На зламі вересня і жовтня 2013 року в монастирі братів-домініканців у Києві відбувся капітул, який приніс чимало змін Генеральному вікаріатові св. Михаїла Архангела.
Тепер о. Яцек Дудка — новообраний Генеральний вікарій Ордену Проповідників Росії та України, а о. Войцех Сурувка — не тільки директор Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського, а й настоятель київського Дому Пресвятої Богородиці. Він змінив на цій посаді згаданого о. Яцека Дудку, для якого призначення Генеральним вікарієм стало повною несподіванкою.
На капітулі, крім нових посадових призначень, брати визначили свою місію на Сході (Україна, Росія), як відповідь на прохання Генерального магістра Ордену Проповідників о. Брюно Кадоре під час його останнього візиту. Особлива увага в місії приділятиметься проголошенню Слова Божого, спираючись на молитву і навчання, з метою зміцнення помісної Церкви у вірі та зростання єдності християн. Визначили і пріоритети: Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського у Києві, Дім св. Мартіна де Поррес у Фастові та академічне душпастирство у Львові. І, звичайно ж, продовжуватиметься робота домініканців на парафіях.
Вікаріат Росії та України — це 35 братів, більшість яких — поляки, а також двоє французів, дванадцятеро українців і двоє росіян. Вони опікуються п’ятьма монастирями в Україні (Чортків, Фастів, Ялта, Київ, Львів) і одним у Росії (Санкт -Петербург). Важливою зміною стало те, що відтепер Вікаріат Росії та України не підкоряється безпосередньо Генералові в Римі, а приєднується до Польської Провінції, звідки походить більшість братів, розповідає о. Яцек. Процес цей тривав близько двох років. Однак Вікаріат зберігає свою незалежність, встановлену у Статуті. До кінця року брати працюватимуть над створенням Статуту Вікаріату Польської Провінції в Україні.
Чи не загрожує це якоюсь полонізацією католицизму? Орден Домініканців існує в Росії та Україні вже 20 років, і всі розуміють, що добре співпрацювати з сильною і численною провінцією, якою в цьому регіоні є Польська провінція.
Сам о. Яцек Дудка запевняє, що тут, в Україні, є багато захоплюючої роботи, і з приїздом кожного нового брата відкриваються все нові можливості. Є надія на те, що на місію приїдуть багато домініканців, вбачаючи в цьому потребу і сенс. Але, в будь-якому разі, всі ті зміни, що відбулися на капітулі, — це свідчення динамічного розвитку і пробудження ентузіазму, а не підведення підсумків.
За матеріалами: Католицький медіа-центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
