Речник Апостольської Столиці о. Федеріко Ломбарді SJ відреагував на повідомлення у медіа, що Католицька Церква у Німеччині (принаймні, в одній з дієцезій) збирається скасувати заборону для розлучених приступати до таїнств.
Отець Ломбарді підкреслив значення того факту, що Папа Франциск скликає на жовтень майбутнього року Надзвичайну Асамблею Синоду Єпископів, присвячену душпастирству сімей. Стосовно написаного у пресі, що Католицька Церква у Німеччині збирається скасувати заборону розлученим приступати до таїнств, о. Ломбарді застеріг від того, щоб окремі особи чи місцеві інституції пропонували неординарні рішення, які можуть викликати замішання.
«Дуже важливим є скликання Надзвичайного Синоду на тему душпастирства сімей. Це спосіб, у який Папа має намір продовжувати шлях роздумів і паломництва Церкви, з відповідною участю єпископату різних частин світу. Це слушна справа, що Церква цілою спільнотою замислюється й молиться, разом визначаючи найважливіші душпастирські напрямки, такі як душпастирство сімей, під проводом Папи і єпископів. Скликання Надзвичайного Синоду виразно показує цей шлях. У цьому контексті пропонування партикулярних душпастирських розв’язань місцевими особами чи інституціями може загрожувати створенням замішок. Належить підкреслити значення провадження цього паломництва у повній єдності церковної спільноти», — читаємо в заяві речника Ватикану.
На цьому тижні архидієцезія Фрайбурга і Брізінгії оприлюднила вказівки для душпастирів, з яких випливає, що розлучені особи, які уклали повторний шлюб, можуть, зокрема, приступати до Святого Причастя. Як зазначається, під публікацією немає підпису архиєпископа Роберта Цолліча, який керує дієцезією. Вчора увечері Матіас Копп, прес-секретар Конференції єпископату Німеччини, у розмові з порталом Kath.net сказав: «Ми знаємо загальні висловлювання Святішого Отця на тему проблем сімейного душпастирства розлучених, які вступили у повторний подружній зв’язок. Ці висловлювання не були в якийсь спеціальний спосіб скеровані до Німецької Церкви».
Портал Kath.net нагадує позицію Церкви щодо розлучених. Архиєпископ Ґерхард Людвіг Мюллер, префект Конгрегації віровчення, нещодавно повторив, що ті, хто вступив у поновний подружній зв’язок, не можуть приступати до Святого Причастя. «Нерозривність кожного дійсно укладеного і сакраментального католицького подружжя є абсолютною. Тут ідеться про Божу норму, якою Церква не може розпоряджатися в довільний спосіб», — нагадав префект Конгрегації віровчення.
Замішання викликали слова о. Андреаса Мерле з Фрайбурга, відповідального, зокрема, за душпастирство розлучених, які він сказав на радіо «Deutsche Welle»: «Ми хочемо бути відкритими до людей, чиє подружжя закінчилося фіаско, хочемо їх прийняти і вислухати. Перед лицем великого числа розлучень Церква не може собі дозволити виключати цих людей».
Згідно з пастирською інструкцією, розлученим, які вступили у поновний подружній зв’язок, пропонуватимуться душпастирські розмови, під час яких такі люди зможуть розглядати причини поразки свого подружжя та питання віри. Це буде позицією їхнього повернення до активного життя у Церкві, разом із таїнствами.
Церква радить такі шляхи повернення до життя, згідного з принципами нерозривності подружжя:
1. Примирення членів сакраментального подружжя, і полишення тих, із ким вони були з’єднані несакраментально. Це вимагає прощення і великодушності серця. Іншим способом повернення до подружньої вірності є відхід від тих, із ким співживеш, і життя у самотності, у сепарації.
2. Отримання від церковних властей визнання недійсності першого подружжя. Це можливо лише в тих випадках, коли вдається довести, що перше подружжя укладене недійсним чином. Обов’язковим є проведення канонічного подружнього процесу.
3. У певних випадках Церква допускає розлучених співподругів, які живуть у несакраментальних зв’язках, до Святого Причастя, але після виконання чітко визначених умов. Їх пригадав Святіший Отець Йоан Павло ІІ в Адгортації «Familiaris consortio», п. 84, і в документі Конгрегації віровчення від 14 вересня 1994 р. (п. 4).
Ці умови такі:
По-перше, подружжя має визнати вчення Христа про нерозривність шлюбу, хоч на практиці вони й відступили від цього вчення, бо розірвали сакраментальний зв’язок і живуть у нових зв’язках, цивільних. Вони мають жаліти про свою невірність щодо волі Христової.
По-друге, ця ситуація стосується тих, хто насправді не може вийти з несакраментального зв’язку і покинути нешлюбного партнера через важливу причину: наприклад, виховання дітей або надання необхідної опіки.
По-третє, такі люди зобов’язуються жити у повній сексуальній стриманості, і не на деякий час, а назавжди.
По-четверте, не можна входити у небезпеку спокуси. На практиці це означає можливість приступати до таїнств у чужій парафії.
За матеріалами: deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
