Одна літня жінка прийшла на розмову до священика і дуже нарікала, що її чоловік і такий, і сякий, і вона не може собі дати раду з ним. Тоді священик запропонував цій жінці молитися за свого чоловіка. Зауваживши, що вона не має особливого бажання молитися за свою половинку, священик запитав: «Але ж ви хочете бути з ним у небі?» На що жінка, сплеснувши руками, вигукнула: «Боже збав!»
Ситуація, можливо, виглядає трохи комічно і викликає щонайменше посмішку, однак для цієї жінки в ній виражається певна драма життя. Адже вона не з примусу в молодості пішла за цього чоловіка, любила його, і напевно, якщо б їй тоді перед вінчанням поставили це саме питання, – чи вона бажає бути з коханим в небі, – вона б з радістю відповіла: «Так!»
Чому ж усе так змінилось? Роки, старість забрали цю радість? Ні. Невиконані сподівання і мрії – ось що породжує в нашій душі відчуття незадоволення, а навіть і розпачу. Ми можемо багато чого очікувати від інших людей, особливо від найближчих.
Від влади очікуємо, що підніме пенсії і зарплати, а понизить ціни і податки. Мати очікує від свого сина, що він заповнить її пустку і незадоволення своїм чоловіком, який не був таким мужнім і помічним як вона мріяла. Чоловік від своєї молодої дружини очікує теплоти і ніжності, якої недоотримав від матері.
Очікуємо свідомо і підсвідомо. Очікуємо, очікуємо, очікуємо… І за цими очікуваннями ми не бачимо вже реальної ситуації і реальної людини.
Щоб я порадив цій жінці? Навчитися дякувати за те добро, що вона отримала від Бога і від інших. Навчитися тішитися тим, що має тут і тепер.
Уявімо собі, щоби було, якби Пресвята Діва Марія жила лише якимись мріями, пов’язаними з тим, що вона має стати Божою Матір’ю. Чи вона була б задоволена з тієї стайні, де мала народити Сина Божого, і з тих ясел і сіна, куди мала покласти новонароджене Боже Дитя?..
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
