У період Ренесансу, коли Брейгель малював свою картину, історія Вавилонської вежі обросла новим сенсом.
Людська пиха сягнула небес. Найвищий поверх гігантської вежі ховається у хмарах. Господнє покарання вже близько. Вражаюча будівля виглядає як руїна, з якої обсипається каміння. А до того ж вона ще й небезпечно похилилася вліво. Люди, які працюють на будові мов мурашки в мурашнику, не усвідомлюють загрози, яка насувається.
Натхненням для художника стала історія будування Вавилонської вежі, що знаходиться у Книзі Буття. Розгніваний зухвалістю будівельників, Бог зробив так, що вони почали говорити різними мовами і настільки не могли порозумітися, що покинули будову. Однак, Брейгель зобразив поразку будівельників зовсім по іншому. Вежа вражає своїми розмірами в порівнянні до намальованого з лівого боку міста, але видно, що її фундаменти нетривкі. Ця будова може асоціюватися навіть з гігантським замком на піску. Архітектурні подробиці автор підгледів під час своєї подорожі до Риму, де він, між іншим, мав змогу побачити руїни славнозвісного Колізею.
Брейгель зобразив гордість будівельників у сцені на першому плані картини у нижньому лівому куті. Ініціатор будови, король Німрод, прибув зі своєю свитою аби наглядати за каменярами. Люди відриваються від роботи та падають навколішки перед своїм монархом, наче перед Богом. Це віддавання пошани виглядає ще жалюгідніше, ніж конструкція вежі.
У період Ренесансу, коли Брейгель малював свою картину, історія Вавилонської вежі обросла новим сенсом. З’явилася нова течія, звана гуманізмом, яка підкреслювала можливості та силу людини, була виразом гордості з розвитку науки, техніки, чудових досягнень в мистецтві. Почалося відходження від середньовічного способу мислення про ницість людського існування. Однак, вже тоді застерігалося, що попри захоплення людськими можливостями, не слід ставити людину на місце, яке належить виключно Богові. Саме про це намагається нам сказати картина Брейгеля, яка в наш час здається ще більш актуальною.
Лєшек Сліва, wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
