Переставлення частин місцями

Товариcтво Ісуса дало Церкві щонайменше п’ятдесятьох святих. Єзуїти зробили багато для розвитку науки – нині під опікою ордену перебувають 8 астрономічних обсерваторій, 17 геофізичних інститутів, 20 сейсмографічних станцій. Орден видає близько 1000 наукових періодичних видань, керує 53-ма університетами, 30-ма радіостанціями – у тому числі Radio Vaticana

Коли чуєш слово «єзуїт», то про його значення дізнаєшся з контексту, в якому воно пролунало: йдеться про члена католицького чернечого ордену чи про негативну характеристику, дану комусь. Коли бачиш єзуїта на власні очі, то, буває, дивуєшся, а чого це про них так погано говорять.

На Конгрес мирян Східної Європи «Бути свідками Христа сьогодні» (Київ, 8-12 жовтня 2003 р.) приїхав також о.Юзеф Май SJ. Як представник Папської Ради сприяння єдності християн, він робив доповідь про завдання і виклики цієї єдності. Я, журналіст прес-центру Конгресу, мала його знайти в залі й попросити про текст виступу. І думала: як я відшукаю людину, яку навіть на фотографіях не бачила?..
Озираючись, помітила при дверях залу цікаву постать. У чорному костюмі, цілком звичайному, цей чоловік виглядав трошки незвично… Якийсь дуже зібраний, «компактний», немов конкретно націлена куля в польоті. Спокійний внутрішнім спокоєм людини, яка знає, чого хоче і що робить. Самим своїм виглядом він мене вразив. «Добридень, ви, певно, о.Юзеф Май?» – підійшла я до нього. «Так, прошу», – з усмішкою відповів він.

Звичайно, не всі члени Товариства Ісусового так вражаюче виглядають… Але без сумніву можна було говорити про рівень, про певну «марку». Якби люди, котрі в негативному сенсі вживають назву Товариства, більше знали єзуїтів, то менше б говорили дурниць. Бо менше піддавалися б на маніпуляції.

До стародавньої історії

Маніпулою в давньому Римі називали головний тактичний підрозділ легіону. Існували вони ще за Ромула. Особливістю маніпул була побудова у вигляді двох центурій, які на бій ішли колонами, а перед початком бою розгорталися в суцільний стрій. Перебудова фронту, переставлення частин легіону задля найвигіднішої тактики бою і дало початок слову «маніпуляція». Цей простий образ можна мати перед очима, аби легше зрозуміти, що сталося зі словом «єзуїт».

Історики нехай дослідять у персоналіях, хто й коли наробив у минулому стільки політичних клопотів, що залишив по собі неприємне сприйняття назви Товариства. Єзуїти, «легка кавалерія» пап, «солдати Ватикану2, йшли на дипломатичне служіння, залагоджували державні клопоти, тримали по кілька або й кількадесят «політичних ниток» у руках водночас. При цьому часи й держави були різні, ситуації – ще більш різні, якщо так можна сказати… Улюблений багатьма персонаж «Трьох мушкетерів» Араміс, зрештою, був тодішнім Генералом єзуїтів. Відповідно, поводився так, як цього вимагало служіння в королівських мушкетерах: ходив по кнайпах, дуелював «за прекрасних дам» тощо. І – робив свої справи. Яких у тодішній Франції не бракувало, за такого слабкого короля…

Виглядати не так, як жити насправді, – складне завдання. Світ часто бачив «зовнішню», диктовану політикою поведінку цих солдатів, і майже ніколи – їхню молитву. А державні діячі, політики, яким не вдавалося провести свої оборудки, бо єзуїти встигали раніше, тонше і краще зробити свої справи, пустили у світ свої образи й розчарування у вигляді слова-звинувачення.

Сьогодення як наслідок

Значення слова закріпилося у словниках. Поглянути що на класичний словник Ожегова, що на Вікіпедію: єзуїтство – «двоєдушність», «безпринципність у виборі засобів задля досягнення власної мети». До речі, приписуване єзуїтам гасло «мета виправдовує засоби» їм не належить. Точнісінько так само, як Галілей ніколи не вимовляв речення «а все-таки вона крутиться!» (його вигадав на початку ХХ ст. один журналіст, пишучи статтю про «жахіття» Католицької Церкви).

Ось і маємо нині: що в мові пересічного громадянина, що у високопосадовців це слово геть утратило свій первісний сенс. Якщо президент РФ п.Мєдвєдєв, говорячи про хокейний палац у Москві, заявляє: «Казати, що він призначений не для хокею, а для чогось іще, – єзуїтська заява»… Складно навіть визначити, що саме він вкладає у це слово. Так само як досить складно визначити, що мав на увазі православний коментатор, говорячи про «неувагу» з боку Ватикану до українського православ’я з приводу візиту Йоана Павла ІІ в Україну: «Певно, це мудро з точки зору дипломатії, але де ж тут любов? Загалом, цілком по-єзуїтськи». Шкода, що як далекі від релігії політики, так і «близькі до релігії» християни використовують штампи, не даючи собі труду замислитися, що ж вони кажуть.

Можливо, завдання як сучасних єзуїтів, так і сучасних свідомих, освічених католиків, – позитивно впливати на суспільні «шаблони сприйняття». Насамперед – самим не піддаючись на маніпуляції.