Сьогодні, 25 квітня, – день народження народного артиста Росії Михайла Кононова. Здавалося б, що це за спомин для католицького веб-ресурсу? Католиком не був і навіть не грав їх у кіно. З усіх «дотиків» до теми релігії в його біографії була тільки епізодична роль Фоми у Тарковського, в фільмі «Андрій Рубльов».
Просто я думаю, що «у Бога повсюди є свої люди». І з нагоди дня народження Михайла Івановича дозволю собі трошки його процитувати.
Якщо для когось ім’я Кононова мало що говорить (цілком може бути), то старші хай згадають учителя Нестора Івановича з «Великої перерви», а молодші – інопланетянина Криса («Гостя з майбутнього»), садівника Зінзівера («Персні Альманзора»), чудесного Конселя із «Капітана Немо», Яшку-Писаря з казки про «Фініста – Ясного Сокола»…
Його герої не такі скульптурно-виразні, щоб кидатися у вічі, але вони завжди милі. А крім того, вони завжди дуже професійно зіграні. Професійна чесність і відповідальність позначали ціле життя цього артиста.
Славу йому приніс фільм «Начальник Чукотки» – але він не дав славі себе задурити. І фільм йому не подобався. Так само як широко визнана «Велика перерва». «Якщо говорити про визнання у професійних колах, – казав він, – то великий успіх мені принесла невеличка роль Фоми у картині “Андрій Рубльов”. А масовий успіх, якими позначені “Велика перерва” або “Гостя з майбутнього”, мене не хвилює… Прочитавши сценарій “Великої перерви”, я просто жахнувся, і сказав собі: ну, якщо я і це зможу подолати, то я добрий актор». У своїх спогадах актор писав: «У багатосерійці “Велика перерва” зібрався весь квіт чотирьох поколінь акторів, починаючи від популярних народних і закінчуючи тими, хто щойно закінчив театральне училище. Мені доводилося виправдовувати фантасмагоричні ситуації і безглуздий текст. Про “Велику перерву” багато писали, і вона з успіхом пройшла за кордоном. Ось якої сили таланти були тоді в Росії. Будь-яка маячня у їхньому виконанні виглядала милою і чарівливою, а головне – щирою».
Так, він судив ці фільми дуже суворо. Він, актор доброї школи, однокурсник Даля, кінематограф після 1990-х називав «самодіяльністю» і відмовлявся зніматися, хоча й був гранично бідний. Навіть деякий час продавав газети в метро.
«Бачите, – казав він, – я дещо інакше вихований: я спираюся на заповіді, з якими наше покоління ставилося до мистецтва. Тому я відчайдушно НЕ знімаюся в пропонованих серіалах. Я читаю сценарії і сахаюся: це щось зі сфери “жахів”! Настільки все непрофесійно і безглуздо, що я не маю права дозволити собі зніматися в такій дурі. На одній кінопробі я навіть розридався. Всі гадали, що я ридав, “входячи в образ”, а я ридав від жаху сьогоднішнього кінематографа, сьогоднішнього телебачення. І від ролі відмовився, попри великі гроші, що там пропонувалося. Не можна виходити до глядача на такому низькому моральному й інтелектуальному рівні. Бачите, нас учили ставитися до своєї справи інакше. Якщо йти на поводу у глядача, можна взагалі заблукати. Що зараз і спостерігаємо в кіно й та телебаченні. Ми можемо доречно й недоречно продемонструвати голий зад. Але це ж антимистецтво, антиестетика. А ми не повинні підтримувати ні порок, ні масовий психоз. Інакше наша професія не потрібна. Не потрібні ні художники, ні письменники». Від участі в серіалі «Полуничка» Кононов відмовився, пояснюючи, що акторська честь подібна до офіцерської.
Отож і я думаю, що хто всім своїм життям чесний і тримається правди, той – Божий. Навіть якщо про вираження віри такої людини всьому світові не відомо. «Покажу тобі віру з діл моїх», казав апостол Яків…
«Щось мені завжди допомагало виходити з різноманітних халеп. Мій ангел?… Хто ти? Може, образ ікони, який мені привидівся у дитинстві під час операції. Або безконечна любов, милосердя і жалість до людей, хто не зміг подолати страху перед стихією чи злою людиною?» – писав Михайло Кононов в автобіографічному рукописі. Спогади, на жаль, не вийшли книжкою, бо видавці хотіли, щоб він сам оплатив публікацію. Але деякими цитатами можна поділитися.
Бо він правий: мистецтво повинно провадити людей, а не йти на поводу примітивізму. І правий у тому, що ставився з жалістю до людей, які піддалися тискові.
З днем народження, Михайле Івановичу.
За матеріалами: chtoby-pomnili.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
