У суботу, 17 липня, у Бердичеві зібралися численні групи паломників, які пішки йшли до кармелітського санктуарію, щоб 18 липня разом відсвяткувати урочистість Матері Божої св. скапулярію. Цього року лише піших паломників до Бердичева прийшло близько 2,5 тис. осіб. Окрім українців, серед них були представники багатьох інших країн: Грузії, Вірменії, Росії, Польщі, Білорусі, Молдови та Камеруна.
Традиційно, за кілька днів до кармелітського свята, з різних куточків України до Бердичева вирушають групи прочан. Цього року таких груп було 11. Це:
19-те Подільське паломництво з Хмельницького
19-те Житомирське паломництво з храму св. Софії
18-те паломництво Шепетівка – Полонне
13-те паломництво Київ – Фастів
18-те Францисканське паломництво (Житомир, парафія Яна Дуклі)
15-те паломництво з Биківки
2-ге велопаломництво з Харкова.
Також були окремі групи прочан з Самгородка, Білої Церкви, Андрушівки та Білорусі.
За даними організаторів, наймолодшому паломнику лише 8 місяців, а найстаршому – 78 років. Обидва у дорозі були 6 днів.
Для більшості прочан паломництво є подорожжю не стільки географічною, скільки духовною. Адже час, проведений у паломництві наповнений молитвою, конференціями та слуханням Божого слова. А ще, за переконаннями самих паломників, це сильна духовна школа, у якій вчителем є сам Бог.
– Цей час, проведений у паломництві був для мене прекрасним; присутність Бога і Марії відчувалась від початку і до кінця паломництва. Я вже 8-ий рік хожу у Подільске паломництво. Останні 3 роки я йду просто заради того, щоб подякувати Богові за все, що Він робить у моєму житті. І кожного разу бачу плоди паломництва. Вони – як зерно- проявляються поступово: змінюється мій менталітет, мої прагнення та бажання.
Анатоль Каткович (Будслав, Білорусь):
– Людині, яка ніколи не ходила у паломництво важко передати словами свої враження. Мені це дає великий духовний заряд. Останні 2 км до Бердичева я не йшов, а летів.
Валентина Лишевич (с. Рихальськ , Житомирська обл.)
– Я у паломництві вже не впреше. Для мене це можливість поспілкуватись, почути духовні роздуми, помолитись. Цього року прочани з нашої парафії, вирушаючи у паломництво, окрім особистих інтенцій, молились також за те, щоб у парафії відновились родинні кола.
Цього року у паломництві з Шепетівки йшов також єпископ-помічник Києво-Житомирської дієцезії Станіслав Широкорадюк. У дорозі він вів конференції та Хресну дорогу. Але загалом він був таким самим прочанином, як і решта:
– Я йшов як простий паломник, у францисканському хабіті. Для мене це були дні радості, у яких також був гарний молитовний дух. Але ми почали плакати, коли побачили купола Бердичівського санктуарію, тому що це означало закінчення паломництва. Вважаю, що найкращим плодом паломництва є те, що молодь, цвіт Церкви, завдяки паломництву підняті на духу.
У суботу, звертаючись до паломників, владика Станіслав зазначив, що для самих паломників ці дні були виконанням власної місії особистого поглиблення віри, любові та надії. Долаючи шлях, паломники також хотіли цим ділитись з усіма, кого зустрічали. На завершення єпископ Станіслав Широкорадюк сказав: «Не треба плакати, треба радіти, що ми змогли п’ять днів жити самим Богом, жити Його словом, жити тією радістю, яка походить з уст Божих. Хочу побажати всім жити цими словами, щоб ці дні подорожі дали нам заряд, який допоможе повернутись до своїх обов’язків. І хочу всім побажати, щоб ми наступного року у ще більшій кількості зустрілися тут».
Тетяна Багінська, ведуча паломництва з Шепетівки розповіла CREDO , що присутність серед них єпископа була для паломників великою радістю:
– Отець єпископ був для нас прикладом витривалості, покори і простоти. І нам, паломникам, дивлячись на нього було набагато легше йти. Вже другий рік тішимось його присутністю у нашому паломництві, і якщо будуть сприятливі обставини, то сподіваємось, він буде з нами і наступного року.
