На запрошення архиєпископа Мечислава Мокшицього, Митрополита Львівського латинського обряду, від 21 до 24 листопада 2013 р. в Україні перебував із душпастирським візитом префект Папської ради у справах душпастирства мігрантів та подорожуючих кардинал Антоніо Марія Вельйо.
У п’ятницю, 22 листопада, Його Еміненція очолив урочисте освячення відреставрованих приміщень курії Львівських митрополитів латинського обряду. Того ж дня у львівській митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії кардинал Вельйо співслужив під час урочистої Святої Меси з нагоди 5-ї річниці служіння архиєпископа Мечислава Мокшицього на Львівській архиєпископській катедрі.
Під час урочистей у Львові кардинал Вельйо передав його учасникам вітання від Святішого Отця Франциска. Секретар Апостольської Нунціатури в Києві о. монсеньйор Пьотр Тарнавскі оголосив текст вітального листа, якого від імені Папи надіслав державний секретар Апостольської Столиці архиєпископ П’єтро Паролін.
Кардинал Вельйо та архиєпископ Мокшицький зустрілися з міським головою Львова Андрієм Садовим. Під час церемонії урочистого відкриття та освячення відновлених приміщень Курії Львівської Архидієцезії РКЦ в Україні архиєпископ-митрополит Львівський розповів, що цю історичну будівлю, де після ІІ Світової війни знаходилися різні установи, вдалося повернути Римо-Католицькій Церкві завдяки візитові в Україну Святішого Отця Йоана Павла ІІ та добрій волі української влади.
В урочистостях римо-католиків узяло участь численне духовенство з України і з-за кордону. Зокрема, проповідь у латинській катедрі виголосив кардинал Казімєж Нич, римо-католицький архиєпископ Варшавський. Були присутні представники влади, діячі науки і культури, дипломати. Особливу подяку Львівський митрополит склав жертводавцям, завдяки яким відновлено будинок курії Львівської архідієцезії.
У суботу, 23 листопада, кардинал Вельйо відслужив Святу Месу для семінаристів Львівської вищої духовної семінарії РКЦ та прочитав лекцію для студентів Львівського богословського інституту імені св. Йосипа Більчевського.
Пропонуємо вашій увазі лекцію про душпастирство міграції, яку кардинал Вельйо виголосив студентам і семінаристам Вищої духовної семінарії Святого Йосипа у Львові.
Ваше Високопреосвященство, панове професори,
шановні студенти Богословського інституту,
вдячний архієпископу Мечиславу та його співробітникам, які організували нашу зустріч, користуюся нагодою, щоб ушанувати разом з вами, власне цього дня, 80-ту річницю трагедії Голодомору, цього страшного явища, яке торкнулося Радянської України в 1932-1933 рр. та призвело до загибелі мільйонів людей. Духовно ми єднаємось із Блаженнішим Святославом Шевчуком, Київсько-Галицьким архиєпископом, який у римській базиліці св. Софії разом із єпископами Української Греко-Католицької Церкви звершує Божественну літургію в пам’ять про невинні жертви цієї жахливої трагедії.
Ця зустріч також дає мені змогу поміркувати разом із вами про важливі актуальні теми, які стосуються мобільності людей. З ними я безпосередньо стикаюся кожного дня, від моменту, коли Святіший Отець Бенедикт XVI у лютому 2009 р. призначив мене префектом Папської ради в справах душпастирства мігрантів та подорожуючих. Цей дикастерійя Святішого Престолу співпрацює з єпископами, Конференціями єпископів та регіональними організаціями, щоби сприяти розвитку специфічного церковного душпастирства у світі людської мобільності, тобто беручи до уваги потреби мігрантів, біженців, депортованих осіб, іноземних студентів, моряків і рибалок, авіапасажирів і авіаслужби, кочівників, працівників цирку, учасників дорожнього руху і тих, хто живе на вулиці (жінки, діти й бездомні), туристів та паломників. Ви добре розумієте, що тут ідеться про численні і складні види діяльності, особливо у підтримці та заохоченні помісних Церков, стимулюючи їх, щоб вони піклувалися про специфічну підготовку священиків та мирян; про організацію Комісії пастирської турботи про людську мобільність, де це можливо, щоби втілити конкретну душпастирську опіку над мігрантами у звичайне душпастирське служіння в парафії та дієцезії. Іншими словами, Папська рада в справах душпастирства мігрантів та подорожуючих має за завдання допомагати Святішому Отцю здійснювати його найвище пастирське служіння на благо всієї Церкви та локальних Церков.
