6 жовтня 2013 року київська парафія святого Франциска, якою опікуються брати-францисканці, відзначала урочистість святого покровителя парафії і засновника Ордену Братів Менших.
Святковий та сонячний осінній день був затьмарений подіями, що сталися напередодні на ділянці, виділений під будівництво храму святого Франциска на Оболоні. Але попри те, що цьогорічна урочистість мала гіркий присмак сліз, на обличчях людей крізь біль, що панував у їхніх серцях, сяяли усмішки, а в крихітній капличці-квартирі яблуку було ніде впасти, через що деякі парафіяни під час Меси змушені були перебувати на кухні, в коридорі чи у сусідній кімнаті.
Особливо приємно було бачити на святі о. Войцеха Сурувку OP — директора Інституту святого Томи Аквінського та новообраного настоятеля монастиря домініканців у Києві. Він завітав на урочистість, аби привітати братів-францисканців та їхніх парафіян на знак братньої любові, взірцем якої слугують святі засновники двох орденів — святі Франциск і Домінік. Отець Войцех уперше відвідав оболонську парафію, і його дорога в гості до братів менших не обійшлася без неприємної пригоди: не одразу знайшовши потрібний під’їзд, він зіштовхнувся з агресією мешканця сусіднього будинку, викликану, вочевидь, самим лише виглядом чернечого габіта. Це зайвий раз показало, наскільки ж «рогатому» не хочеться поступатися християнам територією, яку він так облюбував для своєї власної «риболовлі».
Службу Божу очолив єпископ-емерит Ян Пурвінський, якому разом з о. Войцехом співслужили о. Вікторин Мушинський OFM, новопризначений настоятель парафії, та о. Патрик Оліх OFM. У своїй проповіді Його Преосвященство нагадав про ту особливу пошану до Христа Розп’ятого, що нею керувався у своєму житті святий Франциск Ассизький, і за яку під кінець життя він був удостоєний дару носити у своєму тілі Христові Рани. Святий Франциск казав своїм братам, що центром їхнього життя має бути Хрест. Це, за словами єпископа, слід пам’ятати і розуміти парафіянам, що перебувають під його духовною опікою, адже у цей час вони на власному досвіді відчувають, яким важким є тягар хреста на їхніх плечах, і якою великою може бути спокуса кинути його. Але Ісуса без Хреста не буває — так навчав святий Франциск, чий шлях до святості пролягав не через ученість, не через якісь грандіозні досягнення, а лише через наслідування Христа в усьому, абсолютно і буквально. Отже, лише несучи свій хрест до кінця і намагаючись розпізнати те, що Бог хоче через нього нам сказати, можна подолати сили темряви, які так люто пручаються, перешкоджаючи створенню нового храму Божого на нашій землі.
На завершення святої Меси відбулося благословення дітей та молоді. Єпископ Ян нагадав присутнім про те, яким важливим є обов’язок християнського виховання майбутніх поколінь, і закликав усіх духовно долучитися до цієї справи, молячись у цій інтенції, постуючи та чинячи інші вчинки покути і милосердя. Закінчилася служба Божа вшануванням реліквій святого Франциска Ассизького, після чого усіх присутніх було запрошено на агапу, приготовану парафіянами.
Ольга Герасименко
фінансово.
Щиро дякуємо!
