До Львова 17 лютого завітав о.Ансельм Ґрюн – монах-бенедиктинець із Німеччини, християнський письменник, психоаналітик, духовний провідник, реколекціоніст.
Одна із зустрічей під час трьох днів його візиту, що мала назву «Сенс життя: як віднайти шлях до власної сутності, відкрити свою місію у цьому світі?», відбулася в храмі Пресвятої Євхаристії (Домініканському соборі). Ось про що говорив о.Ансельм:
Сенс життя. «Сотворимо людину» (Бут 1,26-27)
Кожна людина – це образ Божий. Отці Церкви навчають, що потрібно прийняти цей образ і намагатися якнайкраще реалізувати його. Якщо сядемо в тиші й почнемо пізнавати себе, то відкриємо в собі подобу Божу.
Ніхто не здатний уповні реалізувати образ Божий. Наше завдання – пізнавати його й наближатися до нього.
Депресії є наслідком хибних уявлень людини про саму себе: в недооцінці чи, навпаки, переоцінюванні.
Як прийти до сумісності з власним образом:
І. «Побудувати предвічну вежу». Якщо хочеш будувати вежу, сядь і розміркуй про засоби (див. Лк 14,28-30). Вежа – це людина. Засобами є здібності, таланти, історія нашого життя з усіма падіннями та проблемами.
ІІ. Залишити свій неповторний слід на цій землі. «Цей слід творить світ». Важливим є промінь світла, який людина залишає при зустрічі з іншими.
5 способів занурення в самих себе.
Там, де мешкає Бог, ми:
І. Вільні від влади людей, очікувань, думок інших про нас.
ІІ. Зцілені, спасенні й цілісні. У світі ми перебуваємо під тиском отриманих ран, а всередині нас – простір Бога.
ІІІ. Первісно сотворені, автентичні. Часто ми живемо тим, чого від нас вимагають. Варто повторювати слова Ісуса після Воскресіння: «Це Я» – застосовуючи їх до себе у значенні «це я сам».
ІV. Чисті та ясні. Багато людей власними діями чинять тиск самі на себе. Наше завдання – не карати себе за провини, а прориватися всередину.
V. Перебуваємо вдома – там, де живе таємниця Бога в нас. Кожна Свята Літургія провадить нас усередину себе. Через Святе Причастя Христос входить в нас і відкриває нам цей простір. Усі свята літургійного року скеровані на те, щоби привести нас туди. Шлях літургійного року – «терапевтичний». Кожне свято має безпосередній зв’язок із нами.
Місія християнина в цьому світі. «Ви – світло світу» (Мт 5,14)
Християнин – це набагато більше, ніж кружляння довкола себе. Ісус посилає нас у цей світ. Кожен може залишити промінь сяйва Ісуса там, де перебуває.
Важливим є символ світла. Ісус каже: «Я – Світло світу» (Йн 8,12). У Нагірній проповіді Він промовляє: «Ви – світло світу… Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт 5,14-16). Ісус наголошує на важливості кожної окремої особи та її діяльності у світі.
В Євангелії від Луки читаємо: «Світло тіла – око» (Мт 6,22). Це буває особливо помітно в стареньких людях, які зберігають Cвітло Боже всередині себе.
Всередині себе ми –
І. Царі й цариці. Кожен з нас є паном над собою і не повинен дозволяти іншим втручатися в нас.
ІІ. Пророки і пророчиці. Кожен з нас є «словом». У кожному відображається щось інше. Кожен – неповторний. Через кожного Бог промовляє щось окреме до світу.
ІІІ. Священики. Кожен з нас є оберегом святості. Ми покликані берегти святе, освячувати світ.
Отже, сенс життя – жити своєю власною сутністю, неповторним образом Бога у собі. А життєве завдання – лікувати людей любов’ю.
Ісус посилає учнів (нас) зцілювати прокажених – тих, хто не може прийняти самого себе. Ми повинні приймати кожного. Ісус посилає учнів виганяти демонів – неправильні образи Бога і самих себе. Ми повинні говорити людям правду про них і вказувати шлях до Бога. Ісус посилає учнів воскрешати померлих. Ми маємо пробудити людей до радості, там, де завмерло життя.
Галина Калинська-Корчук,
членкиня ЛМГО «Українська молодь – Христові»
фінансово.
Щиро дякуємо!
