Біблійна молитва

Святе Письмо, яке містить слово Боже, не може бути сприйняте в духовному житті як ідеологічна лекція. Воно також не може бути зведене до ролі якоїсь книжки, натхнення з якої черпають тільки теологія і катехиза. Святе Письмо є посланням Бога до людини, до кожного з нас, є закликом, зверненим до особи, аби вона персонально пізнала Бога, аби зустрілася з Христом і жила для Нього, а вже не тільки для себе.

«Вгамуйтесь і пізнайте, що Я – Бог».

Пс 46,11

Біблія показує нам молитву і наводить тексти конкретних молитов до Бога. Біблійна історія будується на підставі – настільки фундаментальній, що, в принципі, немає потреби прямо про неї казати, – що люди можуть і повинні звертатися до Бога, а Бог може й хоче їм відповідати. Бог Біблії окреслений як Той, «Хто вислуховує прохання» (Пс 65,3; пор. 1 Цар 9,3; Мт 7,11). Важливі також такі факти: Той, Хто є Богом Єдиним (Втор 6,4) й носить ім’я Ягве, об’явився народові Ізраїля й уклав із ним свій Завіт. Він є «Богом батьків», «Богом Авраама, Ісаака і Якова» (Вих 3,6.15). Бог об’являється в історії, спілкується з людиною через своє слово, яке вимагає слухання й закликає до зв’язку, що ним є союз, завіт, а також до відповідальності, яку потрібно переживати у спільноті.

Тому й молитва людини в Біблії має структуру завіту. В завіті Бог дає себе пізнати як Слово і як Воля (прагнення). Він призиває людину у вільний спосіб і вибирає нас із любові, внаслідок чого людина стає партнером Бога у свободі та відповідальності.

Біблійна молитва формується як стосунки «я-ти», як діалог, як слухання слова Божого та відповідь на це слово, дана в багато способів. Боже слово (єврейською дабар) переказуване людині в подіях, у ході історії, і завдяки слуханню возносить молитву – відповідь віри, сформовану довкола двох основоположних вимірів: прославлення і благання. Тому молитва є вираженням віри. Старозавітні псалми показують діалог людини з Богом, діалог, у який Святе Письмо прагне ввести кожного зі своїх читачів. У псалмах найкраще видно полярність молитовних постав, розіп’яту поміж благословенням і подякою, з одного боку, та прикликанням, проханням і заступництвом – з іншого. Оскільки слово Боже особисто торкається людини завдяки тому, що вона включена в Народ Завіту, то і її молитовна відповідь буде молитвою особистою або ж спільнотною, літургійною.

Для Старого Завіту характерна премногість свідчень, пов’язаних зі спільнотним виміром молитви. Зокрема, через викладення історій таких постатей, як Авраам, Мойсей, Самуїл чи Єремія, дано свідчення заступницької молитви як вихідної та найбільш поширеної форми молитви. Цей факт також показує, що біблійна молитва тісно пов’язана з життям та історією, а через це вони є середовищем, у якому завжди настає спасенне втручання Бога.

Натхнення до молитви

Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Бог єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю. Ось ці слова, що я їх заповідаю тобі сьогодні, мусять бути в твоєму серці. Ти накажеш про них своїм синам і говоритимеш про них, сидівши в хаті і йдучи в дорогу та лягаючи й устаючи; і прив’яжеш їх як знак собі на руку та й вони будуть налобником у тебе між очима, і напишеш їх на одвірках твого дому й на твоїх воротях.

Втор 6,4-9

Сказав Господь Мойсеєві: Промов до синів Ізраїля і повідай їм, щоб вони й нащадки їхні поробили собі китиці на кінцях своєї одежі та щоб чіпляли ті китиці на кінцях багряними шнурочками. І будуть вам китиці на те, щоб ви, бачивши їх, згадували про всі заповіді Господні й виконували їх, і щоб ви не блукали за вашим серцем та вашими очима, які поривають вас до блуду; щоб, пам’ятаючи та виконуючи всі Мої заповіді, були ви святими у вашого Бога. Я – Господь, Бог ваш, який вивів вас із Єгипетської землі, щоб бути вам Богом. Я – Господь, Бог ваш.

Чис 15,37-41

О Господи! – до Тебе я взиваю: поспішись до мене,

Почуй мій голос, коли до Тебе взиваю!

Нехай моя молитва стане перед Тобою, мов кадило;

Здіймання рук моїх – немов жертва вечірня.

Постав, о Господи, моїм устам сторожу,

До дверей губ моїх – варту!

Не дай схилитися серцеві моєму до чогось злого,

Ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня…

Хай праведник по-доброму б’є мене й виправляє,

А олія грішного хай не намастить моєї голови…

До Тебе бо, о Господи, мій Боже, мої очі;

До Тебе прибігаю, не губи душі моєї!

Збережи мене від петлі, що її наставили на мене,

Й від сильця тих, що творять беззаконня.

Хай грішники впадуть у власні сіті всі разом,
А я пройду безпечно.

Пс 141 (140), 1-6.8-10