Дайджест

Патріархат в Католицькій Церкві

13 Жовтня 2010, 16:31 1838 Анатолій Бабинський, Богословський Портал

Патріарший статус в Католицькій Церкві (тут і надалі цей термін стосується всієї Католицької Церкви, яка складається з Латинської Церкви та зі Східних Католицьких Церков, для означення Західної Церкви використовуються терміни Латинська або Римо-Католицька Церква. — авт.) протягом історії християнства займає швидше дискусійне місце, аніж є чітко сформульованим концептом.

На сьогоднішній день патріарша гідність у Католицькій Церкві з певною різницею у правах надається як єпископам західної[1], так і східних католицьких Церков[2]. До недавнього часу титул Патріарха Заходу був включений також і в офіційну титулатуру Глави Католицької Церкви. Однак у 2006 році він був вилучений із цього переліку[3].

Відмова Папи Римського від патріаршого титулу своєю причиною має низку історичних аспектів цього питання, а також особливості латинської екклезіології. Про що йтиме мова нижче.

Історичний аспект питання Патріархату в контексті Католицької Церкви слід розглядати, починаючи із тенденцій в організації екклезіальної структури ранньої Церкви.

Починаючи з першого століття, Римська Церква зайняла особливе місце в усьому християнському світі. Цьому сприяло не тільки те, що в Римі перетерпіли смерть два найвизначніші апостоли Петро і Павло[4], але також і політичне становище міста, як столиці імперії та авторитет «вічного міста» тогочасної цивілізації. З часом в Церкві все більше зростало усвідомлення примату апостола Петра, а відповідно і Римського престолу в світлі слів Христа: «Блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не тіло і кров тобі оце явили, але мій небесний Отець. І кажу тобі, що ти скеля; на скелі оцій побудую я Церкву Свою, — і сили пекельні не переможуть її» (Мт. 16, 17)[5].

Вчитель ранньої Церкви єпископ Антіохійський Ігнатій на початку другого століття в своєму листі до християн Риму називає їх Церкву головуючою в Римській області та кафедрою, яка має «першість в любові» для всіх християн[6]. Водночас, саме завдяки єпископу Антіохії Ігнатію до нас дійшли відомості про структуру ранньої Церкви. Згідно із його свідченнями – на чолі кожної християнської громади стояв єпископ, який очолював євхаристійне зібрання, а також разом із дияконами і пресвітеріумом керував справами ввіреної йому громади[7]. Якщо на початку поширення християнства зв’язок між общинами, які очолювали єпископи, був скоріше неформальний та базувався на взаємній приязні та братерстві, то з часом в середовищі раннього християнства визріла чітка організаційна структура. Оскільки проповідь Євангелія спершу зосереджувалась у великих містах, а потім поширювалась у менші поселення, кафедри великих міст мали авторитет «духовного материнства». Так само єпископські престоли деяких великих міст, своїм походженням завдячували апостолам, а їх наступні предстоятелі мали неабиякий авторитет серед всіх християн того часу (напр. Ігнатій Антіохійський, Климент Римський, Полікарп Смирнський).

Протягом двох наступних століть відбувалось укрупнення екклезіальних структур Церкви: спочатку єпископи провінційного міста отримали певну почесну владу над всіма єпископами округу, а ближче до кінця ІІІ століття єпископи головних міст імперії головували у своїх провінціях не тільки на почесному рівні, але мали низку керівних привілеїв.

Нікейський Собор 325 року вже чітко постулює право (і називає його древнім) єпископів Олександрії, Антіохії і Риму (та низки інших центрів) мати верховну владу в своїх провінціях та називає їх митрополитами[8]. А наступний Вселенський Собор у Константинополі ще чіткіше розмежовує кордони митрополій, а також виділяє митрополію Константинополя та надає їй другу після римської кафедри гідність серед всіх кафедр[9].

Історик ранньої Церкви Сократ Схоластик стверджує, що саме цей Собор 381 року надав митрополичим кафедрам патріаршу гідність: «Вони знову затвердили нікейський символ, розділили єпархії і встановили патріаршества»[10]. Таким чином, патріархатами було названо великі церковні провінції, очолювані митрополитами, які водночас головували над іншими митрополитами підпорядкованого їм округу.

Проте, з самого початку зародження патріархальної структури в Церкві її сприйняття на Заході і на Сході християнського світу суттєво відрізнялось.