1. Світовий погляд
Подумайте про те, що, за даними ООН, опублікованими у вересні минулого року, чисельність міжнародної міграції сягає близько 232 млн., тобто 3% населення планети, а Міжнародна організація з міграції (МОМ) вважає, що число мігрантів становить близько 740 млн. людей. Додаючи ці два числа, дістаємо близько 1 млрд. людей, тобто одна сьома населення планети сьогодні мігрує. До них слід додати близько 1,2 млн. моряків, які перевозять морем 90% усіх товарів планети; при цьому в галузі рибальства у промислових масштабах задіяні близько 36 млн. осіб. Крім того, близько 3 млн. молодих людей проживають за кордоном, беручи участь у спеціалізованих програмах та стажуваннях у вищих навчальних закладах. Важко визначити кількість тих, хто працює і живе на вулиці: тих, хто перевозить вантажі, плюс пасажирів, але також дітей і жінок, які просто живуть на вулиці, й тисячі осіб, які залишилися без даху над головою.
Приголомшує факт, що сьогодні налічується понад 27 млн. людей, які живуть у рабстві. Факт жорстокості, яка неухильно зростає, — торгівля жінками, чоловіками та дітьми, стосується майже всіх країн світу. Уявіть, що нинішня торгівля людьми є третім за величиною джерелом доходу для організованої злочинності, після наркотиків та зброї. І якщо торговці в основному дорослі чоловіки, громадяни країни, в якій вони працюють, то жертви, здебільшого, жінки: близько 60% становлять дорослі жінки, а якщо говорити про дітей, то на 3 дитини припадає 2 дівчини і 1 хлопець; 75% загального обсягу жертв (між неповнолітніми і дорослими) становлять жінки та дівчата.
Не забуваймо, врешті, про всіх туристів, які вирушають у міжнародні поїздки, щоб відвідати зарубіжні країни. Їх, за даними Всесвітньої туристичної організації, у 2011 р. було 980 млн.
Ось саме людством в русі займається наша Рада.
2. Україна та факт міграції
Під час нашого сьогоднішнього діалогу я зосереджуся на аспекті міграції, враховуючи особливо вашу місцеву реальність.
Наприкінці минулого століття і початку нового тисячоліття в країнах Східної Європи перехід від радянської планової економіки до ринкової призвів до серйозного безробіття, особливо в таких секторах, як школи, охорона здоров’я, університети і, зокрема, у сільському господарстві, що поступово спричинило відмову людей жити у сільській місцевості, де вони не мали гідних умов життя.
До політичного класу, обвинуваченого в корупції, впала довіра. До цього додається соціальна несправедливість, іноді відсутність громадянської самосвідомості та незнання демократичної системи, нерівний розподіл ресурсів, падіння загального благоустрою і зростання цін. В останнє десятиліття спростили перетин кордону, збільшились прохання про об’єднання сімей та транскордонних зв’язків. Всі ці фактори лежать в основі української еміграції.
Міграція з економічних причин, справді, є безперервно зростаючим явищем. На сьогодні Україна посідає п’яте місце в списку країн, із яких виїжджають мігранти (після Мексики, Індії, Росії та Китаю). На цей час число громадян України, які працюють за кордоном, набагато перевищує офіційну статистику Міністерства праці та соціальної політики України. За офіційними оцінками, на сьогодні близько 6,6 млн. громадян України виїхали за кордон, особливо до Російської Федерації, Польщі, США, Казахстану, Ізраїлю, Німеччини, Молдови, Італії, Іспанії та Білорусі. Багато інтелектуалів та професіоналів, емігруючи з країни, збіднюють державу та затримують її розвиток. Звертає на себе увагу той факт, що еміграція українських жінок (головно жінки віком 20-40 років), які працюють опікунами, вихователями або помічниками по господарству, нерідко змушені покинути чоловіка і дітей на досить довгий час, що часто призводить до розпаду сім’ї.
З іншого боку, вважається, що 5,258 млн. людей іноземного походження перебувають сьогодні в Україні, в основному із сусідніх держав. Таким чином, Україна вже не тільки країна походження й транзиту мігрантів, але в останні роки вона стала також країною призначення для мігрантів та біженців.
3. Явище нерегулярності і торгівля людьми
На додаток до цих даних, широко визнається, що міграція до, з або через Україну переважно нерегулярна та походить головно з Молдови, Грузії, Афганістану, Росії та Пакистану. Справді, мігранти з Молдови, Грузії та Афганістану становлять понад 50% нелегальної міграції. Ми не знаємо точної кількості нелегальних іммігрантів з України, але нараховується принаймні близько 100 000. Це люди, які намагаються потрапити у Євросоюз, перетинаючи кордон України з Польщею, Словаччиною та Угорщиною. На жаль, таким чином, Україна опиняється в центрі одного з головних маршрутів нелегальної міграції. Існують канали, які використовуються для торгівлі бідними людьми, що походять із В’єтнаму, Пакистану, Індії, Шрі-Ланки, Бангладешу, Афганістану, Китаю, Курдистану, Узбекистану, Таджикистану і Чечні. За даними Європейської Ради, цей міграційний шлях, навіть якщо він не використовується у дебатах про вступ України у Євросоюз, породжує багато проблем власне для самої України.
