Кільканадцять грамів чуда

Те, що сталося в Орв’єто чи Ланчано, є класичним… чудом про чудо.

Чудом є сама Євхаристія. Безмежний, всемогутній, страшний, чиє ім’я Ізраїль не зважувався вимовляти, – сховався в малій облаточці. Це велика таємниця віри. Час від часу, однак, стаються надзвичайні ситуації, в яких Господь Бог, вказуючи недовіркам на хліб і вино, представляється: «Я є». Консекровані Гостії кровоточать, перемінюються в людське тіло, вино стає людською кров’ю, облатки проявляють надприродну стійкість перед впливом часу. Такі явища відбулися, зокрема, в Орв’єто (1263), Сієні (1330) і Мацераті (1356).

Наука перед цими явищами безпорадна. Євхаристійні чуда (упродовж століть визнано їх понад 130) стаються, бо всі ми хворіємо на таку недугу, як коротка пам’ять. Ми страждаємо від духовної амнезії, а отже, краплі крові, які сочаться з облатки, або волокна людського серцевого м’яза, на який перемінилася Гостія, роблять так, що ми пригадуємо про найбільше чудо світу: Всемогутній знаходиться на відстані простягненої руки.

" Коли священик виповів слова: «Це є Тіло Моє…» – тишу розірвав жахливий крик: «Він тут!!! Він вас годує!»

Багато разів екзорцисти запевняли мене, що демони не мають сумнівів у тому, яка з гостій консекрована. До кінця життя пам’ятатиму ричання, яке почув кілька місяців тому в одному з сілезьких храмів. Власне кажучи, йшла св.Меса з молитвою зцілення. У церкві яблуку було ніде впасти. У ризниці спільнота молилася над біснуватим. Про це не знав ніхто з віруючих. До хвилини Вознесення дарів… Коли священик виповів слова: «Це є Тіло Моє…» – тишу розірвав жахливий крик: «Він тут!!! Він вас годує!»

Люди пробудилися з летаргії.

Оторопів і здивувався

Старовинний оборонний вал, яким їздили ще римські солдати, залиті сонцем кам’яниці. Ланчано впродовж століть не сходить з вуст усього католицького світу. В хроніці 1636 року читаємо: «Близько 750 року в монастирі святого Василія жив учений монах, який добре розумівся на науках світу, але був байдужий до справ Божих, і тому не надто сильний був у своїй вірі. Переслідували його сумніви, чи у консекрованій Гостії насправді присутній Христос, і чи консекроване вино насправді є Його Кров’ю. Однак він постійно молився до Бога, аби Господь усунув цю невіру з його серця. Надприродна благодать не полишила його, оскільки Бог, Отець милосердя і всякої Потіхи, зволив піднести його з глибин темряви і дати йому ту ж саму благодать, якої вділив невірному апостолові Томі. Одного ранку під час св.Меси, як той монах вимовив слова переісточення, його сумніви ще сильніше посилилися, більше ніж будь-коли. Завдяки благодаті, що викликає неймовірний подив, побачив він хліб переміненим у Тіло і вино – переміненим у Кров. Монах оторопів і здивувався цій надзвичайній події так, що перебував немовби в екстазі досить довгий час, а потім його здивування змінилося духовним щастям, яке переповнило його душу. Він обернув своє обличчя, вмите сльозами, і вигукнув до згромаджених: О щасливі друзі, яким наш блаженний Господь явив себе у цьому Пресвятому Таїнстві, аби себе об’явити перед вами й перед моєю власною недовірою! Підійдіть сюди, браття, і погляньте на нашого Бога, Який до нас прибув. Ось – Тіло і Кров нашого возлюбленого Христа!»

" Тіло і застигла Кров збереглися донині

Чудо було підтверджене Церквою 17 лютого 1574 року; зробив це єпископ Родріґес Ґаспере. Тіло і застигла Кров збереглися донині. За корпусом релікварія бачимо кільце з людського тіла, діаметром 55 мм, яке оточує порожній простір, що його дванадцять століть тому заповнювала гостія, і п’ять шматочків крові, яка згорнулася, загальною вагою 15,85 г. Наприкінці минулого століття, 1970 року, реліквію піддали ретельним науковим дослідженням. Професор Одоарто Лінолі, фахівець у хімії, клінічній мікроскопії, анатомії та гістопатології, а також його співпрацівник Руджеро Бертеллі дійшли такого висновку: «Ми маємо справу з правим і лівим передсердями людського серця. Це м’яз, на якому не знайдено ніяких слідів засобів муміфікації. У келиху лежать згустки крові, у її нормальному хімічному складі, групи АВ – рідкісної в Європі, набагато частішої в Палестині».

Боже «Здрастуй»

– Отче, я знайшла поза храмом викинуту гостію, – до священика Алехандро Песета з церкви Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі підбігла схвильована жінка. То був вечір 18 серпня 1996 року. Гостія була настільки брудна, що священик не зміг її спожити. Вклав її в посудину з водою і замкнув у Дарохранительниці. Яким же був його подив, коли він помітив, що за тиждень облатка перемінилася в криваву субстанцію!

" Серце жило у той момент, коли з нього взяли зріз. Лейкоцити проникли у м’язову тканину, що свідчить про те, що серце страждало

Він подзвонив до кардинала Хорхе Бергольйо, а той порадив зробити професійні фотознімки. На них було видно, що Гостія перемінилася в скривавлене тіло і значно збільшилась у розмірах. Справу тримали в таємниці, а Гостія спокійно лежала в Дарохранительниці. 1999 року її переслали вченим із Нью-Йорка. Аби не полегшувати їм праці, походження цього шматочка плоті їм не розкривали. Кардіолог і судовий патологоанатом доктор Фредерік Суґібе ствердив: «Це часточка серцевого м’яза лівого передсердя. Вона перебуває у стані запалення, в ній багато лейкоцитів. Це вказує на факт, що серце жило у той момент, коли з нього взяли зріз. Більше того, ці лейкоцити проникли у м’язову тканину, що свідчить про те, що серце страждало. За інших умов лейкоцити розпалися б через кілька хвилин».

Коли йому розповіли, звідки походить зріз, учений був вражений: «Яким чином консекрована Гостія могла перемінити свій характер і стати людським тілом і кров’ю – для науки залишиться нерозв’язною таємницею, яка повністю перевищує її компетенцію».

Навпомацки

– Євхаристійні чудеса є важливими подіями, – підсумовує с.Рафаела, клариска від Вічної Адорації. – Зрештою, навіть урочистість Божого Тіла є наслідком того, що Господь підтвердив свою присутність у відчутний спосіб, а з Гостії, яку священик тримав у руках, почала сочитися кров. Однак, на мою думку, для Бога важливішою є наша віра, наша сліпа довіра. Що ж залишається нам, сірим, малим людям? – запевнення Ісуса: «Щасливі ті, які не бачивши увірували», і віра в те, що у церкві отут за рогом вулиці вино перемінюється в життєдайну Кров Агнця. Коли 3 листопада 1974 року кардинал Войтила відвідав Ланчано, він провів ніч у поклонінні цій чудесній реліквії. Виїжджаючи з розпеченого сонцем містечка, записав у пам’ятній книзі: «Вчини, щоб ми в Тебе більше вірили, на Тебе більше покладали надію і сильніше Тебе любили». Він, як завжди, влучив у десятку.

Мартін Якімовіч, Gość Niedzielny

Переклад: CREDO