Наявність на Сході імперії відразу трьох, а після Халкидонського собору, на якому було виокремлено Патріархат Єрусалиму, чотирьох кафедр із патріаршою гідністю сприяло розвитку цього поняття та більш чіткому окресленню прерогатив, притаманних Патріархатам. При чому, тут була випрацювана свого роду «Константинополецентрична екклезіологія», яка базувалась на політичному становищі міста в імперії. Відповідно до фактично діархійної системи політичного поділу Римської імперії, згідно із реформами Діоклетіана[11], єпископи Константинопольського Собору 381 року надали столичному місту Східної частини імперії (Praefectura Orientis) друге місце в диптиху, що в рамках християнського Сходу фактично означало – перше, із подальшим урізанням прав інших східних патріархатів на користь Константинополя.

На Заході формування концепції патріаршої влади не набуло такого масштабу, як на Сході, оскільки Рим стояв на екклезіологічних позиціях, в яких ключову роль відігравало не політичне становище міста в імперії, а апостольське походження кафедри. Римська Церква притримувалась схеми, в якій особливими привілеями були наділені три престоли Петра[12] – Антіохія, Олександрія і Рим, як остання кафедра першоапостола і спадкоємниця його привілею опіки над всією Церквою. З такої перспективи Апостольська столиця не розглядала патріаршу гідність як таку, що надає митрополитові додаткові адміністративні права чи привілеї, але є тільки почесним титулом. І якщо на Сході надання Патріаршої гідності почало розглядатись як зрівняння в правах та передбачало певну горизонтальну модель спілкування між патріархами, яка може бути означена як соборна модель, то на Заході, як вже було сказано вище, цьому титулу не надавали особливого значення. Тому Західній Церкві титул патріарха зберігався за єпископами Ліону, Безансону та Аквілеї, але це не було для них запорукою рівності з Римським престолом.

Проте слід зауважити, що на даному історичному етапі Римські понтифіки ще розділяли рамки своїх повноважень, як пастирів всієї Церкви від митрополичих прав своєї безпосередньої церковної області. Про це може свідчити лист Папи Григорія І до Олександрійського Патріарха Євлогія[13], в якому він просить останнього не вживати до нього титулу Вселенського Папи і водночас понтифік говорить, що його радістю є «тверда міцність його братів», що перекликається із закликом Христа до апостола Петра утверджувати у вірі співбратів.

Як вже зазначалося вище, патріарша система в Римській імперії, яка була розроблена на Сході, відповідала політичному поділу держави на західну частину, в якій головував єпископ Риму, і східну, в яких головували чотири патріархи Сходу. Згідно з цим вперше титул «Патріарха Заходу» з’явився в листі імператора Феодосія ІІ до Папи Льва Великого в 450 році[14]. Однак самі Папи довший час не вживали цього титулу. Ситуація змінилась після відвоювання Італії у готів за часів Юстиніана, який, за словами французького історика Луї Дюшена, не відновлював Західну імперію, а приєднав її до Східної. Відповідно до цього Римська Церква повинна була ввійти у візантійську систему церковного управління – «пентархію», яку до цього часу вона розглядала тільки «збоку» і зайняла в ній почесне перше місце[15].

І хоч надалі Римська Церква все більше засвоювала систему пентархії (зокрема в рішеннях Константинопольського собору 869 року, який Католицька Церква вважає Вселенським) форма втілення цієї системи відбувалась у суперечності із східним розумінням цієї структури. Процеси, які відбулись протягом наступних століть у розвитку екклезіології Римської Церкви можна означити, як злиття верховної влади Папи в Церкві (яка на той час полягала в основному в праві вищої апеляційної інстанції в Церкві), як наслідника Петра із його адміністративними функціями, як глави Західної Церкви. На практиці Римські єпископи почали поступово домагатись такого об’єму повноважень у всій Церкві, які до цього вони мали тільки у своїй безпосередній церковній області.

Ситуація ще більше ускладнилась після розриву канонічних зв’язків між Східною і Західною Церквою, після чого остання, утверджуючи свою універсальну екклезіологію, приймала в спілкування частини Східної Церкви в тих гідностях (патріарших чи митрополичих), які ті мали перед тим. Однак в умовах, коли латинська екклезіологія фактично замінила собою розуміння функції першості Римського понтифіка у Вселенській Церкві по відношенню до цих спільнот застосовувались такі ж адміністративні методи, як для пересічної митрополії Римо-Католицької Церкви. Таким чином їх внутрішня автономія (особливо патріарших церков) була зведена нанівець. Також було засновано низку нових патріархатів, титул яких є почесним. Існування в рамках Католицької Церкви патріархатів паралельно із патріархатом Риму спричинило до ще більшого вихолощення цього поняття в розумінні його самими Римськими Понтифіками. Оскільки згідно із латинською екклезіологією, яка тотально запанувала в Католицькій Церкві, по відношенню до Папи ніхто не може мати рівної гідності, його власний патріарший титул розглядався, як почесний додаток.

