У Львові влада різних рівнів зволікає з перенесенням понад двох мільйонів книг із церкви свв. апп. Петра і Павла (колишній костел о. єзуїтів) у пристосоване приміщення та поверненням церковній громаді храму, двері якого зачинені для вірних уже 65-й рік. Про це на прес-конференції на тему «Храм свв. апп. Петра і Павла – костел о. єзуїтів – непрочитані книги Львівської Національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника» 12 вересня говорили настоятель храму свв. апп. Петра і Павла, головний військовий капелан курії Львівської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви о. Степан Сус та члени наглядової ради храму.
Як уже повідомляло RISU, 31 березня цього року депутати Львівської міської ради під час чергового засідання прийняли рішення про передачу науковій бібліотеці ім. В. Стефаника приміщення колишнього кінотеатру ім. І. Миколайчука в оренду терміном на два роки. Це приміщення міська рада своєю постановою зобов’язувала використовувати як фондосховище для книг. Відповідно до ухвали ЛМР, храм свв. апп. Петра і Павла мав бути звільненим від книг до 1 червня поточного року.
Та, на жаль, бібліотека не може перенести книги ані в це приміщення, ані в інше, також виділене спеціально для книг, – в колишню військову їдальню на вулиці Авіаційній 1, оскільки вони не є пристосованими для зберігання літератури. У них навіть не проведено відповідний ремонт, хоча щодо цього представники курії Львівської Архиєпархії УГКЦ неодноразово писали прохальні листи на адресу Прем’єр-міністра Україна М.Азарова, віце-прем’єр-міністра України Б. Колеснікова та президента НАН України Б. Патона.
Отець Степан Сус прокоментував для РІСУ цю ситуацію: «Минулого місяця ми звернулися з листами від курії Львівської архиєпархії на адресу Прем’єр-міністра України Миколи Азарова та до президента Академії наук України Бориса Патона, а також до інших можновладців, зокрема, до міського голови Андрія Садового. В цих листах ми констатуємо факт, що відкриття храму затягується. Тепер увагу треба зосередити на тому, щоб надати кошти на ті приміщення, які виділені під бібліотеку. Адже відчинити храм можна буде лише тоді, коли книги із нього заберуть. А гроші для цього треба витратити немалі. Львівська Національна бібліотека імені В. Стефаника підрахувала, що це буде коштувати приблизно 5 мільйонів гривень, а таких коштів вона наразі не має».
Здається, прохання курії Львівської Архиєпархії УГКЦ влада продовжує ігнорувати. І через це ні 99.9 відсотків віруючих мешканців Львова, ні високий відсоток туристів так і не були всередині приміщення храму. Тим часом багато корисних книг уже понад півстоліття припадають пилом.
Отець Степан Сус: «Ми розуміємо, що треба зберегти книги, вони є національним надбанням, а це означає, що держава має цільово скеровувати кошти, щоб ці книги перенести у відповідні для них приміщення».
Представники громади неодноразово зверталися до міської та обласної рад, щоб ті створили повноцінну комісію з розгляду цього злободенного питання. Затримує вирішення цієї проблеми саме влада. У відповідь на один із листів міська влада наголосила, що не має відповідних коштів на ремонт приміщення для книг, за цими грішми треба звертатися до державного бюджету (рішення Львівської обласної державної адміністрації управління культури від 4 серпня 2011 року).
Отець Степан Сус: «Я, чесно кажучи, не знаю, якою є позиція держави, оскільки на листи, які ми надсилали, відповіді не отримали. Можу зазначити тільки, що у відповідь на лист до Прем’єр-міністра України була дана вказівка місцевій та регіональній владі, аби представники на місцях фахово розглянули це питання. Але знаю зі свого досвіду, що станеться це не так вже й швидко. Ті комісії, які були зібрані щодо розгляду цього питання (за сприяння губернатора Львівської області Василя Горбаля), результату ніякого не дали. Вони працювали за принципом: збираємося, обговорюємо якісь проблеми, а потім вирішуємо, коли знову зібратися. Це дуже несерйозна позиція».
