Україна

Проповідь єпископа Яна Пурвінського у Вербну неділю

28 Березня 2010, 16:30 2025

Площа перед кафедральним собором св. Софії у Житомирі

Сердечно Вас усіх вітаю, особливо нашу молодь, яка святкує своє свято в Житомирі. Всіх аніматорів та священиків, а також сестер-монахинь, які виконують дуже велику, святу і важливу працю, катехизуючи нашу молодь, а своєю відданою працею готують майбутню надію нашого суспільства і Церкві нові покликання до священницького та монашого життя.

Ми розпочинаємо Великий Тиждень – найважливіший та найсвятіший час в історії всього світу, тому що в цей час звершуються найважливіші таємниці нашого спасіння.

У кожну Вербну неділю Церква читає опис страстей Господніх. Цього року ми почули Євангеліє яке написав св.Лука. В своїй версії, описуючи життя Ісуса Христа, св.Євангеліст найчастіше згадує про Ісуса, як Царя і про Його Царство.

Від Вечірника до Голгофи кільканадцять разів він підкреслює гідність Ісуса, як Царя і говорить про його Царство.

Коли читалося Євангеліє перед процесією, ми почули, як Ісус Христос в’їздив на віслюкові від Оливної гори. Так само в’їздив до Єрусалиму цар Соломон після його помазання на царя Ізраїлю. Ця дорога звалася царською, саме тому всі вітали Ісуса словами «Благословенний Цар».

 

Дорогі, Ісус у важливий момент перед Понтієм Пилатом визнав, що він є Царем. 

Бачимо, що всі, які брали участь в цьому, повному драматизму, судовому процесі, не сприйняли Ісусового запевнення, що він є Царем. Що він для того народився і прийшов на світ, щоб розповсюдити своє Царство і Любов.

Його висміювали охоронці, які мали обов’язок його пильнувати. Вони накладали на його голову терновий вінок і говорили «Радуйся, царю юдейський». Висміювали Його, вмираючого на хресті, навіть намовляли Його зійти з хреста. Не дивлячись на те, що усі відкидали царську гідність Ісуса Христа, Пилат наказав написати і прибити до хреста напис його вини: «Ісус Назарянин Цар Юдейський».

Дорогі, з великого натовпу, який супроводжував Ісуса, тільки одна людина визнала і розпізнала в особі Ісуса Христа Царя. Це був розбійник, який був розіп’ятий праворуч. Він визнає свою вину. Він добре розуміє, що заслуговує на жорстоке покарання, і таке покарання він отримав. Він не чекав визволення від цього покарання, розбійник хотів вічного спасіння. Він керує свій погляд до безгрішного Ісуса, а якому бачить свого Спасителя, і просить, щоб Він заступився за нього. Можна сказати, що навернення доброго розбійника, як його назвала традиція, це перший плід Христової муки і страждання. Ісус каже йому: «Істинно кажу тобі, сьогодні будеш зі мною в раю» (Лк 23, 43).

 

Дорогі брати і сестри! Кого ми обрали своїм царем: добробут, багатства, чи може щось інше, що нас вже поневолило, від чого ми сьогодні є залежними? Не ошукуймо себе. Піддаймося Ісусові Цареві, будемо навіки щасливі.

А якщо насправді хочемо цього, Ісус завжди взиває до нас: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне. Приготуйте Богові дорогу до своїх сердець, вирівняйте стежки його» (Мт 3, 3.)

Стараймося, щоб Ісус царював в наших серцях, душах і родинах. Тоді ця велика жертва Сина Божого принесена заради нас і нашого спасіння.

Дорога молодь наша, ти є надією Церкви. Так про Вас говорить Слуга Божий Святіший Отець Йоан Павло ІІ.