На сьогоднішній день канонічне право Латинської Церкви визначає статус патріарха виключно, як почесний титул для митрополита (про патріархів говориться в розділі Канонічного права, присвяченому митрополитам), який не наділяє особу, до якої він належить, жодними владними повноваженнями. А саме: титул Патріарха та Примаса, окрім почесної прерогативи, не передбачає в латинській Церкві ніякої влади, якщо тільки по відношенню до певних осіб не передбачено іншого згідно із апостольським привілеєм або за погодженим звичаєм (Канон 438) (Patriarchae et Primatis titulus, praeter praerogativam honoris, nullam in Ecclesia latina secumfert regiminis potestatem, nisi de aliquibus ex privilegio apostolico aut probata consuetudine aliud constet)[16].

Варто зазначити, що в даному контексті йдеться не про відсутність влади у латинського патріарха-митрополита, як такої, взагалі, а тільки про додаткові владні повноваження, як це передбачено для східних католицьких патріархів (про що мова йтиме нижче).

Титул Патріарха в Латинській Церкві на сьогоднішній день носять митрополити Лісабону, Венеції, Єрусалиму, Східної і Західної Індії (в 1964 році були скасовані латинські патріархати Антіохії, Александрії і Константинополя).

Таким чином Канон 438, цитований вище, знаходить своє застосування виключно до так званих малих патріархатів Латинської Церкви (термін «малі (minor) патріархати» застосовується на противагу чотирьом великим Патріархатам Сходу).

Якщо аналізувати місце патріаршого статусу в рамках цілої Католицької Церкви, то справа є дещо складнішою.

Предстоятелі низки Східних Католицьких Церков також носять патріарший титул, але у здійсненні свого уряду застосовують приписи Кодексу Канонів Східних Церков (ККСЦ). Патріарх такої Церкви має владу не тільки над єпископами місцевої церкви (в латинській термінології єпископами-суфраганами), але і над митрополитами. На перший погляд юрисдикція Патріарха в системі ККСЦ значно перевищує владу латинських митрополитів, оскільки передбачає урядування над митрополичими округами. Однак титул V Кодексу (Кан. 151) дає пояснення, що главою східної церкви «sui juris» є також митрополит, подібно до латинської структури, який, однак, може мати титул Патріарха або Верховного Архієпископа. Що ж до найвищої влади в партикулярній церкві, то ідентично до латинської системи організації екклезіальних структур, вона в тій самій мірі належить Римському Понтифіку. Таким чином певна автономія східних партикулярних Церков нівелюється ідентичним представленням найвищої влади в Церкві (Титул ІІІ, ККСЦ) як для східних, так і для західних католиків. У рамках Католицької Церкви Папа здійснює свій уряд однаково у відношенні митрополитів західної церкви, так і по відношенню до митрополитів східної Церкви, незважаючи на те, чи вони мають Патріаршу чи іншу гідність.

Підсумовуючи короткий виклад цього питання, варто ще раз наголосити на основних моментах як історичного, так і сучасного становища патріаршої системи в рамках Католицької Церкви. Якщо на початку формування організаційних структур у Вселенській Церкві була випрацювана двоступенева структура: єпископи – митрополит, а згодом триступенева: єпископи – митрополити – патріархи, то така структура була притаманна як християнському Сходу, так і Заходу. І в західній частині Церкви Римський єпископ здійснював свою владу подібно до своїх східних співбратів патріархів. А його особлива функція, як першого єпископа Церкви була відділена від його владних повноважень в рамках Західної Церкви і застосовувалась по відношенню до інших патріарших церков тільки у кризових випадках.

З плином часу в римській екклезіології відбулось злиття двох владних функцій Римського понтифіка, що стало причиною використання Папою своїх безпосередніх патріарших повноважень на рівні першого єпископа всієї Церкви. Таким чином латинськими богословами була побудована чотириступенева структура Вселенської Церкви: єпископи – митрополити – патріархи – римський Папа. У ній патріаршим церквам не забезпечувалось колишньої автономії, оскільки вся влада зосереджувалась у свого роду над-патріаршій структурі. Відповідно патріарший титул самого римського єпископа був зведений до почесного додатку.

