Спокутування (епітимія) — дії, що їх священик-сповідник, пропонує виконати каяннику, котрий визнав йому свої гріхи у сповіді, з метою виправлення шкоду, заподіяної гріхом (наприклад, віддати вкрадені речі, винагородити кривди, повернути добре ім’я тому, кого оббріхали тощо). Один з трьох актив каянника в таїнстві Покаяння і Примирення. Гріх ранить й ослаблює також самого грішника, як і його зв’язок із Богом та ближнім. Розрішення усуває гріх, та не усуває всього безладу, спричиненого гріхом. Грішник, звільнений від гріха, повинен ще “відшкодувати” відповідним способом, або “спокутувати” свої гріхи.
“Покута, яку накладає сповідник, повинна брати до уваги особистий стан того, хто кається, і повинна мати на меті його духове добро. Наскільки це можливо, вона повинна відповідати тяжкості і природі вчинених гріхів. Нею може бути молитва, якась жертва, діла милосердя, служіння ближньому, а особливо— терпляче прийняття Хреста, який ми мусимо нести. Ці покути дозволяють нам уподібнитися до Христа, Який Один спокутував усі наші гріхи (Пор. Рим. З, 25; 1 Iв. 2, 1-2.) раз і назавжди”(ККЦ 1460).
фінансово.
Щиро дякуємо!