4. Основи в ученні Церкви
Міграція була постійно в центрі уваги Святого Престолу. Первинний погляд на міграцію, який вбачав багато небезпек, пов’язаних із міграцією, змінився, завдяки чому у цьому явищі можна побачити духовний і культурний потенціал, згідно з божественним планом історії, навіть не беручи до уваги людського досвіду міграції та багатьох соціальних, економічних і політичних чинників.
Так, після ІІ Світової війни, коли у різних країнах було започатковано різні соціальні та релігійні ініціативи, щоб забезпечити мігрантів, відчувалась необхідність особливого втручання Святого Престолу, який би створив і організував душпастирську опіку та релігійну допомогу у цій великій і складній сфері. Такий замір сформувався в Апостольській конституції Папи Пія XII «Exsul Familia» у серпні 1952 р. «Exsul Familia» вважається magna charta (Великою хартією вольностей) мислення Церкви з питань міграції. Це перший офіційний документ Святого Престолу, який займається темою душпастирської опіки мігрантів глобально і систематично, як з історичного, так і з пасторального та канонічного поглядів.
Шістдесяті роки ознаменували великий період ІІ Вселенського Ватиканського Собору, відновлення структур Церкви та її нове завдання євангелізації. Навіть проблеми міграції знайшли своє місце на Соборі. Він захищав гідність та права мігрантів і підкреслював культурний вимір міграції. Собор засуджував принципи старої і нової міграції, а саме: невпорядкований розвиток економіки і неадекватні політичні та економічні рішення. Було стверджено переконання, що Церква, у своїй соборності, може бути знаком та інструментом нового порядку, навіть для мігрантів.
Справді, Собор та соціальні документи Павла VI заклали основу для оновлення також пастирської опіки мігрантів, щодо основних тем Церкви, розвитку і миру.
Отже, на національному рівні в той час, як творились та єднались різні єпископські конференції та спеціалізовані органи для еміграції, здавалося бажаним також централізовано, заново сформулювати сутність проблеми в цілому. Саме це було зроблено в motu proprio «Pastoralis migratorum cura» (Душпастирська опіка мігрантів) із відповідною інструкцією «De pastorali migratorum cura» 1969 р. Ці два документи ставлять складні питання стосовно сучасної мобільності. У процесі інтеграції в суспільстві, яке приймає, відкидалася пасивна асиміляція та некритична інтеграція, шкідлива для людини та для етнічної групи. Іммігранта, говорилось, слід поважати як такого, з усіма його формами вираження, чи то культурними, чи соціальними, чи релігійними. Еміграція тягне за собою права та обов’язки, першим із яких є право на еміграцію, що відповідає обов’язкові емігранта — зробити свій внесок у розвиток країни свого перебування.
Погляд на міграцію збагатився, коли 1970 р. з’явилися спеціалізовані структури, створені папою Павлом VI під назвою Папської комісії у справах пастирської опіки над міграцією та туризмом (перетвореної 1989 р. на Папську раду у справах душпастирства мігрантів та подорожуючих) Її завданням було координувати, розвивати та стимулювати окремі єпископські конференції.
Згадаймо також лист під назвою «Церква і людська мобільність» Папської комісії в справах душпастирської опіки мігрантів і подорожуючих, уу якому було широко представлено душпастирську опіку Церкви стосовно різних категорій людей у широкому контексті людської мобільності.
Справді, Церква постійно шукає нові способи виразити свою пастирську турботу, що кристалізувалося в інструкції «Erga Migrantes Сaritas Cristi» (Любов Христова до мігрантів) Папської ради у справах душпастирства мігрантів та подорожуючих, яка була опублікована 1 травня 2004 р. Затверджуючи попередні постулати вчення Церкви та вносячи багато нових аспектів у душпастирську опіку Церкви в контексті міграції, ця інструкція представляє глобальний погляд на явище міграції, порушує особливо релігійний та соціально-культурний аспекти, а також не забуває заохочувати до етичної, економічної та політичної справедливості. Документ підкреслює необхідність комплексного підходу, за якого мігранти відчують, що їхній досвід, часто болісний і драматичний, допомагає творити світ більш справедливий і процвітаючий, в якому розвиток розуміється не тільки з точки зору економіки, але по-новому, що сприяє і захищає центральність і святість людської особистості, одним словом — проголошує «культуру прийняття» (ЕМСС 39). Церква, таким чином, висловлює впевненість, що людина посідає центральне місце в суспільстві, так і «мігрант спраглий ’жестів’, які дозволяють зрозуміти, що його прийняли, визнали і оцінили як людину» (ЕМСС 96).
