Почути Слово, повірити й відгукнутися – ось шлях до навернення. Кожного щось своє спонукає зробити перший крок на цій дорозі, й не так уже часто ми чуємо про життя Спасителя безпосередньо від ближнього. Часто євангельські історії лунають із книжок, пісень, з екранів чи зі сцени – і змушують нас продовжувати шукати відповіді на головні питання вже у Святому Письмі.
Мистецтво, звісно, аж ніяк не можна звести до функції повідомлення Доброї новини. Але мистецтво – це завжди крок за межі буденності. Це неодмінна складова людського життя, складова естетична, емоційна – і духовна. Зустріч із Богом у мистецтві природна. Саме до мистецтва люди звертаються у пошуках відповідей на фундаментальні питання. Розгортаючи книжку, ідучи на концерт чи в галерею, ми готові слухати і чути – і в душу, як у приготовлений ґрунт, падають потрібні слова, сказані у цей момент відкритості. А бувають і такі ситуації, що людина й сама не знає, чого вона шукає під обкладинкою книжки чи музичного диска, в кінотеатрі чи в музеї, – і тоді Слово саме знаходить людину.
Втім, як на мене, це Слово не завжди живе у «правильних» і «пристойних» творах. Воно шукає й тих людей, які ніколи не візьмуть таких творів до рук. І в такому разі чому б вигукові «Алілуя» не пролунати на рок-концерті? Адже саме туди, а не в бібліотеку чи в театр, піде значна частина молоді, яку аж ніяк не менше, ніж інших людей, турбують питання цінностей, життя і смерті. Натомість, якщо нав’язувати цим юнакам і дівчатам речі, далекі від їхнього життя і світосприйняття, можна відвернути їх від християнства назавжди.
Євангеліє, з читання якого зазвичай розпочинається знайомство з Біблією, – дуже проста книга; проте непідготовленій людині її нелегко зрозуміти. Узятися за читання Ісусового життєпису зможе лише той, хто вже знайомий з історією Божого Сина та з Його місією. І таке знайомство відбувається дуже часто саме через мистецтво, яке має багато облич, близьких для людей з різними смаками. Хтось вирішить звернутися до Нового Завіту, прочитавши «Братів Карамазових» Достоєвського, хтось не зможе відірватися від захопливого сюжету Quo Vadis? Сенкевича, а потім зацікавиться релігією головної героїні, когось розчулять духовні гімни у виконанні хорової капели, а комусь сподобається рок-опера «Ісус Христос – суперзірка». До речі, варто згадати, що європейська музика постала в сучасному вигляді завдяки церковним впливам: саме в лоні Церкви музичне мистецтво розвивалося в середньовіччі, а звідти проростає музика, яка лунає сьогодні. Дуже важливу роль у поширенні християнства відіграють кінострічки та мультфільми – адже екранне мистецтво у наш час є одним із найвпливовіших. Фільм «Страсті Христові» Мела Гібсона зібрав понад 250 мільйонів доларів – а хто зможе підрахувати, скільки людей повернулися обличчям до Христа після перегляду стрічки?
Моє власне перше знайомство з історією життя Спасителя відбулося через комікси – і досі, читаючи Євангеліє, часом згадую картинки з дитячої книжки. Це скромне видання справило не менший вплив на мій світогляд, ніж могли би здійснити фрески Мікеланджело. Тому, гадаю, християнинові не варто нехтувати тими ключами до людського серця, що їх дає мистецтво – і високе, і масове.
фінансово.
Щиро дякуємо!
