Реколекції для жінок, які пережили аборт.
Організація «Сім’я і Життя» кілька разів на рік проводить реколекції для жінок, які пройшли через аборт.
Матері, що пережили аборт, під час цих духовних вправ зможуть примиритися з Богом та своїми дітьми.
З метою збереження конфіденційності точна дата реколекцій не оголошується – її можна дізнатися під час запису.
Щоб дізнатися більше деталей та пройти духовну реабілітацію, звертайтеся:
Віра Федіва: 050-5344-323, 050-1717-131, е-mail: turbota.ab@gmail.com
Марта Попович-Палойтаі: 099-2411-872, 096-7800-826, е-mail: palojtaym@gmail.com
о. Мирон Петенко: 095-5662-078, 097-6838-556, е-mail: petenko.m@gmail.com
Адреса: вул. Миру, 5/7, м. Мукачево, Закарпатська обл., 89600
Громадська організація «Сім’я і Життя»,
Web: simya-zhittya.com.ua
Організація «Сім’я і Життя», яка займається захистом сімей, існує на Закарпатті три роки. Вона надає потрібну інформацію та турбується про вагітних жінок, які потрапили у кризову ситуацію; але особлива увага в її роботі спрямована на духовну реабілітацію жінок, які пройшли через аборт.
Свідчення учасниць реколекцій підготувала Марта Поповіч-Палойтаї:
На початку реколекцій
«Тепер уже знаю, якою може бути смерть»
«В кінці-кінців я тільки наполовину перенесла операцію. Моя друга половина померла разом з дитинкою. Біль був величезним.»
«Я просто мертва, мертва, мертва, мертва всередині.»
«Ніхто не казав мені, що в ту мить, коли перериватимуть мою вагітність, моя душа почне обливатися кров’ю… Аборт руйнує нанівець внутрішній світ жінки.»
«Я відчуваю, що помираю всередині.»
«Коли я вийшла з лікарні, частина мого серця залишилась там.»
«Я повинна була би вмерти разом з дитинкою.»
«На тому столі я відчувала подих смерті, всю її темноту та безповоротність.»
«Я відчуваю, що не треба було б народитися на цей світ, та іноді хочу померти.»
«Я хотіла померти разом з моєю дитинкою.»
«Я теж померла на тому столі після першого мого аборту.»
«Я не хотіла йти туди, проте була занадто втомлена, щоб боротися, занадто втомлена, щоб думати. Я просто зупинила свої почуття. Насправді то не я пішла в той день у лікарню, а хтось інший. З того часу не знаходжу свого справжнього я. Думаю, воно вмерло в той день…»
Наприкінці реколекцій
«Свою історію я пробую прирівняти до історії з кровоточивою жінкою, яка торкнулась Ісусового одягу і від цього зцілилась. Зі мною трапилось навпаки, адже не я торкнулась Його, а Він торкнувся мене. Ісус привів мене сюди. Я змогла покласти ношу, яку носила 26 років. Це була перша ніч, коли я спала спокійно! Я відчула полегшення, і з глибокою вдячністю дякую за все, що Господь послав на мій шлях задля мого зцілення».
«Дай Бог усім такий мир, який відчуваємо ми тепер!»
«У житті нічого не відбувається випадково, а в Бога – й поготів. Це було Божим задумом зібрати нас разом; я щиро вдячна Йому за той шлях, яким Він веде мене, бо на кожному кроці я відчуваю Його беззастережну любов та милість. Я б хотіла, щоб усі, з ким я зустрічаюсь, мали змогу відчути цю безмежну любов та ласку, відчути, як сильно Він любить і прощає. Обдаровує нас вірою, надією та любов’ю».
«Я була дуже твердою жінкою. Злопам’ятною. Однак під час реколекції я зрозуміла, що все будується на любові та прощенні. Я отримала внутрішній мир і зрозуміла, що мої діти пробачили мені. Моє серце зігрілось. Дуже дякую усім». – Через декілька місяців ця 60-річна жінка знов зателефонувала нам і розповіла, що живуть зі своїм чоловіком, наче в медовий місяць. Після того, як вона примирилась із собою, навчилась справді любити.
«Я прийшла, бо відчувала, що так жити не можна. Ззовні нічого не було помітно, але насправді на поверхні я була ніби тихе море, ніхто не бачив, яке сум’яття панує всередині. У результаті реколекцій я заспокоїлась, пробачила собі, стала духовно більш зрілою. Якщо буде хтось, хто боротиметься з такою ж бідою, пораджу прийти. Господь очистить, пробачить, і так будуть сили жити далі».
«Коли я пішла на аборт, то відчувала, наче моє серце померло. Але тепер я вдячна Господу Ісусу, що привів мене сюди, на реколекції; що я зрозуміла: я втратила, але й отримала також. Я втратила дитину, але отримала її в душі».
«Хочу подякувати Богу за те, що познайомилась з багатьма людьми, які пережили таке ж горе, як і я. Звідси йду з усміхненим серцем, вже не плачу! Дякую!»
«З мого серця впало 100 тон».
«Коли я зайшла вперше, то в моїх очах стояли сльози. Навіть передати не можу, що я відчувала у своєму серці. Тепер я відчуваю сильне духовне піднесення. Цього не передати словами. Дякую Богові і всім, адже я зцілилась».
«Коли я приїхала сюди, то відчувала неймовірний душевний біль і зневагу до себе. Відмова від дитини терзала мене роками, не давала спокою, і я не знала, як цьому зарадити. Дуже важко було собі пробачити. Дякую ведучим, що донесли до мого серця, що ми можемо себе любити».
«Я теж хочу подякувати Господу Богу; тільки Він міг привести мене сюди, бо цей крок дався мені надзвичайно важко. Мені було страшно і соромно за гріхи. Мабуть, я почула голос Ісуса: «Іди, я допоможу тобі, буду з тобою!» Я переступила через цю прірву! Душа моя збагатилась. Буду радити усім не боятись, нехай ідуть, бо тільки милостивий Бог може допомогти».
«Я щаслива, бо отримала від Бога великий подарунок. Раніше я бачила тільки свою проблему, тепер моя душа відкрита і для інших. Вже менше засуджую інших і знаю, що треба вислухати, попередити одне одного. Я зважилась на духовне усиновлення і навчилась, як треба правильно молитись. Хочу дати кращу пораду, ніж та, яку я отримала у молодому віці».
«Герой – це не той, хто не падає, а той, хто може встати. Певний час я відчувала, що витримаю все. Але тягар був занадто важким. Тепер я зрозуміла: героєм є не я, а Ісус. Я переродилась. Більше дослухаюсь до Бога, прагну виконувати Його волю. Тепер вірю, що Він пробачив мої гріхи».
«Найвища Божа риса – це милосердя» (Слова Ісуса до святої сестри Фаустини. Щоденник 300).
фінансово.
Щиро дякуємо!
