Таку заяву зробив російський церковний історик, спеціаліст з канонічного церковного права Павло Парфєнтьєв. За словами вченого, Україна і так є канонічною територій Греко-Католицької Церкви, тому Папі Римському Бенедикту XVI «просити дозволу відвідати Україну в митрополита Української Православної Церкви не має ніякого сенсу».
«Українська Греко-Католицька Церква є прямою правонаступницею давньоруської Київської митрополії, і уніатські митрополити до 18 століття включно носили титул «митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, — каже Павло Парфєнтьєв. — На певний момент усі православні ієрархи Київської митрополії були греко-католиками: два єпископи, що не прийняли Унію померли, не залишивши наступників, — і наново створена через 24 роки після Брестської унії православна ієрархія, фактично, стала паралельною до канонічної ієрархічній структури Західної Русі . Якщо йти за логікою православних, то просити дозвіл на відвідування України слід було б, насамперед, самому патріарху РПЦ Кирилу, причому звертатися з подібним проханням він повинен був би саме до верховного архиєпископа УКГЦ Любомира Гузара », — вважає російський історик.
«Але взагалі, поняття ‘канонічна територія’ в тому значенні, яке вкладають у цей термін православні, відсутня в стародавній канонічної традиції і з’явилося зовсім нещодавно: коли православна сторона стала використовувати цей термін для обґрунтування своїх претензій, — відзначив російський богослов. — Свого часу кардинал Вальтер Каспер справедливо піддав богословській критиці підхід, який стоїть за цим терміном, вказавши на те, що він межує з еклезіологічною єрессю».
«Насправді, канонічний поділ на ‘території’ може існувати лише всередині певної Церкви, але ніяк не між церквами, які не перебувають у повному спілкуванні, — а значить, безглуздо говорити про посягання на чужу канонічну територію. Узгоджувати свої пастирські подорожі повинні один з одним тільки єпископи однієї і тієї ж церкви, католицькі ж церковні структури не мають нічого спільного зі структурою православних церков, а тому просити дозволу один в одного на відвідування тієї чи іншої країни немає абсолютно ніякої необхідності», — вважає Павло Парфєнтьєв.
«Скажімо, православних на Заході, серед яких дуже багато і віруючих, і священиків місцевого походження, коли вони опікуються вірними, засновують парафії, коли їх ієрархи наносять візити один одному, Католицька Церква в порушенні канонічних територій ніколи не звинувачує», — підкреслив Павло Парфєнтьєв.
Довідка
Українська Греко-Католицька Церква, яка до початку 20 століття називалася Руською Греко-Католицькою Церквою, а також просто Російською Церквою, бере початок з часу Хрещення Русі святим рівноапостольним князем Володимиром, коли в Києві була заснована Київська митрополія Константинопольського патріархату.
У 1596 році на соборі в Бресті російські єпископи на чолі з Київським митрополитом прийняли рішення перейти під юрисдикцію патріарха Риму, ставши з того часу частиною Католицької Церкви. Через 24 роки після укладення Унії православні, порушуючи усі канони, поставили нових єпископів і митрополита, створивши тим самим неканонічну паралельну ієрархію на території Русі-України. Однак після приєднання України до Московської держави навіть ця ієрархія була замінена московськими єпископами.
Таким чином, Українська Греко-Католицька Церква залишилася на сьогоднішній день єдиною прямою наступницею давньоруської Київської митрополії, – відповідно Україна і Білорусь є законною історичною територією греко-католиків.
За матеріалами: cerkva.od.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