Не зважаючи на декрети ІІ Ватиканського Собору, в яких визначено було відроджувати патріаршу структуру Церкви, канонічне право Католицької Церкви на сьогоднішній день не дає богословського підґрунтя для цього. Оскільки найвища влада Римського понтифіка, як глави всієї Церкви на землі, так і не була відмежована від його владних безпосередніх функцій, як глави Латинської «sui iuris» Церкви. Його влада здійснюється по відношенню до автономних церков так само, як і в межах його безпосередньої єпархії чи митрополії.

_________________________________________________________

[1] Patriarchae et Primatis titulus, praeter praerogativam honoris, nullam in Ecclesia latina secumfert regiminis potestatem, nisi de aliquibus ex privilegio apostolico aut probata consuetudine aliud constet// http://www.vatican.va/archive/cod-iuris-canonici/latin/documents/cic_liberII_lt.html#sec2%20tit2 (12.08.2009)

[2] Кодекс Канонів Східних Церков постановляє Can. 55 – Secundum antiquissimam Ecclesiae traditionem iam a primis Conciliis Oecumenicis agnitam viget in Ecclesiainstitutio patriarchalis; quare singulari honore prosequendi sunt Ecclesiarum orientalium Patriarchae, qui suae quisqueEcclesiae patriarchali tamquam pater et caput praesunt. Can. 56 – Patriarcha est Episcopus, cui competit potestas in omnesEpiscopos non exceptis Metropolitis ceterosque christifideles Ecclesiae, cui praeest, ad normam iuris a suprema Ecclesiaeauctoritate approbati. // http://www.intratext.com/IXT/LAT0758/_P9.HTM. (11.08.2009)

Про Східні Патріархати йдеться так само в документах ІІ Ватиканського Собору в Декреті «ORIENTALIUM ECCLESIARUM»: Ab antiquissimis temporibus in Ecclesia viget institutio patriarchalis, iam a primis Synodis Oecumenicis agnita. Nomine vero Patriarchae orientalis venit episcopus, cui competit iurisdictio in omnes episcopos, haud exceptis metropolitis, clerum et populum proprii territorii vel ritus, ad normam iuris et salvo primatu Romani Pontificis // http://www.va/archive/hist_councils/ii_vatican_council/documents/vat-ii_decree_19641121_orientalium-ecclesiarum_lt.html (11.08.2009)

[3] COMUNICATO CIRCA LA SOPPRESSIONE DEL TITOLO “PATRIARCA D’OCCIDENTE” NE L’ANNUARIO PONTIFICIO // http://www.vatican.va/roman_curia/pontifical_councils/chrstuni/general-docs/rc_pc_chrstuni_doc_20060322_patriarca-occidente_it.html (13.08.2009)

[4] Про це св. Іриней Ліонський «П’ять книг проти єресей», Книга третя, Глава ІІІ, 2

[5] Перелік цитат Св. Отців, як східних так і західних міститься в книзі С. Тишкевича, ТІ, «Церковь Богочеловека» (С. Тышкевич. Церковь Богочеловека// Russian center Fordham University NY, Russicum, Italy, 1958) в розділі «Церковное придание о главенстве Петра» c.470

[6] Послание св. Игнатия Антиохийского к римлянам// http://christianity.shu.ru/Texts/ignatius/romans.htm (10.08.2009)

[7] Послание св. Игнатия Антиохийського к смирнянам// http://christianity.shu.ru/Texts/ignatius/smirn.htm (10.08.09)

[8] Правила святого Вселенського первого собора Никейского // http://www.krotov.info/acts/canons/0325cano.html (9.08.2009)

[9] Правила святого Вселенського второго собора Константинопольського // http://www.krotov.info/acts/canons/0381cano.html (9.08.2009)

[10] Сократ Схоластик. Церковная история// «Росспэн».-М., 1996 c.213

[11] Про це у А.А. Васильева «История Византийской империи» глава «Реформы Диоклетиана и Константина» // http://www.sedmitza.ru/text/434232.html (8.08.2009)

[12] Див. наприклад Gregory the Great «Epistle XL. To Eulogius, Bishop»// http://www.ccel.org/ccel/schaff/npnf212.iii.v.vii.xxvi.html (7.08.2009)

