Ні для кого не секрет, що державна медицина вже давно не безкоштовна. Більше того – вона часто просто не по-кишені пересічному українцю. Навіть елементарні аналізи в поліклініках і лікарнях не завжди вдається здати безкоштовно.
А народження дитини взагалі дороге задоволення. Вартість пологів у державному пологовому будинку може коливатись від кількох сотень до кількох тисяч гривень. Нерідко медики беруть винагороду в американській валюті, а інколи відверто вимагають гроші.
Найдорожче вартують пологи у мегаполісах. Так, в столиці за попередньої домовленості з лікарем доведеться викласти в середньому 700-800 доларів і це не межа!
А ось в менших містах і народжувати дешевше – в середньому жінки платять 200-300 доларів за пологи. Лікарі ж часто не називають конкретної суми, а ось медперсонал «нижчого калібру» може буквально вимагати гроші за свої послуги. Акушерка отримує в середньому 200, а санітарка – сто гривень. Недешевим є і проживання в пологових будинках.
Нонсенс, але переночувати в хорошому готелі зі значно кращими умовами обійдеться вам дешевше, ніж перебування у скромній палаті в пологовому, вартість якої може коливатись від 30 до 800 гривень за добу!
«Українська правда. Життя» дізналась, скільки ж коштує сьогодні задоволення народити дитину і з якими проблемами зіштовхуються наші жінки у державних пологових будинках.
Як народжують нині українки – у розповідях молодих мам з різних регіонів країни, у яких нещодавно з’явились діти.
Марина Кірова, м. Київ
«Народжувала в Інституті педіатрії, акушерства і гінекології в Києві. Мені призначили планове кесареве, тому лягла в стаціонар за три дні до пологів. Але народила сама. Домовлялась заздалегідь з лікарем. Йому за пологи заплатила 700 доларів. Також довелось викласти 500 гривень за одномісну палату і заплатити «благодійний внесок» у розмірі 500 гривень.
Окрім того, сто гривень занесли в дородове відділення. Аналогічну суму віддали санітарці, а акушерка отримала 300 гривень. Медикаменти купувала сама – вклались у три сотні гривень. Мушу сказати, що гроші не вимагали, все було коректно. Лежала в одномісній палаті як до пологів так і після них. Заплатили півтисячі гривень за весь час перебування.
У нас були партнерські пологи. Чоловік був на всіх етапах, дуже підтримував, дихав зі мною на переймах. Самі пологи пройшли добре і швидко, за шість годин справились, попри те що перейми були болючі! Лікарями задоволена на всі 100%. Єдине, що не сподобалось – дитину приносили тільки на годування, а їжа в інституті була просто огидна».
Даша Серик, м. Одеса
«В Одеський обласний пологовий будинок йшла пішки, швидку вирішила не викликати. За пологи заздалегідь домовилась з лікарем Людмилою Агєєвою, але в ніч на друге вересня вона, як на зло, була у відпустці.
Пологи приймала її колега – Ірина Баранова. У неї цього дня одночасно зі мною ще одна жінка народжувала. Та їй заплатила 400 доларів. Я ж їй не платила нічого. Баранова відверто хамила і показувала неприязнь. Піднімала на мене голос за те, що я від болю кричу на всю лікарню.
Зранку 2 вересня вийшла з відпустки Агєєва і «перейняла естафету». Тоді все змінилось – і добрим словом підтримала, і за руку потримала. Так як від грошей вона відмовилась, я їй подарувала дорогий комплект постільної білизни.
Після пологів весь персонал по черзі бігав до мене в палату і розпитував як справи, всім виглядом показуючи, що хоче грошей. Ми ж заплатили лише акушерці 300 гривень і по 100 гривень двом санітаркам. До пологів і після них перебувала в двомісній палаті, за це заплатила 250 гривень.
Народжувала цілковито одна, ніхто з рідних не захотів бути зі мною в цей момент. Морально дуже налякалась, було боляче. Зі знеболюючого кололи ношпу, але вона мені зовсім не допомагала. В цілому список медикаментів, який мені дали в пологовому, обійшовся нам у 100 гривень.
Після пологів залишився неприємний осад. Найбільше вразила безтактовність медичного персоналу. Не стукали, заходячи в палату, а одного разу вони мене дуже налякали. Я вперше за дві доби заснула, а о пів на 12 ночі в палату залітають жінки в білих халатах з криком, що не поставили мені укол окситоцину».
Наталя Тимчук, м. Житомир
«Народжувала по домовленості у всім відомому Центрі матері і дитини у Житомирі, у лікаря з відділення патології вагітності. Умови дуже гарні – окремі пологові кімнати, ніяких старих гінекологічних крісел, на підлозі ковролін, в палаті м`яке ліжко, шведська стінка, фітбол, є умивальник, пластикові вікна, гарні занавіски…
Центр матері і дитини відомий своїм новаторством у пологах. Так, я народжувала вертикально, на стільчику. Знайомі дівчата народжували як завгодно і лікарі тут це дозволяють. Конвеєра з жінок немає, бо пологових кімнат у центрі цілий поверх. Зі мною разом народжували ще з 3-4 жінки.
Пологи тут практично у всіх – партнерські. Зі мною була свекруха, хоча планувала бути з чоловіком. Дитинку після обмірювання і одягання одразу приклали до грудей. Лікарю дала 300 гривень, акушерці 250 і санітарці – 50».
