На прохання Міжконфесійної Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» Державний Департамент з питань виконання покарань в усіх установах України запропонував в’язням надіслати свої вірші на конкурс поезії, повідомив CREDO
о. Григорій Драус.
Виховна колонія у м. Краснистав (Польща) вже проводила конкурс поезії, у якому беруть участь в’язні з багатьох установ Польщі. Вже другий рік поспіль до них долучаються в’язні з України. Цього року також найкращі твори було надіслано до Красниставу.
Підсумок конкурсу відбувся 20 вересня 2010 року. Переможцем став Ярослав Бутенко з виховної колонії у Вінницькій області. Друге місце зайняв Микола Чернов з Львівської області. Також дипломами були нагороджені С. Добровольский, І. Мисик, В. Мозольов та С. Куринський.
На фінал конкурсу прибув о. Григорій Драус (голова асоціації капеланів України) разом з членами керівництва Синодального відділу з питань співпраці з кримінально-виконавчою службою України (УПЦ). Представник центрального апарату полковник Мар’ян Пушка, оцінюючи вплив творчої діяльності на в’язнів, сказав: «Будучи керівником однієї установи, я зустрівся із засудженим, автором глибокої поезії, яка висловлює красу і почуття. В’язень відбував покарання за особливо жорстокі злочини і під час перебування за ґратами також дуже часто порушував правила порядку. Я запитав його, як можна поєднати такі протилежні дійсності: жорстокість і поезію,кримінальні злочини і літературну творчість Засуджений сказав: «не знаю». І я також не знаю. Людську натуру неможливо осмислити. Зло і добро проникають у неї і затуляють один одного.»
Участь у підсумках конкурсу стала нагодою познайомитися з порядками у європейських установах і способами служіння капеланів. Капелани з України мали можливість відвідати установи у Краснитсаві, Холмі і слідчому ізоляторі в Любліні. Без жодних формальностей, за усною згодою керівників, ми могли зустрітися з в’язнями і тими, які знаходяться під слідством. Попросили про те місцеві капелани, а керівництво не мало підстав їм не довіряти. Українські капелани, подібно як їх колеги у Польщі та інших країнах, зайшли до камери, за нами закрили двері (бо це була установа максимального рівня безпеки) і довгий час за чашкою в’язничного чаю розмовляли з в’язнями на духовні теми. А тим часом охоронець спокійно виконував свою роботу у відділенні. Тільки о. Григорій не був здивований такими правилами охорони, тому що за таким же принципом працював у цій установі 10 років тому. До речі, у камері він зустрів свого давнього підопічного, який і надалі відбуває своє 25-річне покарання. Керівник пояснює, що капелан у кожній установі може почуватися дуже безпечно , тому що ніколи раніше не було зареєстровано нападу на особу, яка з релігійним служінням приходить до в’язниці. Серед в’язнів капелани користуються особливою пошаною. Якби хтось спробував зашкодити священику, інші в’язні без вагань зупинили б порушника.
фінансово.
Щиро дякуємо!
