Свято Вознесіння Господнього належить до числа дванадцяти найбільших свят у церковному році і безпосередньо пов’язане із святом Воскресіння Ісуса Христа.
Святкується Вознесіння на сороковий день після Великодня. Але в деяких країнах (у т.ч. в Україні) церковна влада РКЦ для зручності вірян переносить святкування цієї урочистості на неділю.
Згідно із текстами Нового Завіту, Вознесіння Господнє – день, коли Ісус Христос вознісся на Небо і сів «праворуч Отця». Ісус Христос явився своїм учням в Єрусалимі та звелів чекати пришестя Святого Духа. Він піднявся з учнями на гору Єлеонську, де востаннє благословив їх і вознісся на небо.
У Святому Письмі розповідається, що востаннє Ісус Христос промовив своїм учням: «Мир вам!», а потім дав останню настанову: «Ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх во ім’я Отця і Сина, і святого Духа, навчаючи їх зберігайте все те, що я вам заповів, і я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця світу».
Свідками вознесіння Христа були Богородиця та апостоли, про що докладно розповідається в Євангеліях від Марка та Луки і в Діяннях Святих Апостолів. Про вознесіння Ісуса Христа на небо євангелист Марко пише: «Ісус зібрав своїх учнів і сказав: Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє. Хто увірує, той буде спасенний, а хто не увірує, то буде осуджений. Ім’ям моїм виганятимуть бісів, на хворих будуть руки класти і добре їм стане. Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо і возсів праворуч Бога-Отця».
Вознесіння Господа на небо означає повноту нашого спасіння: відкуплення здійснилося, коли Розіп’ятий і Воскреслий Христос, що вознісся, як вічний Первосвященик увійшов зі Своєю кров’ю в небесне святилище (Євр 9. 12, 24-26). І нині Христос, Який сидить на престолі з Отцем, завжди заступається за нас, щоб спасти тих, хто через Нього приходять до Бога. Нам же треба пам’ятати завжди, що справжнє життя наше є на небесах з Христом (Флп. 3,20), згідно з Його обітницею: « Іду бо напоготовити вам місце. І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся, і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я»(Йн. 14, 2 – 3), бо якщо ми з Ним померли, то з Ним і житимемо разом, з Ним і царювати будемо (пор. 2Тім 2,11-12).
Вознесінням Своїм Ісус поєднав небо й землю, містичне тіло Його – Церква – перебуває на землі, але голова його – Христос – вже царює в небі. Те, що Ісус сів праворуч Отця, означає пришестя Царства Месії, здійснення видіння пророка Даниїла про Сина Людського «І дано йому владу, славу й царство, і всі народи, племена та язики йому служили. Влада його – влада вічна, що не минеться, і царство його не занепаде ніколи»(Дан 7,14). З цих пір апостоли стали свідками «Царства Його», яке «не занепаде ніколи». І це свідоцтво стало можливим, тому що у Собі Самому Ісус підніс людську природу на небо і тим підготував людини до прийняття Духа.
На землі ж, з вознесінням Господа і в очікуванні Його другого пришестя у славі, завершується час «бачення» і починається час віри. «Те що є у Спасителі нашому, нині міститься у таїнствах»(Св. Лев Великий, Слово 2 про Вознесіння). Піднесений на небо і прославлений, Ісус, який виконав Свою місію до кінця, залишається на землі у Своїй Церкві, яка є «зародок і початок Царства Христового на землі» (Lumen Gentium 3:5). Заснувавши Церкву, Він подальше її влаштування доручив апостолам за сприяння Св. Духа, якого вони мали отримати у великий день св. П’ятидесятниці.
Джерела трьох перших сторіч нічого не говорять про традицію свята Вознесіння. Не згадує про нього й письменник Оріген (+ к.251), який вичисляє християнські празники в 8-ій книзі свого твору «Проти Цельсія». Знавці обряду є тієї думки, що в перших трьох віках цей празник святкували разом з празником Зішестя Святого Духа.
В IV столітті празник Господнього Вознесіння стає загальнознаним. Історик Сократ називає його «всенароднім празником».
Празник Вознесіння звеличили своїми проповідями святі Іван Золотоустий, Григорій Ніський, Епіфан Кипрський, Лев Великий й інші. В IV ст. рівноапостольна цариця Олена поставила храм у честь цього празника на місці Христового Вознесіння.
За матеріалами: РІСУ, catholic.co.il
фінансово.
Щиро дякуємо!
