Це спокуса чи зміцнення стосунків? Нараження себе на труднощі чи християнське свідчення? Як молоді люди це бачать і яких порад можна їм уділити.
– Чи можу я оселитися у свого хлопця ще до вінчання? – запитує мене чергова дівчина. – Вочевидь йдеться про проживання без сексу, – запевняє вона.
Чому вона взагалі про це питає? Стверджує, що «не довіряє своїй совісті». І як має виглядати моя відповідь як священика?
– Не можеш, бо це збиває з пантелику людей, які не знають, що ви не живете як пара, і думають казна-що. Краще прив’язати собі на шию камінь і кинутись у море, ніж бути спокусою для малих цих.
Я б міг іще відповісти зовсім інакше:
– Сьогодні люди цим уже не гіршаться. Ви радше будете підтримкою для близьких і приятелів, яким скажете, що чекаєте з сексом до шлюбу.
Перша відповідь мені здається компромісом із пліткарями та обмовниками. Добра думка оточення не обов’язково становить цінність. Господь Ісус її також не мав. Він став спокусою для найбільш побожних (пор. 1 Кор 1,23). Натомість друга відповідь є виставленням на спокусу хлопця, який зі своїми напруженнями якось муситиме давати раду.
" Якщо твій хлопець без будь-якого примусу, повністю пануючи над своєю волею, прийняв у серці міцну постанову зачекати з сексом до шлюбу, і ти також це зробила, – то ви добре чините
– Що б відказав на це св.Павло? Чи зустрічався він із такою ситуацією в перших християнських спільнотах? У першому посланні до коринтян знаходимо загадковий текст на отаку тему: «Але коли хтось тверезо стоїть при своїй думці і, без примусу, маючи владу робити, що захоче, вирішив у своїм серці берегти свою дівчину, той робить добре. Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, робить добре, а той, хто не віддає, робить ще краще» (1 Кор 7,37-38).
З цього випливає, що християни мали своїх дів. І тут щонайменше не йдеться про дочок. Ким були ті панни? Господинями для провадження дому місіонерів? Товаришками у справі євангелізації? Чи не ставали вони спокусою для вірних?
Однак ми, певно, розуміємо слово «спокуса» («стривоження, неспокій, згіршення») інакше, ніж його розумів Христос. Сучасною мовою воно означає різновид морального занепокоєння. У писаннях Нового Завіту терміном «skandalon» названо дії людини, які когось приводять до помилки, зриву, гріха. Це допровадження когось до падіння і це згіршення можуть бути також і позитивними. Вони можуть ламати «спокусливі» (тобто такі, що викликають обурення оточуючих) стереотипи та упередження. Скільки ж то «малих» згіршилися через Христа! Для скількох же побожних юдеїв хрест став причиною падіння!
" Якщо тобі бракує впевненості у сумлінні, якщо совісті не довіряєш, – я не раджу тобі спати у хлопця
Повертаючись до питання молодої дівчини, повторю за св.Павлом, парафразуючи його текст, скерований до коринтян: якщо твій хлопець без будь-якого примусу, повністю пануючи над своєю волею, прийняв у серці міцну постанову зачекати з сексом до шлюбу, і ти також це зробила, – то ви добре чините. Однак перш ніж оселитеся разом, перевірте ваше сумління, щоб бути впевненими, що чистоти дотримуєтеся не з примусу і повністю пануєте над своєю волею.
Якщо ж маєш бодай якийсь сумнів, хоч би щодо однієї з тих порад св.Павла, якщо тобі бракує впевненості у сумлінні, якщо совісті не довіряєш, – я не раджу тобі спати у хлопця.
Wojciech Żmudziński SJ, DEON.pl