Новини

Перші спільні реколекції домініканців-мирян Росії та України

14 Травня 2012, 18:45 1859 Ірина Єрмак

На заняттях. Ліворуч наприкінці столу сидять обік дві настоятельки: с.Зоя Бернацька і с.Земфіра Селіна. Фото автора

Про те, що означає довіра в людському житті, як будувати спільноту і як прощати, миряни-домініканці слухали реколекції 6-9 травня в підмосковному Октябрьському.

Заняття для двох десятків терціаріїв із Москви, Санкт-Петербурга, Києва, Мукачевого, Мурафи і Ялти провів о.Здислав Шманьда. Розповідати про реколекції складно, на зовнішній погляд вони всі однакові: Меса, Біблія, молитви, – отож простіше буде скерувати охочих переглянути конспект конференцій і надати слово учасникам зустрічі.

«Цей задум вельми давній, – сказав Промотор Домініканської сім’ї в Росії, асистент петербурзького Братства і московської спільноти о.Юрій Дорогін. – Ідею зустрічі мирян св.Домініка з усього вікаріату св.Архангела Михаїла (Росії та України) висунув о.Володимир Совінський, Промотор Домініканської сім’ї в Україні. Виношували її кілька років і кілька разів уже пробували реалізувати. Складно зібрати людей з території від Пітера до Криму… Ось нарешті вийшло. На жаль, приїхало небагато: загалом у вікаріаті майже сотня терціаріїв. Але все ж таки ми зібралися: щоби побачити один одного, побути разом і разом помолитися, пороздумувати над Святим Письмом, подивитися, яке наше місце в Церкві, у світі. А це місце, на моє переконання, те ж саме, що й раніше, бо нічого нового за ці 800 років – відколи існує Орден – насправді у світі не відбулося. Потрібно проповідувати, молитися, провадити покутницький образ життя, свідчити про нашу віру – повсюди, завжди і всілякими способами, свідчити про Ісуса Христа, спасатися самим і спасати інших.

Священики радо вітають «наймолодшу і водночас найстаршу» учасницю: п.Юзефу, старшу за віком, і водночас представницю наймолодшої, мурафської спільноти. Зліва направо: п.Юзефа, о.Володимир Совінський, о.Юрій Дорогін, о.Здислав Шманьда, о.Сворад Дуда. Фото с.Юлії Маргарити Карлової

Щодо покутницького способу життя, то, знову ж таки, тут немає нічого нового. Церква це проповідувала віддавна: відвернення від гріха; піст, молитва і милостиня. Як для домініканців – то ще плюс проповідь Божого Слова, хто як може і хто на що має благословення. А головне – це дух смирення, дух братньої любові. Дух святого Домініка. Про покутницьке життя говорю, бо про цей момент сьогодні багато хто забуває, зосереджуючись на проповідницькій частині нашого домініканського покликання. Проповідь же має витікати лише з цього покаянного духа».

Заняття зі Святим Письмом змінювалися конференціями, а також був час на особисту медитацію, відпочинок, обмін подарунками – бо багато хто з терціаріїв знають один одного досить довгі роки і міцно здружилися. Були, звичайно, й ті, хто завдяки цій зустрічі побачив нові обличчя.

Сестра Земфіра Селіна отримала від свого Братства в день іменин (св.Осанни Которської) вишивку, якою займалася у хвилини роздумів. Фото автора

«Виникненням домініканського вікаріату Орден узагалі-то зобов’язаний нам, пітерським мирянам, – скромно, але гордо каже с.Земфіра Осанна Селіна, настоятелька Братства св.Андрія Первозваного. – Перші священики приїхали працювати до нас, почувши, що в Росії є терціарії, з підпільних часів. Розвивали цю мирянську справу Надія і Женя Мартиновичі, Борис Коваленко, Ядвіга Шиманська… і майбутній о.Юрій Дорогін! Так, він походить із нашої терціарської спільноти. Ці реколекції – хороша нагода побачити, що терціаріїв набагато більше, аніж тільки тих восьмеро, які становлять нашу спільноту. Особливо вразила розповідь представників Мурафської парафії, яка налічує 5 тисяч вірних. У нас на цілий Петербург, певно, не більше двох з половиною тисяч! Такі відомості просто окрилюють. Я рада, що ми зустрілися, що молилися різними мовами – російською, українською, латиною, словацькою… Це збагачує і допомагає відчути вселенськість нашої Церкви».

Так, у Мурафі велика парафія, і напрочуд велика терціарська спільнота – 23 особи, хоча тут Третій Орден постав неповних чотири роки тому. Старша спільноти Матері Божої Святого Розарію – с.Зофія Йоланта Бернацька.

«На ці реколекції ми добиралися довго, – каже вона, – але залишилися задоволені, відчуваючи тут багато Божої благодаті: в молитвах, на чуванні при виставлених Святих Дарах, у спілкуванні. Такі зустрічі важливі, бо підтримують на духу. Радісно відчувати єдність і однодумність. Ми дуже вдячні всім: організаторам, працівникам Дому.

Наша парафія – «традиційна», і священики теж так кажуть. Але «традиційна» парафія – не означає, що всі тільки ходять за звичкою на Служби, і на цьому все. Ми всерйоз переживаємо кожне богослужіння! І навіть думки немає, щоби десь Месу пропустити, нехай би дощ лив як із відра абощо… Потяг до молитви в нас живе глибоко. Он моя старша донька пішла до монастиря, у Згромадження Сестер-Непорочниць. Як у школі була – раненько виходила і йшла на заняття. Я якось питаю: а чого це ти так рано до школи вибираєшся? А молодша дочка й каже: вона спершу до костелу на Службу вранішню йде, і тільки потім уже до школи. Такі справи! І ніхто ж дитину не примушував це робити. Потяг до молитви – це те, що Бог дає.

А чому в такій традиційній молитовній парафії, як Мурафська, мені захотілося стати домініканкою? Думаю, Бог мене до цього готував з дитинства. Так було змалку: як щось розбила чи якусь шкоду зробила, то вдома все одно краще зізнатися, аніж обманути. Бо якщо дитина збрехала – то це вже все, остання річ. Це вже зіпсована дитина. Я дуже ціную такий підхід і своїх дітей так виховувала, а їх у нас четверо.

У нашій парафії існує також і францисканська спільнота. Її духовність по-своєму хороша: упокоритися перед Богом, узяти все до серця, – але мені вона не відповідає. Бо я хочу не просто прийняти волю Божу, упокоритися перед тим, що відбувається, але й знати, чому воно так відбувається, і розуміти, що треба зробити».

Певно, людям, які так підходять до життя, цілком можна довіряти і будувати з ними справжню спільноту. Тож тема реколекцій якнайбільше відповідала цій першій в історії вікаріату спільній мирянській зустрічі.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity