Catholic World News повідомляє, що проти Католицького Університету Америки подано позов. Позивач стверджує, що в цьому навчальному закладі дискриміновано студентів-мусульман, які не мають місця для звершення своїх молитов.
Бути звинуваченим у дискримінації в сучасній Америці – це чи не найбільший головний біль, який лиш можна мати.
У новині також сказано, що скаргу, подану в комісію з прав людини Федерального округу Колумбія, підтримав професор права сусіднього Університету Джорджа Вашінгтона п.Джон Бенжаф. Втім, він виступив з дещо відмінною мотивацією: він звинувачує керівництво Католицького Університету Америки в дискримінації за статевою ознакою. Якщо хтось гадає, що КУА принижує жінок, надаючи виключні права на навчання чоловікам, або (раптом) навпаки, то він помиляється. «Дискримінація» цього разу розуміється як заборона спільного проживання чоловіків та жінок у гуртожитках.
На найперший же погляд, ситуація виглядає однозначно перекошеною. Бо якщо мусульмани вступають на навчання в католицький заклад, то вони б мали усвідомлювати, що це означає.
На погляд же трохи уважніший усе не настільки однозначно, бо КУА – це вищий навчальний заклад, а не семінарія, він має слово «католицький» у назві, але не вчить виключно теології. Це звичайний собі університет, який має свою історію і свою назву, відповідно. Те, чого прагнуть сьогодні добитися в Україні: щоб релігійні виші мали державну акредитацію і були повноцінними університетами-інститутами, тільки з профільним скеруванням.
У нас, звичайно, не Америка – і в певному розумінні слава Богу; але чи хтось тут, на «історично православних» (гмик, гмик) землях замислюється сьогодні про те, що й тутешні студенти, не приведи Боже, зможуть подати позов на християнський навчальний заклад, якщо їм забракне місця для намазу? А що ж тоді робити – приймати на навчання тільки католиків або тільки православних, з відповідними посвідченнями від парафій? Але ж це й буде та сама дискримінація в чистому вигляді.
Йдемо далі. Толерантність у світі повинна бути, і хто як не сучасні католики це знають – зрештою, не так собі просто 25 років уже тривають спільні зустрічі в Ассізі. Людей треба вчити бачити в ближньому не ворога, а брата. Це надзвичайно важко. Особливо коли той згаданий ближній, усвідомивши, що за провокативну поведінку йому вже не начистять фізію, а скромно промовчать, починає нахабніти. Очевидно, цим він доводить, що людина він абияка, якщо не геть кепська; але ж закон захищає людину загалом, а не тільки «хорошу людину». Виховання не може бути одностороннім, ось у чому складність нинішньої ситуації у світі і в Америці зокрема. Один із моїх знайомих нещодавно відзначив у розмові, що на Кубі немає міжрасових проблем, не те що в сусідній Америці. Бо на Кубі, якщо людина поводиться хамськи, їй «чистять рило», саме як людині, не беручи до уваги, якого кольору в неї шкіра. А в тій само Америці, якщо негр – перепрошую, афроамериканець – поводиться гидко, ти йому нічого не вдієш, бо він прикриється законом про недопущення расової дискримінації, і ти ще й сам можеш дістати по вухах.
Однобокість спроб виховання призводить до перекосів, і з толерантності виходить усього лише толерастія. І цілком виправданий острах перед законом, який завжди – лише дишло. При цьому – процитую інший коментар зі згаданого приводу – «навряд чи існують християнські каплиці в мусульманських навчальних закладах». Точніше, мабуть, і не скажеш.
І останнє. Логіка поданої новини така, що на КУА подано скаргу, її підтримав професор права іншого університету. Однак спроба детальніше придивитися до ситуації принесла дещо несподіваний результат. По-перше, власне мусульмани-студенти нічого не мають проти окремого проживання в гуртожитках чоловіків і жінок (ще б пак). По-друге, студенти скаргу проти університету не подавали. І до керівництва свого університету з проханнями чи скаргами щодо місця для молитов не зверталися. «За них» висловився згаданий професор права, який прочитав статтю про те, як гарно вчаться мусульмани в католицькому університеті, ось тільки шкода, що вони не мають окремого місця для своїх молитов. «И всё заверте…»
Професора цього, виявляється, «у своїх колах» теж знають. Він відомий тим, що судиться з ким завгодно і за що завгодно. З фастфудом, наприклад. Може, він таким чином вирішує якісь свої практичні завдання з юриспруденції… А ось для людей, які до сьогодні спокійно вчилися і працювали, це може означати згаданий уже чималий головний біль.
Тому що на Церкву на Заході «наїжджають» не вперше і з будь-якого приводу. Тому що бути католиком у сучасній Америці – інколи зовсім не мед. Тому що світові «засоби масової дезінформації» зроблять усе, аби зацькувати заклад, який досьогодні має в назві слово «католицький». Що казати, якщо чималий галас здійнявся через богослужіння, правлені кардиналом Вільямом Левадою в Університеті Аве Марія, який – ось проблема Америки – не має слова «католицький» у назві!!!
Подивимося, чи це слово в назві КУА допоможе цьому закладові розв’язати створену йому проблему.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