І ці слова Святішого Отця є важливими. Ви є надією нашого суспільства. Перед Вами стоїть велике завдання не лише бути освіченими людьми високої культури, але перед Вами стоїть велике завдання – разом зі своєю освіченістю та культурою вносити у суспільство духовність, вносити принципи християнської моралі та християнського життя. Бо ви є поколінням, яке не знає релігійних переслідувань, і агресивної атеїзації, які пережило наше покоління!

Напевно, сьогодні ви, можливо, вправі нас запитати: чому наше покоління це пережило, не втратило віру і передало естафету цієї віри вам?

Це сталося тому, що ми мали закладений дуже глибокий, твердий і певний фундамент. Цей фундамент закладали в нас віруючі, віддані Богові, Ісусу Христу і Церкві наші батьки. Для яких віра була на першому місці. Для них свято – було святом, в яке треба було, не дивлячись на відстань, дощ, мороз, чи погоду, обов’язково бути в храмі Божому, не працювати ранком без молитви не сідати до столу і не можна було іти до роботи чи в школу.

Але також, не дивлячись, що Церква наказує принаймні раз на рік сповідатися в пасхальний час і приймати Святе Причастя – ми мусимо це робити в усі обов’язкові свята. Це було правило від якого не було звільнення. А це все укріплювало в нас віру, утверджувало в надії та любові до Бога і ближніх.

Дорогі! І сьогодні, щоб устояти проти секуляризації і зберегти в житті Християнську мораль – нічого іншого не можемо вам рекомендувати, як слухати своїх батьків, священиків і катехитів. Не пропускати святкових і недільних Служб Божих. Часто сповідатися і приймати Ісуса Христа до свого серця.

Дорогі, але ви є щасливішим поколінням від нашого. Тому що ви маєте багато духовних книжок, відеофільмів на релігійну тематику. Маєте Святе Письмо, ми цього всього не мали: нашою духовною літературою були дореволюційні молитовники і катехізиси писані дуже часто від руки, чи усно нам розповідали . Тому читайте Святе Письмо – книгу книг. Читайте і розповсюджуйте духовні книги і часописи.

Хочу Вас також просити не піддаватися цій пропаганді реклами, яку ви бачите з екранів телевізорів. Пам’ятайте, що все людині дається працею, трудом, і то важким. Тільки те, що так приходить, ми цінуємо. І нічого не приходить саме, все потрібно здобувати: знання, чесноти, добробут і все інше.

Возлюблені в Христі! Щоб Ваше життя було щасливе тут на землі і ви осягнули щасливу вічність. Тримаєтеся Христа, наслідуйте Його, впроваджуйте в життя Його Вчення та ідеали. Так жили спокон віків цілі покоління і були щасливими.

На закінчення хочу Вас просити також про це: скажіть своїм молодим друзям у ваших парафіях, щоб подумали про своє покликання. Якщо почуєте цей Божий голос у душі, який вас заохочує іти служити Богові і людям в священстві, чи монашому житті, скажіть про це своєму духовному отцеві на сповіді та ідіть за Господніми вказівками. Не відкидайте і не намагайтеся заглушити цей Божий заклик, не вдасться! Якщо відкинете – не знайдете щастя в житті. Тому що зі своєї сорокадев’ятилітньої практики священства, я зустрічав жонатих хлопців, які нарікали на те, що не послухали цього Божого голосу.

Молитися за священиків, сестер, які вам служать і катехизують. Молитися за нас, пастирів Церкви, що також добре виконували свої обов’язки і заслужили перед Богом.

Нехай Ваші Ангели-охоронці Вас охороняють від всякого зла, а ваші святі заступники нехай моляться за Вас, щоб і ви колись могли б Бога славити в Небі.

Бажаю Вам успіхів у навчанні, праці та житті. Хочу простити нести моє пастирське вітання Вашим родинам, друзям в парафіях, з яких ви прибули. Бажаю також Вам радісних свят Воскресіння Христового.

 

Прийміть Боже благословення.

 

Інші статті за темами

МІСЦЕ

Житомир
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: