». Так сказав Папа Лев XIV, підсумовуючи роздуми, якими в середу 22 жовтня 2025 року поділився з учасниками загальної аудієнції, пише Vatican News.
Промовляючи до десятків тисяч прочан, які зібралися на площі св.Петра у Ватикані, Святіший Отець далі говорив про значення Христового воскресіння в житті людини та світу. Йдеться про подію, «яку, чим більше досліджуємо, тим більше залишаємося переповненими зчудуванням».
«Це був вибух життя і радості, який перемінив сенс усієї дійсності з негативного на позитивний; втім, це сталося не гучно, тим більше не насильницьки, а лагідно, приховано, можна сказати, покірно», — зазначив Святіший Отець. Сьогодні він присвятив свої роздуми тому, як Христове воскресіння може зцілити одну з недуг нашого часу — смуток.
«Проникливий і поширений, смуток є супутником щоденного життя багатьох людей. Ідеться про почуття непевності, іноді глибокого відчаю, яке заповнює внутрішній простір і, здається, переважає над будь-яким поривом радості».

Між почуттям поразки та перемогою життя
Наступник св. Петра підкреслив, що смуток позбавляє прагнення жити, перетворює життя у подорож без мети й без сенсу. Такий стан відображає те, що переживали двоє учнів з Емауса, про яких розповідається у 24‑му розділі Євангелія від Луки. «Розчаровані та знеохочені», вони покидають Єрусалим, лишаючи за собою «надії, які покладали на Ісуса».
На початку євангельської розповіді знаходимо «парадигму людського смутку»: «кінець мети, в яку вкладалося чимало сил; руйнування того, що здавалося суттєвим у житті». «Надія розвіялася, серцем заволоділо спустошення. Все розбилося за дуже короткий час: між п’ятницею та суботою, в драматичній послідовності подій», — мовив Папа, підкреслюючи «знаковий парадокс»:
«Ця сумна подорож поразки й повернення до звичайного життя відбувається в день перемоги світла — у день Пасхи, яка повністю звершилася. Двоє чоловіків відвертаються від Ґолґоти, від жахливої картини хреста, досі закарбованої в їхніх очах і серцях. Все здається втраченим. Треба повертатися до попереднього життя, не привертаючи до себе уваги, сподіваючись, що їх не впізнають».

Параліч душі
Певної миті до подорожніх долучився Воскреслий, якого вони не впізнали. Смуток «затуманив їхній погляд», затерши обітницю, яку Вчитель не раз повторював: що третього дня Він воскресне. Незнайомець підходить і виявляє зацікавлення тим, про що вони говорять. «Ті зупинились, повні смутку», — читаємо в Євангелії.
Папа зауважив, що грецьке слово, використане на позначення цього стану, можна розтлумачити як «параліч душі». Ісус же вислуховує їх, дозволяє виплеснути все розчарування; далі з великою відвертістю докоряє: «безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли», — і словами Писань доводить їм, що Месія повинен був страждати, померти і воскреснути. У серцях учнів «наново запалав жар надії»; вони ж, дійшовши до місця призначення, просять таємничого подорожнього зупинитися з ними.

Знак розламаного хліба
Ісус прийняв запрошення й сів з ними до столу, взяв хліб, розламав і подав їм. І тоді вони Його впізнали — та Він зник від них.
«Знак розламаного хліба відкриває очі серця, знову прояснює зір, затуманений відчаєм. І тоді все стає зрозумілим: спільний шлях, лагідне і сильне слово, світло істини… Відразу повертається радість, енергія знову вливається у втомлені члени, пам’ять знову стає вдячною. І двоє поспішають повернутися до Єрусалима, щоб розповісти про все іншим». Лев XIV зазначив, що, повернувшись до одинадцятьох, ці учні почули від них: «Христос насправді воскрес!»

Не порожні слова, а конкретна надія
У цьому прислівнику, за словами Папи, сповнюється надійна пристань нашої людської історії. І не випадково християни в день Великодня вітаються саме цими словами: Христос воістину воскрес!
«Ісус воскрес не на словах, а на ділі, своїм тілом, що зберігає сліди страждань, вічним знаком Його любові до нас. Перемога життя — це не порожні слова, а реальна, конкретна подія», — сказав Святіший Отець, побажавши, щоб неочікувана радість учнів з Емауса стала для нас лагідною пересторогою в хвилини, коли життєвий шлях стає важким:
«Саме Воскреслий радикально змінює перспективу, вселяючи надію, яка заповнює порожнечу смутку. Стежками серця Воскреслий іде з нами і задля нас. Він свідчить про поразку смерті, підтверджує перемогу життя, незважаючи на пітьму Голготи».