Питання: «Чи можна мені прийняти Таїнство Хрещення в старшому віці? Які вимоги в цьому відношенні ставить Церква перед людьми старшого покоління, адже вони дещо відмінні від Хрещення немовлят? Якщо мене не влаштовують форма і тематика катехитичних бесід, чи можу я звернутися до іншої парафії і до іншого священика, адже всі люди різні і на одну і ту ж проблему дивляться по-різному? Священик сказав мені, що я, ймовірно, прошу про Хрещення тому, що шукаю у Бога здоров'я. Я хворий на рак, невідомо скільки мені відміряно в цьому житті, але я смиренно несу свій хрест і не впадаю у відчай. Якщо можна, підкажіть шлях, яким можна наблизитися до Бога».
Відповідь: Ми тут зустрічаємося з двома «глобальними» питаннями: про Хрещення і про страждання, хоча про друге питання лише натякається в останній частині: підкажіть шлях, яким можна наблизитися до Бога.
Отже, по порядку: навіщо людині взагалі потрібно приймати Хрещення – незалежно від того, в якому віці вона цього бажає?
Таїнство Хрещення є видимим знаком нашого прилучення до Церкви. Людина стає частиною Церкви завдяки Хрещенню. Християнином не народжуються: ним стають за допомогою особистого акту, вибору. Коли мова йде про дітей, цей вибір роблять їхні батьки – так само, як вони роблять вибір у багатьох інших сферах життя дитини. Отже, з’єднання з Христом – це завжди особиста відповідь, вільний акт.
Обряд Хрещення звершується водою, в час, коли промовляються такі слова: «Хрещу тебе в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».
Яке ж значення цього обряду? По-перше, в Таїнстві Хрещення людина звільняється від гріха – від первородного гріха, якщо вона хрещена в дитинстві; від усіх скоєних раніше гріхів – якщо мова йде про дорослого. Хрещення звільняє також від того, хто провокує на гріх: від диявола, від його панування і від його впливу. Йдеться про первісну форму екзорцизму.
У Катехизмі Католицької Церкви про це говориться так: «Народжуючись з людською природою, заплямованою первородним гріхом, діти теж потребують нового народження через Хрещення, щоб звільнитися від влади темряви й перенестися в царство свободи дітей Божих, до якої покликані всі люди».
По-друге, в Хрещенні ми наново народжуємося як діти Божі. Стати дітьми Бога означає прийняти в себе зачаток Божественного життя – того самого, яке належить Сину Божому, тобто другій Особі Пресвятої Трійці. Як ми знаємо, діти мають певні права по відношенню до батьків, наприклад, право на спадщину. Стаючи дітьми Божими, ми теж отримуємо право на заступництво Небесного Отця і на спадщину вічного життя в раю.
Однак у дітей є не тільки права, але й обов'язки, борг: через свою поведінку дитина може втратити все, чим володіє по праву. Оскільки Хрещення звільняє від гріха і робить нас учасниками Божественного життя, Хрещення в Біблії названо «купіллю відродження і відновлення Святим Духом» (Тит. 3,5). Таким чином, Хрещення освячує душу і робить її учасницею Божественного життя.
По-третє, Хрещення робить нас членами самого Христа. Хрещення – не просто обряд. Його глибока суть описана самим Ісусом в Євангелії від Івана (15,5): «Я виноградина, ви – гілки». У Хрещенні християнин прищеплюється до Христа, як гілка прищеплюється до лози. Це означає, що гілка черпає від Христа цілющий сік для своїх думок, для своїх почуттів і дій. Іншими словами, за допомогою Хрещення людина погоджується з тим, щоб Христос вирощував всередині неї Своє Божественне життя.
Нарешті, Хрещення нас вводить в Церкву, роблячи співучасниками її місії.
У Хрещенні на християнинові ставиться духовна печать, що не стирається, яка свідчить про його приналежність до Христа. Ця печать не змивається ніяким гріхом, хоча гріх і перешкоджає тому, щоб Хрещення приносило свої спасаючі плоди. Хрещення, прийняте одного разу, не може бути уділене ще раз.
Сам Господь стверджує, що Хрещення необхідне для спасіння (Йн. 3,5): «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже». Тому Ісус Христос доручив Своїм учням звіщати Євангеліє і хрестити всі народи: «Тож ідіть, і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів, і ось Я з вами по всі дні до кінця віку. Амінь».
Хрещення необхідне для спасіння тих, кому було сповіщено Євангеліє і у кого є можливість попросити про уділення цього Таїнства – в будь-якому віці. Церква не знає іншого засобу для того, щоб увійти у вічне блаженство. Тому вона намагається не нехтувати своєю місією, отриманою від Господа: відроджувати водою і Духом тих, хто може отримати Хрещення. Сам Бог зв'язав спасіння з Таїнством Хрещення.
При цьому потрібно додати, що Бог у Своєму спасенному задумі не обмежується Таїнствами.
Повертаючись до питання про труднощі у підготовці до прийняття цього Таїнства, ми можемо порекомендувати звернутися до священика і поділитися з ним своїми сумнівами з приводу форми та часу підготовки, пояснивши все так, як Ви описали це у своєму листі.
Перейдемо тепер до іншої теми, яка прозвучала в питанні: про страждання. У світлі всього сказаного вище про Таїнство Хрещення можна додати, що для людини хрещеної, для християнина страждання набуває іншого сенсу, ніж для того, хто переживає його за межами Церкви.
Звернемося до Апостольського послання Папи Йоана Павла II «Salvifici doloris»: «Страждання присутнє у світі, щоб визволити любов, щоб пробудити діла милосердя по відношенню до ближнього, щоб перетворити всю людську культуру у «цивілізацію любові». У цій любові спасенний сенс страждання реалізується у всій своїй глибині і досягає остаточного виміру. Слова Христа про останній суд дозволяють зрозуміти це у всій простоті і проникливості Євангелія. Всі, хто страждають, покликані раз і назавжди стати співучасниками страждань Христових. Точно так само всі покликані «доповнити» брак «скорбот Христових для Його Тіла, що ним є Церква» (Кол. 1,24). Цей непростий новозавітний вірш можна зрозуміти так: якщо ми несемо свої страждання з почуттями Ісуса Христа, то вони породжують любов у того, хто страждає, оскільки християнин перетворює своє страждання в жертву любові. Таке страждання також породжує любов у тих, хто піклується про страждаючих.
«Христос, – читаємо далі в «Salvifici doloris», – в той же час навчив людину творити добро через страждання і творити добро тому, хто страждає. У цьому подвійному аспекті Він відкрив сенс страждань у всій його глибині».
У книзі «Пам'ять і ідентичність», опублікованій незадовго до смерті, Папа Войтила ще раз повернувся до теми страждань: «Христос, постраждавши за всіх нас, надав новий сенс стражданням, ввів їх у інший вимір, у інший порядок речей – у вимір любові. Вірно те, що страждання входить в історію людини через первородний гріх. Але муки Христа на Хресті наділили страждання радикально новим змістом, перетворивши їх зсередини. У людську історію, яка є історією гріха, увійшло страждання без провини, пережите тільки заради любові. Саме це страждання відкриває двері для надії на визволення, на остаточне позбавлення від цього «жала», яке мучить людство. Страждання горить і спалює зло полум'ям любові і навіть з гріха витягує все можливе цвітіння добра».
фінансово.
Щиро дякуємо!