5. Пастирські відповіді
Відповіді Церкви на виклики міграції йдуть різними шляхами. Приємно відзначити, що відчувається особлива турбота про мігрантів на дієцезіальному та національному рівнях, з багатьма прикладами співпраці між єпископськими конференціями різних країн, що, своєю чергою, позитивно впливає на державні відомства і співпрацю з ними на стадіях догляду, проводу та підтримки мігрантів.
Розглядаючи це питання більш детально, бачимо, що, відповідно до розвитку душпастирської опіки мігрантів Вселенської Церкви, у багатьох країнах світу виникли окремі парафії для іммігрантів різних національностей, а також капеланство та місії cum cura animarum, створюючи системи територіальних багатомовних парафій різного типу. Таким чином, на сьогодні існують численні можливості для віруючих брати участь у Літургії і Таїнствах їхньою рідною мовою, а також поширилась увага до католицьких меншин східного обряду. Крім того, є багато органів, які під керівництвом єпископських конференцій у своєму душпастирському служінні опікуються людською мобільністю. Їхнім завданнями є, зокрема, безпосередня допомога і супровід, захист прав людини, допомога конкретній особі чи окремим сім’ям, особливо в душпастирській сфері.
Конференції єпископів створюють свої власні «секретаріати» або «департаменти» людської мобільності, щоб краще допомагати іншим категоріям мігрантів, а саме біженцям і жертвам торгівлі людьми, морякам, подорожуючим, водіям вантажівок та ін.
Інститути богопосвяченого життя і Товариства апостольського життя, як правило, готові надати в розпорядження своїх членів для пастирської опіки над конкретними етнічними групами (напр.: Сестри Доброго Пастиря, Братство з Ла Салетт, Товариство Ісусове, Місіонери, Товариство Христа для польських мігрантів, Дочки Милосердя, Сестри Францисканки Місіонерки Марії, Сестри Непорочного Зачаття і багато інших).
У цьому контексті важливо об’єднати вплив Церкви на органи державної влади та державних чи громадських установ. Це виявляється особливо актуальним для більшої ефективності та постійного контролю, чи Церкви, чи державних силових структур на кордоні, де двосторонніх договорів часто не дотримуються, де збільшується трафік і торгівля людьми, різні злочини, які загрожують правам людини, де потрібне безпосереднє втручання в прикордонних районах з транзитом найбідніших мігрантів. Крім того, потрібно зміцнювати співробітництво між єпископськими конференціями, а також розвивати співпрацю з іншими релігійними конфесіями, з громадськими організаціями та інституціями. В цьому процесі, звичайно, не потрібно недооцінювати формацію душпастирів, особливо в дієцезіях з високим рівнем імміграції. Врешті, слід створити координацію між різними пасторальними регіонами різних країн, а також між установами, які піклуються про мігрантів, для більш узгоджених і ефективних дій в інтересах самих мігрантів.
У всьому цьому Папська рада у справах душпастирства мігрантів та подорожуючих відіграє важливу роль у заохоченні, підтримці і розвитку так, щоб «у місцевих Церквах за необхідності можна було запропонувати ефективну та необхідну духовну підтримку, з допомогою відповідних пастирських структур, біженцям і емігрантам, подорожуючим, кочівникам та людям цирку», як читаємо в Конституції «Pastor Bonus», п. 150.
Висновок
У своєму посланні з нагоди Всесвітнього дня мігрантів та біженців, який ми відзначатимемо 19 січня, Святіший Отець Франциск написав: «Наші суспільства переживають, як ніколи раніше в історії, процеси взаємозалежності та взаємодії на глобальному рівні. Навіть якщо вони включають у себе проблематичні чи негативні елементи, вони призначені поліпшувати умови життя людської родини не тільки в економічній сфері, а й у політичній та культурній. Кожна людина, зрештою, належить людству і поділяє надію на краще майбутнє всієї родини народів». Справді бо, явище людської мобільності сьогодні закликає нас розширити горизонти нашого душпастирства так, щоб побудувати разом кращий світ у різноманітній єдності.
Все це особливо стосується вас. Блаженний Йоан Павло II, приймаючи посла України 7 травня 2004 р., говорив про вашу націю такими словами: «Розташована на перехресті Сходу і Заходу, Україна зможе краще виконувати свою місію зустрічі різних народів і культур, якщо збереже недоторканою свою християнську ідентичність (…), вірна Євангелію, яке сформувало її життя, культуру та установи, які не були знищені навіть смертельною диктатурою комунізму». Ось ця місія — прекрасна, а водночас вимоглива, яку Господь довірив своїй Церкві в Україні.
За матеріалами: rkc.lviv.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