[13] Gregory the Great «Epistle XXX. To Eulogius, Bishop of Alexandria»// http://www.ccel.org/ccel/schaff/npnf212.iii.v.viii.xviii.html (7.08.2009)

[14] Patriarch and Patriarchate// http://www.newadvent.org/cathen/11549a.htm (7.08.2009)

[15] Илья Мелиа «Пентархия и примат» // «Першенство Римського епископа в общении Церквей», Unite – Единство, Москва 1998

[16] Codex Iuris Canonici // http://www.vatican.va/archive/cod-iuris-canonici/latin/documents/cic_liberII_lt.html#sec2%20tit2 (12.08.2009)

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Miksi sinun kannattaa ehdottomasti peittää lautasellinen ruokaa yöllä: Muista nämä keittiön taikauskot Noki on helppo pestä pois liedeltäsi: kokeile näitä hyväksi havaittuja puhdistusmenetelmiä Kaalin versot kasvavat isoiksi ja vahvoiksi: muista tämä hoito Yksinkertainen temppu, jolla saat pidettyä tuoreet hedelmät keittiössäsi pitkään.Laita tämä päälle Puutarhurin niksi siitä, miten herukoita voi parhaiten lisätä Avattu suolakurkku on turvassa homeelta: muista tapa suojata suolakurkkuja Slovakiassa kävi hyvin huonosti.Nämä ovat maailman onnellisimpia maita Sinulla on sitä keittiössäsi, mutta et tiedä, että se on yksi terveellisimmistä mausteista.Se suojaa sydäntä ja tukee vastustuskykyä Keittiösi tuoksuu aina hyvältä: 5 niksiä kokeneilta emänniltä Munakokkelista tulee hämmästyttävän herkullista: noudata 3 yksinkertaista sääntöä Onko slovakkeja uhkaamassa uusi vero? Maksaa valtiolle tilisiirroista ja pankkiautomaattinostoista Pannukakut paistuvat mukavan rapeiksi: kokeile lisätä tätä ainesosaa taikinaan Pasta kiehuu kiinteäksi ja mehukkaaksi: muista, miten ruokalaji keitetään oikein Charlotte kypsyy täydellisen mureaksi ja maukkaaksi: muista 3 tärkeintä kokin salaisuutta Hikitahrat vaatteissasi eivät jätä jälkiä: kokeile tätä nestemäistä jauhetta Mikä ilmastointilaite sopii kotiisi: muista nämä asiantuntijoiden vinkit Cât rezistă ouăle de țară vs.de cumpărat la frigider? Când nu mai trebuie consumate Miten valurautaiset keittotasot puhdistetaan tehokkaasti Hirssipuuro kiehuu ihanan mureaksi ja herkulliseksi: muista nämä niksit Miten kokeneet emännät pesevät rasvaa kylmässä vedessä: muista 3 yksinkertaista temppua Miksi kokeneet emännät pakastavat leipää: muista nämä hyödylliset kulinaariset niksit Älä heitä kertynyttä muovipulloa pois: 10 tilannetta, joita voit käyttää kotona ja keittiössä Miksi tieltä löytyneitä rahoja ei kannata noutaa: viisi vaarallista seurausta Miten puhdistaa kylpyamme nopeasti: 6 tapaa käyttämällä kansanhoitoa Miten muuten käyttää paperiliittimiä: käsityöläisemännät ovat keksineet 9 uutta tapaa kotiin ja keittiöön Valkosipuli lopettaa kellastumisen: muista nämä 3 tehokasta hoitoa Älä heitä vanhoja muoviastioita pois: 9 tapaa käyttää niitä kotona ja keittiössä Kylpyamme pääsee nopeasti eroon kalkista: muista nämä 2 puhdistusliuosta WC-kulho lakkaa vuotamasta vettä: muista tämä vianetsintämenetelmä Et itke sipulia: kolme tapaa käsitellä epämiellyttävää haittaa Miksi riisivettä ei tarvitse kaataa pois: 4 tapaa käyttää sitä kotona Älä heitä vanhaa paistinpannuasi pois: 5 mielenkiintoista käyttötarkoitusta kotitaloudessa Älä heitä vanhoja tavaroita pois: 8 esinettä, jotka tulevat tarpeeseen kotona ja keittiössä Perunan säilyvyys pitenee: Näin säilytät perunat oikein tasaisissa olosuhteissa Näin muut ovelat emännät käyttävät mikroaaltouunia: 12 vinkkiä kotiin ja keittiöön Hoover