Заява контрцерковного християнського проповідника Гарольда Кемпінга про «День Божого Суду» 21 травня 2011 року зайвий раз спонукає замислитись над змістом поняття Апокаліпсису і мотивами його очікування християнами, починаючи з Івана Богослова.
Своє очікування Апокаліпсису саме 21.05.2011 р. пан Кемпінг обгрунтовує не божественним одкровенням, а певними заплутаними розрахунками на основі контроверсійного тлумачення Біблії. Отже, він не пророкує; він всього лише тлумачить визнане християнами Слово Боже.
Звичайно ж, тлумачення Кемпінга є досить довільним. Однак за допомогою маніпуляцій з числами цей проповідник прагне продемонструвати об’єктивність свого прогнозу.
Що є суд? Певні процедури з’ясування об’єктивної істини із врахуванням усіх суттєвих (з точки зору суду) обставин.
Кемпінг намагається судити про дату Божого Суду, беручи за основу текст Біблії. Хоча елементарний здоровий глузд підказує, що дату судового засідання визначає суддя, а не підсудний (чи сторони судового процесу).
Рішення про призначення судового засідання на певний день і час має бути ясним, зрозумілим, доступним для усіх зацікавлених сторін.
Якщо Біблія не містить такої очевидної «судової повістки» – сторонам слід не фантазувати про дату суду, а очікувати, що їх повідомлять про таку дату додатково. Скажімо, через надприродні знамення недвозначного характеру.
Натомість Кемпінг без будь-яких чудес, з простим калькулятором в руках «знайшов» суб’єктивні «знамення» у тексті Біблії.
Можна здогадатися, що з точки зору християнської теології тлумачення Кемпінга не має сенсу. Адже це не тлумачення церкви, а всього лише фантазії однієї людини. Гріховні фантазії – оскільки своїми пошуками сатани в церкві ця людина поставила себе поза Тілом Христовим.
Більшість християн очікують, що прогноз Апокаліпсису від Кемпінга буде спростований продовженням життя після 21 травня. І абсолютно правильно очікують, бо увесь життєвий досвід та наукові знання людства підказують нам, що Бог не збирається розірвати Всесвіт на клапті прямо зараз чи у близькому майбутньому. Така рефлексія, що випливає із звичайного здорового глузду, має не менше право на існування, аніж розрахунки Кемпінга.
Я переконаний, що прихильники Кемпінга – зокрема, й ті, що поширюють його ідеї в Україні – також мають достатньо здорового глузду, щоб здогадуватись: 22 травня настане.
Чому ж відкидають здоровий глузд?
Відповідь на це питання проста: прогноз Кемпінга є звичайним сумнівом у завтрашньому дні, страхом перед майбутнім.
Історія християнства знала чимало прогнозів Апокаліпсису. Підкорення церкви державі в Росії за Петра I вважали «початком кінця». 1666 року очікували Апокаліпсису у Європі, виснаженій багаторічними епідеміями чуми. Свідки Єгови перед світовими війнами на початку XX століття теж очікували Апокаліпсису. Їх кількість тільки зросла після «відсунення дати Апокаліпсису» у 1914 році.
Богослов’я Віри в Найвищу Цінність Людини дозволяє раціонально витлумачити послання Кемпінга та процеси у масовій свідомості, які це послання віддзеркалює. Зроблю необхідне застереження: звичайно, це не християнський погляд, а погляд збоку, з точки зору іншої релігії.
Це тлумачення грунтується на суб’єктивності Апокаліпсису, як духовної істини.
Духовні істини не можуть бути науковими, підтвердженими природними фактами, незалежними від нашої позиції, тому що вони стосуються не природного, а духовного світу. Бог є джерелом всіх душ, тому духовна істина не може бути відокремлена від кожної окремої людської душі. Відтак, духовна істина ніколи не є об’єктивною. Пошук об’єктивних духовних істин – це даремні й приречені на невдачу спроби вторгнення матеріалізму в царство Боже.
Також мені доведеться заперечити розуміння Апокаліпсису як суду Божого – Ви можете не погоджуватися, але я вірую в таке. Бог, як і всі душі, є добром. Бо душа є носієм священної Найвищої Цінності Людини, а Бог є людським ідеалом, вищою волею та творцем усього і водночас уособлює Найвищу Цінність Людини.
В духовному світі нема місця злу; все зло – від втрати зв’язку людини з Богом через свою душу. Зло є бездушністю. Відтак, Бог не cудить людські душі.
Місце зла – у матеріальному світі, тільки за його об’єктивними законами люди відповідають за зло. Тому Апокаліпсис як «кінець світу» є кінцем певної сукупності матеріальних предметів і явищ, певного життя, індивідуального або колективного. Але Символ Віри в моїй релігії підказує, що життя циклічне. Отже, із закінченням одного життєвого циклу починається новий.
Тому Апокаліпсис є кінцем певного старого світу і початком певного нового світу.
Недарма Одкровення Івана Богослова є завершальною книгою Біблії. Недарма цю книгу деякі науковці тлумачать як пророцтво падіння Римської імперії. Кінець римського варварства і мілітаризму, кінець спробам тої імперії завоювати весь світ знаменував початок християнської доби в культурній історії людства.
У цю нову добу після першого Апокаліпсису ненасильство, людяність, рівноправ’я, співчуття, взаєморозуміння незмінно декларувалися як безумовні цінності (християнські цінності!), всупереч усім жорстоким звичаям.
Другим Апокаліпсисом була доба Відродження. Гуманістичні ідеї цієї доби поклали край спробам духовного диктату, побудови духовних імперій, проектам «примусового запровадження однодумства» по всьому світові.
І коли зараз нові християнські рухи передрікають новий Апокаліпсис, я бачу в цьому знамення про початок нового життєвого циклу християнської релігії.
Справа навіть не в тому, що з напророченим “Апокаліпсисом” нічого надто поганого не відбувається, тому “кінець світу” обертається “перформансом”, що лікує суспільство від страху перед майбутнім.
Справа в тому, що у світі народжується нова, добра, сильна віра, яка відповість на виклики нових технологій та дозволить нам зберігти істинну людяність – прагнення чути голос Бога та душевність, взаєморозуміння, сміливість та допитливість, любов, добру волю й потяг до творення добра, загального блага.
Блог Юрія Шеляженка, РІСУ
фінансово.
Щиро дякуємо!
