Церква не молиться за самогубців. Ні православні, ні протестанти не згадують в своїх молитвах тих, хто сам вкоротив собі віку. І я б ніколи не надала цьому факту особливої уваги, якби не одна подія. Минулого року батько моєї знайомої повісився. Був цілковито здоровою людиною у свої п’ятдесят років, але любив заглядати у чарку і в останній час не міг знайти роботу. Може, якби він хоч трохи мав віри, його життя і не закінчилось так трагічно. Але…
Після його смерті, його донька та дружина пішли до православного священика з проханням про панахиду, він відмовив. Вони зайшли в церкву купити свічки на поховання, він їх вигнав. І зараз, може мене закидають камінням за вихваляння своєї Церкви, вони пішли до католицького храму. І католицький священик відправив Службу за їхнього батька. Він сказав, що нікому не відомо, що було з самовбивцею в останні хвилини його життя: чи жалкував він про свій вчинок, чи розкаявся, чи взагалі був при ясному розумі, коли вирішив просто так піти з життя. Невідомо, кому більше потрібна була ця молитва, самовбивці, що уже зробив свій вибір, чи його близьким, які в своєму маленькому селі, стали мов «прокаженими». Але саме після цієї молитви вони зрозуміли, що не одні, що хтось думає інакше, ніж той православний священик. І є хтось, хто не засуджує , а підтримує у важкі хвилини життя.
Я вірю, в те, що кожного з нас чекає справедлива кара за гріхи наші, тим паче за гріхи смертні, адже вбивство – це смертний гріх. Але я також вірю в те, що кожна молитва, промовлена від щирого серця, буде вислухана Богом. Тому я молюся за самогубць, а ви?
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
