Єпископ-помічник Києво-Житомирської дієцезії Станіслав Широкорадюк розповідає у програмі Радіо Марія «Не пісні розмови» про свою роботу у радянські часи.
– У середині 1980-хх, роках будувати католицькі храми суворо забороняли! На мене постійно наговорювали! Пам’ятаю одну жінку, голову сільської ради, котра зі сльозами на очах, казала мені: «Отче, що я маю робити – мене заставляють доносити! На що я відповів: «Не хвилюйтесь, виконуйте своє!»
Багато людей, що будували храми у радянські часи, були святими. Вони пережили по дві війни, два голода! Їхній жертовності не можна не дивуватись!
Одна жінка, під час будівництва храму у Шепетівці, попросили мене поїхати разом з нею до зберкаси. Коли вона відала мені всі свої збереження у розмірі 3 тисяч рублів, я не хотів брати таких коштів, говорив їй: «А як же твої діти»? Але вона була категоричною: «Це моє бажання!».
Можу засвідчити, що маса людей жертвували свої пенсії у повному обсязі! Але, особливо запам’яталась жіночка з Новоселиць біля Полонного. Ми дуже довго шукали землю під будування храму. На храм завжди не можна було знайти місця, чомусь. Раптом з’явилась пані Марія, яка захотіла віддати під забудівлю храму…свій город.
фінансово.
Щиро дякуємо!
