Завданням Великого Посту є відновити наше рішення наслідувати Христа. На це звернув увагу Папа Бенедикт XVI, проповідуючи під час Меси, яку він очолив 17 лютого 2010 року в базиліці святої Сабіни на Авентинському пагорбі Риму. Під час Літургії, якій передувала покаянна процесія, Папа здійснив обряди Попільної середи.
Посилаючись на антифон входу Служби Попільної середи: «Ти милуєш усіх, Господи, і не бридишся нічим з того, що створив; і не зважаєш на гріхи тих, що каються і милуєш їх, бо Ти Господь, Бог наш», Бенедикт XVI зазначив, що ці слова, які взяті із Старозавітної Книги Мудрості, ґрунтуються на всемогутності любові Бога та Його абсолютному пануванню над створінням. «У дійсності, пробачити комусь, – сказав Папа, – означає сказати йому: я не хочу, щоб ти помер, але щоб жив; хочу завжди і лише твого добра».
Ця абсолютна впевненість у любові Отця підтримувала Ісуса під час сорокаденного посту в Юдейській пустині. Цей час – це повне вручення Себе Отцеві і Його задумові любові. Перебування у пустелі означало вступити у відкриту боротьбу з неприятелем, який свого часу спокусив Адама, протиставляючи йому лише безмежне довір’я до всемогутності любові Отця. Цю свою «чотиридесятницю» Ісус зробив задля нас, підкреслив Бенедикт XVI, «щоб спасти нас, і одночасно, показати нам шлях для наслідування. Адже спасіння є даром, є Божою благодаттю, але щоб воно мало наслідки в моєму житті, потрібна моя згода, прийняття, виявлене у вчинках, тобто у бажанні жити як Ісус, іти слідом за Ним. Наслідувати Ісуса в пустелі чотиридесятниці є, отже, необхідною умовою, щоб стати учасниками Його Пасхи». І саме в цьому полягає сенс Великого Посту, який щороку запрошує нас відновити своє рішення іти за Христом дорогою покори, щоб брати участь у Його перемозі над гріхом та смертю.
Саме в цій перспективі, зазначив Святіший Отець, слід розуміти покаянний символ посипання голови попелом. Це – жест покори, яким визнаємо, що ми є слабким створінням, створеним з пороху, але також – створеним на Божий образ. «Так, порохом, – вів далі Бенедикт XVI, – але улюбленим, сформованим Його любов’ю, оживленим Його життєдайним подихом, здатним розпізнавати Його голос та Йому відповідати; вільним, а тому, здатним до непослуху, впадаючи у спокусу гордості і самодостатності». І так гріх увійшов у світ. Людина втратила свою невинність і може здобути виправдання лише завдяки Божій справедливості, яка є справедливістю любові.
«Дорогі брати й сестри, – сказав на завершення Святіший Отець, – Великий Піст розширює наші горизонти, спрямовує нас до вічного життя. На цій землі ми є паломниками, не маємо тут постійного міста, але прямуємо до того майбутнього, як говорить Послання до Євреїв. Чотиридесятниця допомагає зрозуміти відносність дібр цієї землі і, таким чином, вчиняє нас здатними до необхідних відречень, вільними творити добро. Відкриймо землю світлові з неба, присутності Бога між нами».
За матеріалами: Радіо Ватикан
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
фінансово.
Щиро дякуємо!