kestää paljon pidempään: miten laitetta ei saa käyttää siivouksen aikana Laattojen välissä olevat rikkaruohot häviävät: kokeile tätä ruiskutusliuosta Uunin luukku kiiltää valkoisena: yksinkertainen liuos poistaa nopeasti rasvan ja saostumat lasista Miksi kokeneet puutarhurit eivät istuta auringonkukkaa vihannespuutarhaan: Kasvi vaikuttaa negatiivisesti maaperään Miten muut tajuavat emännät käyttävät vanupuikkoja: 6 hyödyllistä kauneus- ja kotitalouselämän hakkeria Lasit eivät enää huurru: 5 todistettua tapaa shampoon ja saippuan avulla Käytä sitruunahappoa keittiön ulkopuolella: 4 hyödyllistä kotitalouden lifehackia Froteepyyhkeistä tulee poikkeuksellisen herkkiä: kirjoita ylös näiden pesuliuosten koostumus Älä heitä vanhaa lapiotasi pois: 8 tehokasta tapaa käyttää sitä kotona ja maaseudulla Mitä jokaisen kokin tulisi tietää: 4 yleisintä virhettä keittiössä Tuholaiset eivät koske sipuliisi: muista tämän puutuhkaliuoksen koostumus Omenahillo maistuu tavallista paremmalta: muista tämä maukas karpalolisäys Miksi kokeneet puutarhurit eivät istuta lintukirsikkaa talon lähelle: vahingoittaa hedelmäpuita ja vihannespuutarhaa Miten muuten kokeneet kotiäidit käyttävät muovipulloja: 5 tapaa kotiin ja mökille Aamiaisruoat, jotka pitävät sinut virkeänä koko päivän, on nimetty Kanafileestä tulee hämmästyttävän herkullista: kokeile lisätä ruokaan tämä kastike PERFEKTNÍ těsto na veškeré pečivo, které není třeba hníst: Recept mám od slavného pekaře, peču už jenom z něj! Pečení bude vzdušné a křehké: pamatujte na základní pravidlo přípravy těsta Nalévám obyčejné SALKO s ořechy a dělám to na každou oslavu: výsledek vás potěší (RECEPT)! Tyto přísady v kávě z ní dělají jed.Většina Slováků ji tam dává Domácí hnojivo na ibišek je lepší než to z obchodu.Vyrábím ho ze tří ingrediencí.Sousedé mi závidí mou zahradu Odtrhněte několik listů a vložte je pod těsnění.Problém zmizí a pračka bude jako nová Jak ochladit byt v horkém počasí? Ani nápad otevřít okna! Odstraňte jednu věc Nevylévejte vodu po uvaření brambor: 3 užitečné způsoby, které využijete doma i v kuchyni Nejen levandule.Tyto rostliny zaženou komáry z vašeho balkonu Palačinky se upečou pěkně křupavé: zkuste přidat tuto přísadu do těsta Přidejte do vody a vaše okna budou zářit jako nová Mají také 40 květů a kvetou nepřetržitě půl roku: Pěstitelka nejkrásnějších orchidejí prozradila, jak získat takovou nádheru! V horkém počasí nastavte termostat na „pět“.Čeká vás příjemné překvapení Proč byste si měli na noc rozhodně přikrýt talíř s jídlem: pamatujte na tyto kuchyňské pověry Proč zkušené hostitelky zmrazují chléb: pamatujte na tyto užitečné kulinářské triky Těstoviny se uvaří pevné a šťavnaté: nezapomeňte, jak pokrm správně uvařit Mrkev bude sladká a velká: pomůže jí jednoduché hnojení Bez klimatizace se byt rychle ochladí: pamatujte na těchto 5 účinných pravidel Míchaná vajíčka budou úžasně chutná: dodržujte 3 jednoduchá pravidla Knedlíky se při vaření nerozpadají: pomůže jedna lžíce této přísady Takto se připravuje ovoce ke zmrazení.Nebude se lepit ani drolit Jak najlepiej zagęścić gulasz? Zapomnij o ziemniakach, TO jest o wiele lepszy sposób! Irytują Cię nowe plastikowe nakrętki do butelek? Oto prawdziwy powód, dla którego nie można ich rozdzielić! Jedz garść dziennie, a twoje jelita będą działać jak nowe.Słowacy o tym zapominają Krem francuski: Niesamowicie lekki i delikatny, pasuje do każdego deseru!