Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
«Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Ілюстрація jijour.com
Не все просте геніальне, але все геніальне просте. Мистецтво геніального полягає в тому, щоб мінімальним досягти максимального, найменшими, найбіднішими художніми засобами виразити найвеличніші почуття. Лише три ноти та чотири звуки -до-сі-до-ля -прославили українську співочу душу на весь світ.
Найвідоміша й найпопулярніша американська різдвяна пісня Carol Of The Bells у часі Різдва безперестанку звучить у Штатах, Канаді, Європі, Австралії, навіть, в Японії на усіх FM-станціях і телеканалах, на вулицях і у супермаркетах… Ця мелодія стала візитівкою західного Різдва і за останні десятиліття успішно витісняє славнозвісну Jingle Bells. Carol Of The Bells часто звучить у багатьох відомих фільмах і рекламних роликах. Усі найпопулярніші американські виконавці записують різдвяні альбоми, де завжди чільне місце посідає ця мелодія.
Та тепер вже майже ніхто, крім музикознавців, не знає, що ця пісня прийшла в Америку з України. Як невідомим залишається автор народної пісні, так і національне коріння цього твору розчинилося в його геніальності. Пісенна мова музики набагато важливіша від словесно-логічного змісту. В музичному творі звуки говорять набагато більше, ніж слова, геніальна мелодія стає близькою будь-якому народові, і тоді вона звучить в усьому світу.
«Щедрика» Леонтовича ви майже ніколи зараз не почуєте з вуст українських щедрувальників, у нас в Україні ця щедрівка з народної перетворилася на виключно академічну. За радянських часів вона була досить відомою. Її часто виконували завдяки тому, що в тексті щедрівки немає релігійного змісту. Безліч совєтських музичних колективів співали «Щедрика», але в наш час, не кажучи вже про наших відомих поп-виконавців, які останнім часом все більше й більше записують різдвяні альбоми, навіть у репертуарі академічних колективів ви все менше й менше почуєте цю мелодію. Та це не біда. Зате нашого «Щедрика« співають в усьому світі: «Камінь, що його відкинули будівничі, наріжним став каменем».
Миколу Леонтовича -талановитого українського композитора, фольклориста й знавця народної творчості — можна порівняти з ювеліром, який, вишукуючи дорогоцінні діаманти народної пісні, філігранно шліфував їх за допомогою свого майстерного аранжування. Недарма термін «обробка« стосується і коштовного каміння, і музичного твору. Леонтович, який є уродженцем Поділля, ще з дитинства захоплювався українськими народним піснями, які чудово виконувала його мати, дружина священика, і хто знає, можливо, «Щедрика« він уперше почув з маминих вуст.
Коли в грудні 1916 року «Щедрика» в обробці Миколи Леонтовича заспівав хор студентів Київського університету, скромний подільський вчитель став відомим у музичних колах як найкращий аранжувальник українських народних пісень.
Настільки закохана в українську співочу душу людина не могла не бути українським патріотом. І після приходу в Україну більшовицького режиму Леонтович потрапляє до «чорного списку« НК як ворог радянської влади. Йому доводилося переховуватися й часто змiнювати мiсце проживання. Гадаючи, що врятується в будинку свого батька, священика отця Дмитрiя, Микола Леонтович поселився у нього. В нiч з 22 на 23 сiчня 1921 року пiдiсланий чекiст вбив його пострiлом у груди.
Про це злодiйське вбивство стало відомо лише нещодавно, пiсля вiдкриття архiвiв КДБ.
Леонтович надзвичайно багато зробив для популяризації багатьох українських народних пісень. На основі народних мелодій композитор створював цілком оригінальні й самобутні хорові композиції, надаючи їм неповторного звучання. В кожній народній перлині він прагнув максимально передати її незвичайний образний зміст і художню красу, водночас використовуючи музичні надбання європейської хорової культури.
У «Щедрику», взявши за основу багаторазове повторення архаїчної мелодії, яка складається лише з чотирьох звуків, Леонтович, наслідуючи традиції кобзарського мистецтва, кожне повторення оздоблював новими й оригінальними гармонійними нюансами та цікавими акцентами. Оскільки власне мелодія щедрівки була занадто примітивною, то Леонтович дописав до неї частину, схожу на гаму, – те, що американці називають bridge. Власне в такому вигляді ця щедрівка стала популярною у Сполучених Штатах.
Після того, як минуло 20 років від першого виконання «Щедрика«, композитор, поет і дириґент чеського походження Пітер Вілгоускі, який зі славетним Артуро Тосканіні працював на радіо NBC, 1936 року написав до щедрівки англійські слова й назвав пісню Carol Of The Bells («Колядка дзвонів»). Ідея нового тексту ґрунтувалася на слов’янській леґенді про те, що в ніч, коли народився Ісус, на Його честь в усьому світі задзвонили дзвони чудовим мелодійним співом. Після цього дзвоник став головним музичним атрибутом Різдва на Заході, і тепер майже всі різдвяні пісні найпопулярніших виконавців прикрашені звучанням дзвіночків. «Щедрик« тепер вже з текстом Пітера Вілгоускі набуває великої популярності у Штатах: на тему пісні зробили серію телевізійних реклам шампанського.
У післявоєнні роки у США було написано ще три колядки, які цілковито чи частково базувалися на музиці «Щедрика»: 1947 року Ring Christmas Bell, 1957 року Come, Dance And Sing і 1972 – ще одна Carol Of The Bells. Особливо з кінця 70-х років минулого століття пісню записують на різдвяних альбомах найпопулярніших американських виконавців. Останню оригінальну версію «Щедрика» в різдвяному альбомі 2001 року записав найвідоміший американський жіночий ритм-енд-блюзовий гурт всіх часів Destiny’s Child під назвою Opera Of The Bells.
В інтернеті Carol Of The Bells згадують на декількох тисячах сайтів. Цікаво, скільки би міг одержати за авторські права свого твору Микола Леонтович? Однак врешті-решт це не важливо, тому що твір світового значення переходить межі таких приземлених понять. Поки що «Щедрик» є найбільшим українським внеском у світову популярну культуру. Сподіватимемося, що не останнім.
Ілько Лемко, Поступ
фінансово.
Щиро дякуємо!