Важливо згадати й про реставрацію самого храму. Місцева влада цього літа 12 липня під час проведення святкової Літургії обіцяла, що храм свв. апп. Петра і Павла відчинять до завершення цього року, але, як жартує отець Степан Сус, «хіба що двері». Цікаво, що реставрація самого тільки склепіння храму коштуватиме приблизно 5 мільйонів гривень. А на центральну частину храму разом із роз’яттям Ісуса Христа – 900 тисяч. Оцінку суми реставрації бічних вівтарів іще навіть не було проведено. Та Церква не вимагає реставрації храму від держави, в неї зовсім інша мета.
Отець Степан Сус зазначає: «Ми вже навіть не говоримо про саму реставрацію чи відбудову храму, а про те, щоб книги забрали. З одного боку, ми не можемо проводити тут богослужіння, а з іншого – студенти, науковці не мають доступу до вивчення цих книг. Чекати 10 років, поки влада буде займатися цією проблемою, — а витрати на її вирішення великі – п’ять, а то й 10 мільйонів гривень, — то трохи задовго і, звісно, задорого.
В бібліотеці храму 2 млн. 300 тисяч книг. 1 млн. 300 тисяч можуть перенести на Авіаційну 1, а решту – в кінотеатр імені Миколайчука. До речі, останнє приміщення потребує вагомих ремонтних робіт. Якщо ж відремонтують лише приміщення на Авіаційній, то навіть це покращить ситуацію, таким чином багато книг будуть перенесені туди, отримавши своє друге дихання».
Представники громади також не сидять склавши руки. Нещодавно із пожертв своїх парафіян вони надали велику суму на відновлення бібліотеки. Така пожертва навряд чи якось себе компенсує, проте на добру справу, як то кажуть, шкодувати коштів не варто.
«Ми пожертвували бібліотеці Стефаника зі свого боку 100 тисяч, аби вони розпочали перший етап ремонтних робіт — проведення комунікації та відповідних будівельних робіт. Ми, звісно, розуміємо, що Церква має бути своєрідним генератором вирішення цієї нелегкої проблеми. До того ж, поки книги не перенесуть із приміщення храму, ми не можемо розраховувати на його реставрацію. І змушені будемо жити, молитися та співіснувати із цими книгами», — каже отець Степан Сус.
За державні кошти церкву не відремонтують, але допомогти погодилися французькі фундації. Проблема полягає в тому, що відповідні комісії цих фундацій засідають раз на рік, і, якщо книги із храму так і не перенесуть, то допомогти ці комісії в найближчий період не зможуть.
«Моя робота — зберегти ці книги, і я щиро вірю в те, що невдовзі настане їхній час, вони нарешті дійдуть до свого читача, — каже Михайло Кулигін, наглядач бібліотеки храму свв. апп. Петра і Павла. — Книги уже готові до перевезення. Я вірю, що це станеться дуже швидко. Зроблено перший крок – надано приміщення для бібліотеки, залишилося тільки зробити ремонт, і речі повернуться на відповідні місця: церква нарешті стане церквою, а бібліотека бібліотекою».
«Особисто я чекаю підтримки у цій нелегкій справі міського голови, — зазначає отець Степан Сус. — Треба активно діяти, скликати комісії, запрошувати керівника бібліотеки Стефаника, аби разом писати офіційні листи-звернення до Кабміну. Крім того, Львів – столиця книголюбів, книгоманів. Ми готуємося до Євро-2012, організовуємо різноманітні книжкові форуми, тому не можемо дозволити просто пропасти такому великому пласту важливої літературної спадщини. Я очікую, що міський голова візьме участь у вирішенні цієї справи, адже влада в Києві реагує по-одному, коли до неї з такими проханнями звертається УГКЦ, до якої вона ставиться упереджено, і по-іншому – коли це робить міська влада Львова. Вирішити питання з книгами не може й сама тільки бібліотека Стефаника. Оскільки вона перебуває під юрисдикцією Національної Академії наук України, звернення до влади має формулювати голова НАНУ. Та бібліотек в країні є багато, тому, навряд чи, такої допомоги слід очікувати у найближчий період часу».