Світлана Гудко, м. Макіївка
«Народжувала в пологовому будинку №6, що в Макіївці. Заздалегідь домовлялась, щоб пологи приймала саме моя лікар, навіть якщо це не її зміна. Таке задоволення коштувало 1500 гривень включно з медикаментами. Окрему палату брати не стала, тому що вона коштує 200 гривень на добу. При виписці – як в РАЦСі: працював фотограф, яка зробить фото за 80 гривень і відео за 160 гривень. Також дають медальки за 100 гривень. Але ці послуги за бажанням».
Олена Тарасенко, м. Дніпропетровськ
«Мій син народився в пологовому відділенні міської лікарні №9 у Дніпропетровську. Пологи у нас були партнерські. Правда, чоловік спочатку відмовлявся, але після консультації з лікарем та перегляду рекомендованого фільму все-таки зважився.
Ми народжували за попередньою домовленістю. Потрачені гроші, враховуючи палату, внесок в приймальні і безпосередньо подяку лікарю, не перевищували 2500 гривень. Палата для відвідування обійшлась нам у 800 гривень за весь період перебування.
Дуже сподобалось ставлення лікаря, з якою домовлялись. Ми їй подзвонили о пів на третю ночі. Вона попередила про мій приїзд в пологовому відділені, зідзвонилась з черговим лікарем і контролювала мій стан.
А ось дитяче відділення взагалі розчарувало. Лікарі-неонатологи під час огляду дитини нічого не коментували, просто мовчки щось записували в карточку. Про результати оглядів і аналізів довелось настирливо випитувати.
Втішив чудовий ремонт, фотографії грудних діток на стінах, наявність індивідуального бойлера в палаті. Навіть харчування було непоганим: каші на воді, кефір, супи».
Тетяна Ткачук, м. Бориспіль
«Ні з ким за пологи принципово не домовлялась, відповідно ніхто грошей не вимагав і ні разу не натякав. Я випадково потрапила до найкращого лікаря. Акушерки також були привітні, отримала підтримку в повному обсязі. Лежала в звичайній одномісній післяродовій палаті безкоштовно. Умови не супер, але я задоволена.
Народжувала сама. В цей час пологові будинки були закриті для партнерських пологів і відвідувачів через епідемію грипу АH1N1. В цілому пологи тривали довго, але пройшли добре. Знеболення не було, все відбувалось природньо.
Не залишила там ні копійки! Купувала лише прості медикаменти: зеленку, перекис, стерильні рукавички, вату тощо. На це витратила близько 200 гривень, але більшість ліків не знадобилось».
Ірина Матчак, м. Вишгород
«Попала в пологове відділення Вишгородської центральної районної лікарні за тиждень до самих пологів з тиском 160 на 110, вся запухла. Була шокована: надворі початок вересня, ніяких епідемій немає, а пологове відділення такого закритого типу, що якщо попадеш – то вийти вже не можна. Навіть в аптеку не пускали. Отак цілими днями у халаті ходила по коридорах і чекала свого часу. Чоловік провідував, але «з боями»: домовлялись з санітарками, щоб пропустили.
Заздалегідь домовилась з завідуючою відділення, щоб приймала пологи. Перше питання було «чи ми часом не з Києва?». За словами лікаря, «від киян відбою нема, приймають тільки місцевих». Як «віддячити» – не знала, ніхто сум не називав. Дівчата сказали таксу – 1200-1500 гривень.
У нас були партнерські пологи. Здивувало, що у відділенні дуже підтримують такий формат пологів. Мене запевнили, що чоловіки тільки допомагають!
Великий мінус – у відділені дородові, післяродові палати і сам пологовий зал на одному поверсі. Тому протягом тижня щоночі чула крики жінок, відповідно, на пологи йшла як на страту.
Паралельно в сусідніх залах народжувало ще двоє жінок. Це дуже заважало і втомлювало.
Акушерці заплатили 100 гривень, також подякували медсестрі, санітарці. Приємно здивували ціни за одномісні і двомісні палати – 30 гривень на добу».
Аня Балан, м. Хмельницький
«Першу дитину народжувала в Хмельницьку майже 10 років тому. На той час у місті був один єдиний пологовий будинок та й ціни були інакшими. Коли приїхала в пологовий, то почалася звичайна процедура оформлення. Все як завжди: вийшла хамка медсестра, почала наїжджати, що в мене тапочки не такі, як треба. Нахамила їй у відповідь. І вона пішла, а замість неї прийшла бабуся і почала оформляти. Тоді заплатила 80 гривень страховки і все. Більше нічого не треба було: ніяких ліків, ні рукавичок, ані ниток – в них все було своє.
Лікар, з яким домовилась, не відходив від мене. Поки були перейми розказували анекдоти. На потуги поставили крапельницю. Що вводили не казали, а я і не питала. Все пройшло швидко. Гінекологу тоді заплатила 100 гривень, акушерці – 50. Лікарю, з яким домовлялась – всього 500 гривень.
Другі пологи рік тому обійшлись значно дорожче. Народжувала в Кам’янці-Подільському. Тоді це було екстрене кесареве, я потрапила в реанімацію. Тратили 800 гривень на мене і стільки ж на сина на добу. Гінеколог-хірург отримав 100 доларів, асистент – 500 гривень, а лікарю в реанімації заплатили 300. Він вже сам «поділився» з нянечками і медсестрою».
Ярина Городиська, Українська правда. Життя
фінансово.
Щиро дякуємо!