Дух радості і веселості, які намагаються підтримувати ведучі паломництв, надзвичайно імпонує значній частині молоді. Однак є люди, які б воліли, щоб атмосфера прощі була більш стриманою. Роман Ганський з Житомира розповів CREDO , що під час паломництва йому дуже не вистачало тиші:
– Паломництво взагалі – це покутна практика. А відбувалось воно як дискотека. Я, наприклад, йду і хочу помолитись, а змушений був слухати пусту «говорильню» ведучих, які хочуть розвеселити. Вважається, що хто не стрибає і не танцює – той не модний. Я цього не розумію. Чого я повинен стрибати і танцювати? Я вважаю, що це не католицька духовність, а протестантська. Відомий вислів каже що «Бог промовляє в тиші». А від цієї музики, яка супроводжувала паломництво, в мене голова боліла.
Веселі і розчаровані, задоволені і не дуже, у суботу після обіду паломники звідусіль почали стікатись до майдану перед Бердичівським санктуарієм. У цей день Бердичів був схожий на маленький Єрусалим, до якого приходять паломники з усього світу. Співи прочан і їх прапори наповнювали вулиці старого єврейського містечка.
Коли всі групи паломників зібрались і були урочисто представлені, розпочалась Меса, яку очолив єпископ Станіслав Широкорадюк. Під час проповіді провінціал Краківської провінції Босих Кармелітів Анджей Рушала розповідав про значення скапулярія, який охочі могли прийняти наступного дня. За словами о. Анджея, цей маленький шматочок тканини символізує духовний одяг Пресвятої Діви Марії. Тому той, хто носить скапулярій, знаходиться під особливою опікою Богородиці.
Урочисту Месу наступного дня відправляли близько 50 священиків та відразу чотири єпископи: єпископ Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський, який очолив Богослужіння, та його єпископи-помічники Станіслав Широкорадюк та Віталій Скомаровський, а також єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський. Присутніх на Месі людей, за підрахунками організаторів, було близько 15 тисяч.
Свою проповідь єпископ Віталій Скомаровський присвятив роздумам над читанням з Євангелія від святого Йоана, яке звучало у цей день. У ньому Господь Ісус під час Своєї хресної муки доручає Марії свого улюбленого учня, промовляючи «Жінко, ось син твій», а учню каже «ось Матір твоя». «І від тієї хвилі учень взяв Її до себе», – як каже Євангеліє. Владика Віталій наголосив, що Діва Марія є матір’ю кожного учня Ісуса Христа. Розмірковуючи над духовним материнством Марії, яке почалось у Благовіщенні і безперервно триває по сьогодні, єпископ Скомаровський сказав: «Марія знаходить своїх дітей не серед найближчих родичів, а серед тих, які будуть розділяти Її безмежну віру і довіру Богові, серед тих, які будуть тривати з Ісусом аж до кінця». Завершуючи роздуми, владика закликав усіх християн, за прикладом св. апостола Йоана, «взяти Марію до себе», дати Їй місце у своєму щоденному житті, визнати Її материнство і роль у дорозі до спасіння.
Надзвичайну опіку Марії її мандруючі діти, зібрані перед кармелітським санктуарієм, відчули майже в той самий момент: немилосердна спека, що стояла вже другий день, змінилась на свіжий вітерець, а палюче сонце закрила хмара. Очевидці помітили, що ця хмара на чистому небі була якраз такого розміру, щоб закрити ту частину міста, де знаходився кількатисячний натовп прочан.
Вже за кілька годин після закінчення урочистостей, майдан перед храмом спустів – паломники роз’їхались по домах. Ймовірно, у пам’яті кожного з них ця мандрівка до Марії залишить якийсь слід. Але можна сказати точно, що рівно через рік, багато з них знову вирушать у дорогу, щоб таким наочним способом знову пережити своє земне паломництво до небесної Батьківщини. А отці-кармеліти з Бердичева знову докладатимуть максимум зусиль, щоб паломники почували себе якнайкраще.
Цьогоріч, доречі, ця турбота, окрім загальної організації, помічалась також у таких дрібних деталях, як, наприклад, покроплення дороги водою, щоб паломникам було легше дихати та у регулярному вивезенні сміття. Завдяки співпраці з міською владою, була максимально мобілізована й медична служба. Священики ж особливо тішились з роботи Служби порядку, яка працювала у тому секторі, де відбувалась сповідь: кожному пресвітеру, який підходив до виділеного під сповідь газону, негайно видавався стілець, пляшка з водою, серветка та стула. Бездоганний порядок підтримувався також на всій території, де відбувались урочистості.
Кармеліт о. Марк Громотка, який безпосередньо займався організацією, розповів CREDO , що волонтерів їм не бракувало – у самій лише службі порядку працювало близько 60 чоловіків. Зголошувались не лише парафіяни, а й люди, які є нечастими гостями у церкві. Багато парафіян також щороку беруть паломників до себе на нічліг. Решту ж вдалося розмістити на ночівлю у місцевих школах.
фінансово.
Щиро дякуємо!
