13 травня 1917 року троє убогих дітей пасли невелике стадо овець поблизу селища Фатіма. Це були десятилітня Лусія дос-Сантос та її кузини дев’ятилітній Франціско та семирічна Жасінта Марту. Десь пополудні, проказавши, згідно з добрим звичаєм, молитву на вервиці, вони почали гратись, будуючи хатинку з каменів, якраз на тому самому місці, де тепер стоїть базиліка Фатімского санктуарію. Раптом діти побачили сильне світло. Думаючи, що це блискавка, вони зібралися втікати, як раптом ще один спалах освітив місце, і над дубком діти побачили, за їхніми словами, «Пані, яснішу від сонця». Вона пояснила пастушкам, що потрібно багато молитися і сказала приходити на це місце протягом п’яти місяців, о тій самій годині 13 числа.
Діти приходили туди у червні, липні, вересні та жовтні. У серпні поява відбулася в іншому місці 19 числа, оскільки 13-го міський голова заарештував дітей, вважаючи, що вони баламутять народ. Останнє об’явлення відбулося 13 жовтня в присутності 70 тисяч людей, які після його закінчення стали свідками чудесного явління: сонце, схоже на срібний диск, почало крутитися довкола себе, як вогняна куля. Того ж дня Пані назвала себе «Пречистою Дівою Вервиці» і просила, щоб тут на Її честь збудовано каплицю. Пізніше, Пресвята Богородиця ще кілька разів з’являлася Лусії, яка на той час вже стала монахинею. Двоє інших візіонерів через кілька років після згаданих подій померли.
З появами Матері Божої у Фатімі пов’язані так звані «Три фатімські таємниці». Насправді, як пізніше розповіла їх єдиний на той час свідок с. Лусія, це було одне одкровення, розділене на три частини, яке вони отримали під час третьої зустрічі з Небесною Пані. На прохання єпископа вона описала перші дві частини, які були опубліковані у 1942 році Папою Пієм ХІІ з нагоди посвячення світу Непорочному Серцю Марії. За словами с. Лусії, третю частину вона ще не могла відкрити.
У першій частині Діва Марія показала дітям «… велике вогняне море, яке, здавалося, знаходилося під землею». Пастушки стали свідками пекельних мук, що тривало коротку мить, але, за словами с. Лусії, якби не обіцянка Небесної Матері забрати їх до неба, вони б повмирали з жаху. Друга частина є продовженням першої, а це слова Богородиці, яка сказала дітям, що вони бачили, як душі бідних грішників попадають до пекла. Щоб їх спасати, Бог прагне встановити культ Її Непорочного Серця, і якщо буде вчинено так, як Вона просить, багато душ будуть врятовані і знайдуть мир. Пресвята Діва також передбачила початок другої світової війни, під час якої «добрі будуть замучені, Святіший Отець багато страждатиме, різні народи будуть знищені. Але, врешті, Моє Непорочне Серце затріумфує», – такі слова Богородиці переказала с. Лусія.
У 1944 році монахиня-візіонерка записала третю частину, яка була опублікована лише у 2000 році. С. Лусія розповіла про те, як вони поруч з Богородицею бачили Ангела з вогняним мечем, який, здавалося, мав спалити землю, але полум’я гасло, дотикаючись сяйва, що виходило з правої руки Богородиці. Ангел закликав до покаяння. Далі діти бачили «єпископа, одягненого в біле», який разом з іншими єпископами, священиками та богопосвяченими особами підіймався на круту гору, на вершині якої стояв хрест. «…Святіший Отець, перш ніж туди дійти, перейшов велике напівзруйноване місто, тремтячи і йдучи хитким кроком, уражений болем та терпінням, він молився за душі померлих, тіла яких знаходив на дорозі; прийшовши на вершину гори, упав на коліна у підніжжі великого хреста та був убитий солдатами, які стріляли з вогнепальної зброї та стрілами…». Подібно вмирали інші єпископи, священики, миряни, а під хрестом стояли ангели, які збирали кров мучеників та зрошували нею душі, які наближалися до Бога.
У 2000 році, коли за бажанням Папи Івана Павла ІІ це об’явлення було оприлюднене, кардинал Йозеф Ратцінгер, теперішній Папа Венедикт XVI, а тоді – Префект Конгрегації віровчення, написав богословський коментар до цих, так званих «фатімських таємниць». Він зазначив, що після різноманітних здогадок та припущень на цю тему, той, хто очікував відкриття завіси майбутнього, прочитавши дійсний текст, мабуть, буде розчарованим. «Бачимо Церкву мучеників минулого століття, представлену за допомогою картини, описаної мовою символів та нелегкою для розшифрування», – писав він, пропонуючи запитання: що ж саме хотіла Мати Господа об’явити християнам та всьому людству, і як це може допомогти нам на початку нового тисячоліття?
Перш, ніж робити інтерпретацію змісту «таємниць», кардинал Ратцінгер робить пояснення того, що таке загальне об’явлення та різні приватні об’явлення, і яке їх місце у церковній доктрині. Перше призначене Богом для всього людства і записане у книгах Святого Письма. Це об’явлення закінчилося зі смертю останнього апостола, який був свідком Ісуса Христа, і є остаточним. Усі інші, так звані, приватні об’явлення, стосуються пізнішого періоду. Деякі з них були визнані Церквою, а їх завданням не є доповнити загальне об’явлення, а допомогти краще його зрозуміти.
Звернувши увагу також на антропологічний характер таких явищ, пов’язаний з психічно-фізичними характеристиками людини, кардинал Ратцінгер робить спробу інтерпретації «таємниць», пов’язуючи їх текст з даними Святого Письма. Ключовим словом перших двох частин названо «спасіння душ», натомість третьої частини – потрійний заклик до покаяння. Далі йде почергова характеристика описаних образів, а наприкінці ставиться запитання: що ж у своїй цілості означає фатімське об’явлення? Що воно хоче нам сказати? Описані образи стосуються минулого. Той, хто чекав об’явлення про кінець світу чи про майбутнє, залишається розчарованим. Але для нас, християн, важливим і завжди актуальним залишається заклик до молитви для спасіння душ та заклик до покаяння та навернення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
