Скандал у Британії! Точніше, «Скандал у Белгравії». Так називається перша серія другого сезону нового бібісішного «Шерлока». А оповідання Конан Дойла називалося «Скандал у Богемії».
Після виходу цієї серії «Дейлі мейл» виступила зі своїм місцевим скандалом . Мовляв, ВВС показало розпусні сцени до 21.00 – як можна!! «Сім’ї, які разом сіли переглянути цю адаптацію ВВС, базовану на оповіданнях сера Артура Конан Дойля, зазнали шоку, побачивши, як актриса Лара Палвер – вона грає Ірен Адлер, “романтичний інтерес” великого детектива, – розгулює голяка за добрих 25 хвилин до дев’ятої вечора».
Для початку, не можу не погодитися з авторами статті: те, чим у цій адаптації є Ірен Адлер, цілком достатньо заявлене на самісінькому початку фільму. Там вона з батіжком у руці входить до кімнати, де на ліжку прив’язане якесь тіло жіночої статі. Для вказівки на персонаж – більш ніж достатньо.
Але мене цікавить дещо інше.
Деякі серіали я всерйоз дивлюсь як затята фанатка. «Шерлок» першим сезоном здивував усіх, вирвавшись як інтелектуальне кіно далеко вперед за всіляке гайрічі, подібно як добра книжка дає всі сто наперед якомусь там літературному денбрауну. Або ж «Хаус», американське телевиробництво, образ, який виріс із того ж таки конандойлівського Холмса. Сильні сценарії, хороший таймінг, добре дібрані акторські команди.
Все добре – з одним «але».
Чим там обурюється «Дейлі мейл», мені особисто геть незрозуміло. Аж цілий один раз акторку показано цілком, а не краєчок плеча і краєчок стегна (буквально, бо решта – за кадром). І цей цілий один раз вона сидить у кріслі, згорнувшись так, що з неї можна ліпити статую для дитячого парку, пустити довкола фонтанчики і спокійно собі гуляти. Так, за сюжетом вона там деякий час не те що зваблює Шерлока, а просто б’є його своєю визивною поведінкою. Але все це – за кадром. Один раз можна побачити її худющу спину і гострі лопатки, і ще один раз – вхід у кімнату з платтями, де в бідної міс Палвер у вирізі халату просвічують геть усі кості скелету до пояса. Еротика – страшна штука, страшна, ага.
Тепер до прикладу візьму іншу свою улюблену цяцьку – «Хауса». Чого там тільки немає, в цьому «суворому» медичному детективі!… Нема там тільки голизни. Ноги до колін, плечі до ключиць: все, межа. Її перейти неможливо, бо такий закон, засудять за розпусту, і «Фокс» не зможе далі нам показувати зарослого щетиною єхидного генія.
Щось подібне насувається на Україну: час від часу знову здіймаються балачки про цензуру/розпусту/дозволене/недозволене. І знаєте що я вам скажу. Виходячи з того, що бачу в цих ось – далеко не найгірших і відверто НЕ розпусних – фільмах.
Так само як у США колись проголосили «сухий закон», і американці стали офіційно непитущими, а неофіційно пили віскі з чайних чашок, наливаючи його з чайника, носили з аптеки у пляшечках і т.д. і т.п. Так само як тепер прийнято досить жорстке законодавче обмеження щодо того, які межі й норми повинно мати зображення на екрані, щоб не бути класифікованим як порнографія. Так само буде і тут, бо інших зразків для копіювання в нас немає.
Дивитися сучасне західне кіно – треба мати багато лою в голові, щоб не схибити мізками від того, що бачиш. Бо якщо в улюбленому «Хаусі» під страхом закону не дозволяється ПОКАЗУВАТИ якийсь там бочок чи сідницю, то при цьому ГОВОРИТИ нікому ніщо не заборонено. І маємо в підсумку: так, вельми «пристойне» кіно, зайвий раз голої руки не покажуть, а при цьому 9-річна донька пацієнтки прекрасно знає, в якій саме позі її мати любить займатися сексом. В обстеженні Тринадцятою її хворої подружки – ніякого інтиму, зате й нічим не прикривається факт, що в них лесбійський зв’язок. Зміна статевих партнерів – простий і звичайний факт, красунь Чейз «обходжує» чотирьох нараз у певному моменті.
Тож, як на мою думку, не в тому проблема, що голі кості… еее, перепрошую, «одягнену тільки в діамантові сережки, помаду і каблуки» міс Палвер (за характеристикою «ДМ») показали до настання тамтешньої британської «вечірньої казочки». Хіба дітям, які разом із батьками дивилися фільм у прекрасний вечір 1 січня, шкідливіше побачити ноги акторки, ніж спокійно сприйняти у свідомість, що у нинішньому – їхньому теж – світі збочення подаються як щось невід’ємне від буття? Хіба її вигляд більше шкідливий, ніж текст, що цей персонаж, за версією Моффата і Геттіса, «допровадив до розриву шлюб відомого письменника через статевий зв’язок з обома членами подружжя»?
…Колись я читала вельми розумне оповідання, хоч і фантастичне. Про те, як Землю намагалися завоювати нападники з космосу, що перетворювали людей на таких само, як вони, дивлячись на них своїм одним-єдиним великим кольоровим оком. І люди ставали потворами. Усіх потвор подолав меткий стрілок, про якого ніхто не знав, що він сліпий і стріляє на слух. Утім, йому ввімкнули якусь дивну музику… настирливу, вона повторювалася, пролазила в мозок… зрештою він пустив собі кулю в лоба, усвідомивши, що раптом почав бачити одним-єдиним оком.
Не обов’язково дивитися в оте «одне велике око» (я ні на що не натякаю), щоб заляпатися брудом розпусти і теж «перетворитися», сприйняти спосіб мислення і бачення світу цього. Світ здатний дістатися всередину нас і через слух…
Стрілятися не закликаю. Наразі я лише звертаю увагу на те, що сучасна західна узаконена «пристойність» вартує ще менше, ніж горезвісний фіговий листок.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
