Улюблені у Христі страждаючому і воскреслому сестри і брати!
17 лютого 2010 року, у Попільну Середу, похилимо голови на знак покаяння, приймаючи попіл та роздумуючи над Мукою Господа, розпочнемо підготовку до радісних свят Воскресіння Христового.
Час Великого Посту, як ми називаємо цей період підготовки, це час покаяння за наші особисті гріхи і гріхи всього світу. Згідно зі словами нашого Спасителя ми будемо робити вчинки покаяння – молитву, піст та милостиню (Мт 6, 1-6; 16-18). Христос радить нам робити ці вчинки приховано, в тайні перед людьми. Пророк Йоїл на початку скаже нам ‘роздирайте ваші серця, а не одяг’ (Йл 2.12). Важливо подивитися в сумлінні на своє духовне життя. Людині ХХІ століття легко вдається показати зовнішні жести та переміну. Однак вона не може змінити свої гріховні звички.
Прекрасні та вражаючі людину до глибини душі богослужіння Гірких Жалей та Хресної Дороги допомагають нам легше переносити життєві випробування та проблеми. Медитуючи та роздумуючи над Господньою мукою, вчимося, як можна переживати наше повсякденне життя повне неспокою та непорозумінь.
В наших парафіях традиційно беремо участь у великопостних реколекціях, котрі допомагають нам пізнати нашу слабкість та повернутись до люблячого Отця, Котрий є в Небі. Треба користатись можливістю примирення з Богом в таїнстві покаяння. Нехай священики, котрі від імені Христа будуть єднати нас з Богом, з ревністю та терпеливістю служать в конфесіоналі.
Той, хто не має перешкоди, нехай постарається приступити до таїнства Божої Любові і прийняти до серця Христа Живого і Присутнього в Пресвятій Облатці. Святе Причастя, прийняте з вірою, багато нам допоможе в нашому нелегкому щоденному житті.
В наш час в Україні навколо нас живе багато братів і сестер, котрі не знають дороги до Храму Ісуса Христа, багато є тих, котрі шукають сенсу життя. Нам треба допомогти їм прикладом власного життя, вірного науці Церкви.
Збираймося на спільне читання Святого Писання. Читаймо релігійну пресу, яка поглибить нашу віру. Запрошуймо відвідати парафіальну церкву. Допомагаймо взаємно собі та тим, хто потребує нашої духовної та матеріальної допомоги. Знаходьмо час для розмови з хворими в їхніх оселях чи лікарнях, а також з батьками, родичами чи сусідами.
Переживаємо Рік Священства, в якому треба нам підтримати наших священників даром молитви. Молімося за численні, а заразом святі покликання до священства, чоловічих та жіночих, в тому числі контемплятивних, орденів і згромаджень. В кожний перший четвер місяця молимось ‘Святу Годину’, під час якої духовно віддаємо Христу-Первосвященику наших душпастирів. Дякую тим парафіям, де така молитва проходить в кожний четвер місяця. Ця молитва укріпляє Церкву і служіння тих, котрі ведуть вірних до Бога.
Прекрасною традицією, яку в нашій Харківсько-Запорізькій дієцезії впровадив перший єпископ Станіслав Падевський, є адорація Пресвятих Дарів в кожний четвер у парафіальних та філіальних церквах, а також каплицях чернечих домів. Розпочинаємо її в катедрі у Харкові в перший четвер нового календарного року, а закінчуємо в каплиці св. архієпископа Йосипа Більчевського в Чугуїві в останній четвер грудня. В такий спосіб вінцем євхаристичної молитви оплітаємо все наше життя.
Ця адорація має зміцнити наш дух віри та дати натхнення для подальшої старанності. Перебуваймо перед Ісусом індивідуально та у спільноті, цінуючи можливість бути з Богом, прихованим під видом Євхаристійного Хліба. Протягом багатьох десятиліть на теренах нашої дієцезії це було не можливо, тому просімо Бога Живого, присутнього серед нас в Святому Причасті, про дари Божого Духа в наших серцях.
Наша Харківсько-Запорізька дієцезія утворена 4 травня 2002 року. Для душпастирського служіння тут потрібні не тільки священики та сестри-монахині, а також єпископ-помічник. Територія дієцезії є дуже велика і охоплює 7 областей: Харківську, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Луганську, Полтавську та Сумську. Дієцезійний єпископ не може забезпечити достатньої опіки для вірних та духовенства. У Запоріжжі збудовані прекрасний прокафедральний собор Бога Отця Милосердного та парафіальний дім. Там є місце також для гідного життя єпископа-помічника, котрий огорне єпископською турботою південну частину дієцезії. Духовенство та вірні будуть ближче до свого пастиря. Єпископ-помічник є найближчим співпрацівником дієцезійного єпископа. Він представляє дієцезію перед державною владою, бере участь у зустрічах та молитвах за Україну, місто або даний регіон дієцезії. Єпископ молиться та благословляє наших вірних під час візитації парафій та при уділенні Святих Таїнств.
Молімося про призначення Святішим Отцем Бенедиктом XVI першого єпископа-помічника для нашої дієцезії. Призначення кожного єпископа в Католицькій Церкві має бути вимолене дієцезіанами. Священики у багатьох єпархіях світу під час кожної Святої Меси моляться за дієцезійного єпископа, а також єпископа-помічника. Ім’я єпископа дієцезійного та помічника з’єднує нас безпосередньо з Апостольською Столицею та Святішим Отцем – Петром наших часів. Єпископи даної дієцезії моляться за духовенство та вірних, відповідають перед Богом за їхнє освячення, представляють їх у Вселенскій Церкві та в світі. Вони потребують ,як і всі віруючі у Христа, вашої молитви та прикладу життя, щоб могли згідно Божої волі виконувати завдання, довірене їм Божим Провидінням. Великим скарбом Церкви завжди є люди хворі і страждаючі фізично та духовно. Тому прошу Вас, дорогі моєму серцю, щоб ви пожертвували ваші страждання та молитви в намірі нашої молодої дієцезії, щоб духовенство та вірні відзначалися істинно християнським духом.
На ці дні молитви та роздуми над духовним життям у прямуванні дорогою святості уділяю Вам, Дорогим дієцезіанам, пастирського благословення в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Ваш єпископ Мар’ян Бучек,
Харків-Запоріжжя,
в свято Стрітення Господнього, 2 лютого 2010р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
