Як боротися з проституцією? Скандинавська модель діє. Прийнятий більш ніж десять років тому закон про проституцію істотно покращив ситуацію у Швеції. Тепер її сусіди беруть приклад: намагаються знизити попит на сексуальні послуги. Натомість легалізація проституції в Німеччині та Нідерландах виявилася невдалим експериментом – пише Дженіс Реймонд в американській The Christian Science Monitor.
Щоб подолати проституцію та секс-торгівлю, Швеція в 1999 році заборонила купувати сексуальні послуги. Відтоді її успішний приклад вирізняється з-посеред провальних спроб легалізації проституції в інших країнах Європи.
Тоді як інші уряди намагаються – і зазнають невдачі – знищити секс-торгівлю з допомогою легалізації проституції, інноваційний підхід Швеції слугує зразком законодавства, яке зменшує поширеність проституції, карає чоловіків і захищає жінок.
У 1990-х торгівля людьми стала серйозною глобальною проблемою, і Швеція інтенсивно взялася за політику у сфері проституції. Вона дійшла висновку, що країна не може вирішити проблему секс-торгівлі, не зменшивши попиту на проституцію. 1999 року Швеція ухвалила знаковий закон, який заборонив купувати сексуальні послуги.
Закон ґрунтувався на загальному визнанні, що система проституції сприяє насильству над жінками, перетворюючи сексуальну експлуатацію на норму. Таким чином, у суспільстві, яке прагне добитися для жінок рівних прав, неприйнятно, аби чоловіки купували жінок для сексуальної експлуатації, хоч би та й раціонально обґрунтовувалася як сексуальний вибір чи «сексуальна праця».
Швеція не карає тих, хто працює в проституції, але позбавляє їх ресурсів. Замість карати, вона відстежує та викриває анонімних порушників – покупців, переважно чоловіків, які купують в основному жінок і дітей-повій.
Ключ до ефективності закону полягає не стільки у покаранні чоловіків (покарання досить незначне), а в ліквідації анонімності покупців та оприлюдненні їхніх злочинів. Чоловіки бояться звинувачень у користуванні послугами повій.
Успіх Швеції
У липні уряд Швеції опублікував оцінку перших 10 років дії закону. Хоч доповідь і визнає, що потрібно ще багато чого зробити, висновки переважно позитивні:
– Рівень вуличної проституції знизився удвічі «внаслідок криміналізації купівлі сексу».
– Немає свідчень того, що зменшення вуличної проституції призвело до зростання проституції в інших місцях – у приміщеннях чи в Інтернеті.
– У більших містах спеціальні служби допомагають жертвам сексуальної експлуатації.
– Менше чоловіків стверджують, що купують сексуальні послуги.
– Понад 70% шведської громадськості підтримує закон.
Поліція, яка спочатку розкритикувала закон, зараз каже, що він діє й відлякує інших організаторів чи захисників проституції, особливо торгівців людьми, які вважають Швецію нетерпимим середовищем для продажу жінок і дітей для сексу. Як свідчать доповіді Національної кримінальної поліції, Швеція – єдина країна Європи, де рівень проституції і секс-торгівлі за останнє десятиліття не зріс.
Успіх Швеції різко контрастує з гнітючими результатами інших європейських країн, які зробили сутенерство, роботу в борделі та інші аспекти секс-індустрії професіями.
Невдала легалізація проституції
2002 року Німеччина декриміналізувала проституцію і спростила законодавчий аспект створення борделів та інших подібних закладів, зняла заборону на сприяння проституції і запропонувала контракти й винагороду жінкам, які працюють у публічних домах.
У 2007-му звіт федерального уряду з’ясував, що німецький Акт про проституцію не покращив умов для жінок, задіяних у цій індустрії, і не допоміг їм її покинути. До того ж йому не вдалося «знизити рівень злочинності у світі проституції». І нарешті, звіт стверджує, що «проституцію не слід вважати надійним способом заробітку».
Зараз уряд складає проект істотно полегшеної версії шведського закону, який просто каратиме покупців тих, кого силою змушують до проституції чи хто є жертвою торгівлі людьми. Постає питання: навіщо покупцеві питати в повії, чи, бува, не жертва вона – і навіщо їй у цьому зізнаватися?
Голландський експеримент із легалізацією мав такі самі сумні наслідки. У двох доповідях 2007 й 2008 років ідеться про розчарування результатами закону від 2000 року, згідно з яким проституцію та секс-індустрія стали легальними.
Виконаний за дорученням уряду звіт Даадлера 2007 року з’ясував, що більшість жінок у борделях усе ще контролюють сутенери, а їхній «емоційний стан за всіма показниками зараз гірший, ніж у 2001-му».
У 2008-му звіт Національної поліції Нідерландів звучав іще жорсткіше: «Ідея про виникнення чистого, нормального бізнесового сектора виявилася ілюзією…» Як і німці, голландці зараз пропонують унести поправки, що каратимуть покупців, але тільки тих, які купують повій без ліцензії. І все-таки це є непрямим свідченням того, що ідея покарання покупців набуває дедалі більшої популярності.
Скандинавська модель
Провал політики легалізації проституції в Європі допоміг шведській моделі стати в 2009 році скандинавською моделлю. Торік Норвегія заборонила купувати жінок і дітей для сексуальних дій. Вражаючі результати з’явилися вже через рік після набуття чинності норвезького закону.
Дослідження міської влади Бергена з’ясувало, що кількість жінок, які займаються проституцією на вулицях, знизилася на 20%, рівень проституції в закритих приміщеннях теж скоротився – на 16%. Поліція Бергена стверджує, що реклами сексуальних послуг поменшало на 60%. Ефективний моніторинг телефонних номерів покупців, які відгукуються на таку рекламу, не просто дозволяє поліції ідентифікувати та висувати обвинувачення покупцям, а й розкриває масштабнішу мережу кримінальних груп, які займаються дитячою проституцією, порнографією та контрабандою наркотиків. Поліція Осло теж повідомляє, що на вулицях поменшало покупців.
Того ж року, що й Норвегія, Ісландія запровадила закон, відповідно до якого придбання сексуальних послуг класифікується як злочин. Перед тим, у 2004 році, Фінляндія схвалила дещо полегшену версію скандинавської моделі. Залишилася одна Данія – вона ще не має закону стосовно попиту на проституцію.
Криміналізація попиту на проституцію діє. Поліція повідомляє, що сутенери й торгівці людьми отримують менші прибутки від відкриття закладів у країнах, де клієнти бояться втратити анонімність. Менші прибутки означають зменшення проституції та насильства над жінками.
Не лише в Європі, а й на Філіппінах і в Кореї хвиля політики у сфері проституції змінює напрямок від легалізації проституції до зменшення попиту на неї. ООН заборонила своїм миротворцям та пов’язаному з ними персоналові купувати жінок-повій задля сексуальних дій, навіть якщо проституція є легальною за законами країни, де вони служать.
Країни, які хочуть знищити сексуальну експлуатацію, не можуть санкціонувати роботу сутенерів як легальних секс-підприємців і повинні судити покупців.
фінансово.
Щиро дякуємо!