До слова, серед видань є не тільки ті, які належать бібліотеці Стефаника, а й конфісковані з приватних бібліотек у людей, яких вислали до Сибіру. «Отже, кожна особа, яка візьме участь у цій шляхетній справі повернення Львову багатьох неоціненних книг, назавжди закарбує своє ім’я в історії міста», — вважає о. Степан.
Довідка
Ухвалою Львівської міської ради № 3698 від 08.07.2010 року будівлю костелу Петра і Павла оо. єзуїтів було передано УГКЦ.
Храм є власністю курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, ним опікуються військові капелани Центру військового капеланства УГКЦ. Храм входить до об’єктів Списку культурної спадщини ЮНЕСКО як частина Львівського історичко-архітектурного заповідника і є пам’яткою архітектури національного значення. Свого часу в стінах храму зростав та виховувався український гетьман Богдан Хмельницький, навчаючись у Львівській єзуїтській колегії.
У 2010 році виповнилось 400 років із дня заснування храму та 375 років із дня його освячення.
На жаль, протягом уже 65 років храм не використовується за призначенням: у його стінах розміщено близько 2 300 000 одиниць книг та періодики Львівської Національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника Національної Академії наук України. Оскільки храм використовується як складське приміщення, студентам та науковцям доступ до книг обмежений.
За спільним клопотанням курії Львівської Архиєпархії УГКЦ та Львівської Національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника впродовж двох останніх років для вирішення долі храму (звільнення його від книг) науковій бібліотеці ім. В. Стефаника було надано у користування два приміщення: будинок колишнього кінотеатру ім. І. Миколайчука (вул. Личаківська, 131) та приміщення однієї із розформованих частин Львівського гарнізону (м. Львів, вул. Авіаційна, 1).
Однак це не дало реального результату, оскільки відсутні кошти для проведення ремонтних робіт для облаштування книг у нових приміщеннях. Відповідних фінансів бібліотека ім. Василя Стефаника не має.
Коментар
Радник міського голови Львова Богдан Панкевич:
Міська рада робить усе, що від неї залежить. Найперше, мушу зазначити, що саме міська рада передала Курії Львівської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви приміщення храму cвв. апп. Петра і Павла. Крім того, міська рада проголосувала за те, аби приміщення театру Івана Миколайчука виділили під сховище для книг. Щодо вулиці Авіаційної, то тут рішення про передачу приміщення було за Міністерством оборони України, адже це приміщення – його власність. Отже, питання, яке стосується ремонту Авіаційної, має узгоджуватися Міністерством оборони і Академією наук України, власністю якої є Львівська Національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника. Вони мають узгодити питання про ремонт приміщення та перенесення до нього книг із храму свв. апп. Петра і Павла, разом звернутися спільним листом до Кабміну.
Я розумію позицію представників Церкви, отця Степана Суса, які хочуть, щоб храм було відкрито якомога швидше. Та це питання є дуже складним. Не можна надіятися на місто у його вирішенні. Крім того, церква свв. апп. Петра і Павла – екуменічна, її місія – капеланство для таких державних структур як, наприклад, армія. Тобто, саме держава має зайнятися вирішенням цієї проблеми. Місто не має таких грошей. Ми не можемо відремонтувати приміщення на Авіаційній, оснастити його новітнім обладнанням, якого хоче бібліотека, аби осучаснити. Щодо кінотеатру І. Миколайчука, то тут міська рада може виділити мінімальну суму із місячного бюджету. Проте, я вважаю, що фінансування приміщень повинно бути на державному рівні. Нереальним є те, аби міська рада самостійно вирішила цю ситуацію. Адже, за законом, місто не може фінансувати ремонт державних структур, наприклад, приміщення на Авіаційній. Тепер, під час кризи, міській раді важко знайти кошти. Якщо Міністерство оборони передасть нам це приміщення, то Львівська міська рада готова шукати гроші на його фінансування.
Лідія Батіг, РІСУ
фінансово.
Щиро дякуємо!
