Подумалося, що тверезіти — це відкривати життя заново. Це вихід з імли, вповзання на сушу, віднаходження ДОМУ. Хоч би що це означало. Кожен, хто тверезіє, називає цей ДІМ по-своєму, бо дім — це ще й приналежність, безпека, довіра.
Хтось скаже, що це майже як у терапевтичній групі чи на зустрічі Анонімних Алкоголіків. Саме так. Це невипадкова асоціація.
Перед порогом
Коли узалежнена людина п’є алкоголь, це таке собі «стояння поза дверима». Відгородження від цінностей, добра, щастя. Це шукання обману в байках свого розуму, в несповнених мріях. Це шукання тепла у зимній брамі відмежування, це шукання близькості на самотніх алеях висхлого саду. Пиття алкоголю — це ізоляція. Не тільки від близьких, а й від себе самого. Від почуттів. Це невміння читати дорожні знаки і блукання лабіринтами доріг. Це постійні спроби звернути, але так часто — у поганому напрямку. Це відчайдушне волання про допомогу із закамарків тьми перед зачиненими дверима життя. Ось що таке пиття. І ще багато іншого страждання. Страху, болю, безнадії. Розпачу, що показує дно, від якого не завжди можна відштовхнутися. Бо інколи воно надто грузьке. Бо відкидаєш руку, яка з останніх сил простягається до тебе.
Але маєш перед собою двері. Інші бачать тебе крізь призму власного світу. Трохи деформованого, так як і твоя душа деформована п’янками. І ти їх бачиш крізь щілини у дошках, крізь вигнуту шибу, яка викривлює лінії. Бо вони для тебе також Інші й інакші. Чужі й далекі. Ворожі! Може, так собі гадаєш. Але як ти можеш чітко бачити очима душі, спитої алкоголем?
Передпокій
Ти повинен пройти цими дверима. Це боляче. Дуже. Вимагає відваги. Кожне пізнання його вимагає. Ми мусиш заново запрагнути мати ДІМ. А за тими дверима уже не так холодно. Й не так темно. І не так самотньо. Тут теж є якісь люди: ще тіні. І світло невиразне, але воно дає надію. ПЕРЕДПОКІЙ СЕРЦЯ. Смуга тіні. Вже не там і ще не тут. Але вже НЕ ТАМ!!! То шлях з іншими, усвідомлення проблеми, втрати контролю над випиванням; це визнання безсилля перед лицем розпаду, викликаного алкоголем; це, зрештою, підбиття рахунків із самим собою — це вивчення, як можна жити без цієї субстанції, що стала ближчою, ніж дружина (чоловік), діти, мама. Ніж Я САМ. Це праця над собою з інтенсивним курсом лікування, у стаціонарному відділенні чи амбулаторно, це група людей із тією само проблемою, один пліт на тій самій річці життя. Один принцип, щоб дістатися берега, — це дотримуватися того, що вивчив: уникати «визволителів» (тобто місць і осіб, пов’язаних із випиванням), давати собі раду з думками про алкоголь, із прагненням випити, шукати опори, розпізнавати попереджувальні сигнали, що хвороба повертається.
Цей передпокій дому — вже ДІМ: точніше кажучи, одна його частина. Але ти не можеш її проминути, як тобі би того хотілося. Бо тоді ти мусив би швидко пробігти його сам. А так не можеш, бо там є інші люди, які можуть тобі стільки сказати і які хочуть, щоб ти розповів їм про себе. Підбадьорив їх.
У сонячній кімнаті
Аж одного дня ти увійдеш ТУДИ. До СОНЯЧНОЇ КІМНАТИ. Там уже ніщо не буде так само. Там бачитимеш чітко. Постаті людей, обличчя твоїх близьких, коханих. Ті долоні, що простягнені до тебе. Твої вороги виявляться друзями. То ти їх відкинув. Бо вони хотіли, щоб ти покинув те, що найбільше «любив». Бо вони боролися за тебе. Сонце заллє цю кімнату. ПОГІДНІСТЬ ДУХА. Це не означає, що життя буде позбавлене переживань, турбот і неспокою. Це не означає, що ти ніколи не сумуватимеш. Ти й надалі потребуєш тих, хто тебе поведе. Хто прийме і допоможе. То інша форма життя, так як інша форма терапії — поглиблена, що сягає місць, які потребують пізнання, вилікування. Це ВИТВЕРЕЗІННЯ. Це НЕ абстиненція. Це бачення себе зовсім по-інакшому. У денному світлі. Попри хмари, бурі й тьмяні світанки — як то буває у житті. Але хтось сказав, що коли темрява найгустіша, то саме тоді готуються для нас нові можливості. Дістанься туди. Не відмовляйся. Ти НЕ сам. Не залишайся сам! Щонайменше два роки після того, як покинеш випивати. Щонайменше. Задля того, щоб дістатися СОНЯЧНОЇ КІМНАТИ.
Катажина Босовська, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
