Роздуми до Слова Божого на п’ятницю IV тижня Великого посту
«Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний і противиться нашим учинкам» (Мудр 2, 12).
Син Божий приходить у світ, який заражений гріхом: цей гріх має свої плоди в ненависті, гніві, розгнузданості, хтивості, несправедливості.
Християнин повинен бути реалістом і відверто визнати, що в світі є зло, воно має своїх посланців, має своїх союзників посеред людей. Однак християнин не повинен боятися цього. Влада сили (хто сильніший, той і правий), зброї, нахабності лише здається тривалою і міцною, насправді ж навіть злість диявола Божа мудрість використовує проти нього самого. Смерть Ісуса Христа, якою б вона ганебною і жахливою не здавалась – це перемога над злом. Гріх засліплює злу людину так, що крім себе, своїх інтересів вона нічого не бачить: «Отак собі гадали, та помилились, бо їхня злоба їх засліпила. Вони не відають таємних судів Божих і не надіються нагороди за святість; не вірять у заплату для душ непорочних» (Мудр 2,21-22).
Як християни, ми повинні з усіх сил боротися зі злом, але методом Ісуса. Цей метод: відданість волі Божій і прагнення перемогти зло добром. Ісус Христос на хресті отримує перемогу над злом і гріхом, коли вмирає заради любові до людини, любов в Ньому перемогла. Ми повинні противитися прагненню помсти і ненависті, прагненню проклясти винуватця. Радше наслідуймо Христа, який на Хресті взивав: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.» ( Лк 23, 34)