Лк 20, 27-38
Пророки грядущого «світлого майбутнього» Маркс і Енгельс, а їхні послідовники й поготів, заповідали повне задоволення потреб людини і цілковите використання її можливостей. У тому ж таки «світлому майбутньому» вони передбачали зникнення власності, зокрема «власності» на жінок та дітей. Отже, природним установленням, тобто подружжю та родині, судилося щезнути цілковито. Рай, де «ані женяться, ані заміж не виходять…» Садукеї до цього, здається, не додумалися.
Комуністи таки справді взялися побудувати рай на землі і намагалися зробити Царство Боже «за подобою» людською. З одногу боку, неодруженість відповідає повчанню апостола Павла: кажу нежонатим та вдовицям, що добре їм, коли зостануться, як я (1 Кор 7,8). Проте у виконанні будівничих «щасливого майбутнього» це стало своєрідною ліцензією на розпусту, я б навіть сказав – комуністичним благословенням на вдоволення своїх пристрастей.
На практиці мало би бути так, що жоден комуніст не має своєї жінки і точно не знає, хто з малят є саме його дитиною, але все дуже гуманно і справедливо. Згадайте, наприклад: сексу в Радянському Союзі не було, і розпусти не було… Звідки ж тоді в моєму поколінні стільки безбатченків?..
Христос демаскує лукавство садукеїв та його сучасне продовження у світогляді «Моє тіло – моє діло», оскільки вони ставляться до стосунків чоловіка й жінки егоїстично та споживацьки: свою «потребу» задовольнив – і по тому все. Але від початку було інакше: Бог створив їх чоловіком та жінкою, обоє будуть одним тілом (пор.Мк 10, 6-8). Жінка й діти в задумі Господнім є улюбленими домашніми, а не «власністю». А стосунки чоловіка і дружини скеровані не лише на породження смертного і тлінного, але на життя і вічність.
«Ось що, брати, кажу: час короткий. Тож нехай ті, що мають дружин, живуть немов би й не мали» (1 Кор 7,29). Християни бо одружуються не задля похоті й не задля самого «породження продуктивних сил», але задля спілкування і співпраці з Творцем у справі появи численних мешканців Царства Небесного.
Диякон Юрій Сема
Відкрилась мені ідея: те, про що людина думає, про що пам’ятає, і є її життям, тобто дією. І тому, якщо людина думає про минулі образи або перебуває у віртуальному комп’ютерному світі, то ніби й не живе. Оскільки життям є лише нинішня мить. Зараз ви читаєте цей коментар, і це є мить життя.
Через це, якщо ми дивимося на життя тільки крізь призму матеріальних благ, то ми є «синами цього світу». Наприклад, моя знайома лікарка так прокоментувала життя богопосвячених осіб: «Скільки ж біологічного матеріалу марнується!» А якщо віримо у Христа і живемо з Ним, то ми «сини Божі».
Чим відзначаються сини Божі? Насамперед, вони живуть духовними цінностями. Вони є миротворцями, співчутливими до ближніх. Але цього замало, потрібно народитися з висоти, – каже Ісус до Никодима (пор. Йн 3,3.5), – від води і Духа. Для нас це є реальністю, тоді як сини земні цього не бачать і не розуміють.
І подібні сини Божі навіть до ангелів, уже в цьому світі. То в чому ж ми подібні до них? Ангели, охороняючи людей, водночас бачать лице Отця. Гадаю, що своїми молитвами і діями ми теж спроможні охороняти своїх ближніх. Потім, їхнє ангельське життя є вільне від будь-якого підкорення плоті. Частково ми є спроможні контролювати свою плоть, але повне її підкорення настане після Воскресіння. Вже тепер ангели беруть участь у Божій радості при наверненні грішників. Чи ж ми не тішимося, коли до Бога приходить близька нам особа? Глибокий зв’язок поєднує земний та небесний світ, де ангели безперестанку відбувають небесне богослужіння, до нього приєднується богослужіння Церкви, тобто синів Божих на землі. І ми разом із ангелами служимо небесну літургію на землі, співаючи: «Слава в вишніх Богу».
То що чи хто є нашим життям? Якщо ми є сини Божі й до ангелів подібні, то нашим життям є Бог. «У Ньому бо живемо, рухаємося й існуємо, як деякі з ваших поетів сказали: Бо й ми з його роду» (Діян 17,28). Якщо ж ми сини цього світу – то ми вже мертві, як і наш віртуальний або матеріальний світ.
Ірина Островська
фінансово.
Щиро дякуємо!
