«Ніхто не може зробити так, що ми почуємося гіршими, якщо ми самі цього не дозволимо» (Елеонора Рузвельт).
Ви не повинні дозволяти, аби світ за вас вирішував, що ви маєте думати про себе. Кожен має змогу розпізнавати життєві події і право на самооцінку. Критика набирає різноманітних форм, більшість із яких має тривіальний, дріб’язковий характер.
Критика — чи то скерована до нас, чи та, що від нас виходить — це чинник, який гальмує розвиток і може бути джерелом незгоди і клопотів. Упевненість у собі та вміння підкреслювати позитивні риси в інших викликають проявлення наших хороших сторін.
У процесі виховання людину часто навчають, що контроль над своїми почуттями слід переказувати в руки інших. Але ж, зростаючи, ми маємо довідуватися, що самооцінка, незалежна від зовнішніх поглядів, становить одну з умов щасливого життя. Людина, яка дозволяє, щоб інші визначали її самоцінність, здає себе на милість і неласку їхньої думки. Тоді її щастя залежить від багатьох чинників, над якими немає здорового, внутрішнього контрою.
Самооцінка має величезний вплив на спосіб переживання життєвого досвіду. Не можна свої почуття ставити в залежність від капризів інших людей. Той, хто постійно, без чіткої причини, почувається нещасливим, найімовірніше зрікся контролю над своїми почуттями. Такий стан безсилля нерідко є причиною сильних напружень і неспокою.
Ми можемо дуже добре думати про себе, як і про своє життя, незалежно від думки інших. Ми ж найкраще знаємо себе і свої можливості. Тому обов’язково треба навчитися панувати над почуттями, які ми маємо щодо себе самих.
Вочевидь варто зберігати позицію чуйності, аби вчитися від інших. Однак при цьому необхідно бути володарем власних почуттів і правильно оцінювати свою власну цінність.
Якщо ви помітите, що ваша самооцінка залежить від думки інших людей, — повторюйте просте ствердження, яке допоможе вам визволитися з-під цього панування. Наприклад: «Я сьогодні почуваюся добре, незалежно від того, що кажуть чи думають інші. Сьогодні я володар своїх почуттів і маю владу на своїм життям!»
Осягнення самосвідомості — справа нелегка, оскільки людина має величезну спокусу самозахисту. Відважно й уважно придивитися до своїх почуттів та можливих недоліків — ось що дозволяє зрозуміти, що потрібно робити, аби перемінити своє життя. Коли ж удасться визначити слабкі пункти (наприклад, нестійкий темперамент, низьке почуття власної гідності чи щось інше), то можна почати процес мислення про протилежні риси. Наприклад, якщо хочемо позбутися комплексу меншовартості, то думаймо про те, що прагнемо мати хороший настрій і почуття упевненості в собі.
Змінюймо напрямок своїх думок і почуттів!
Сер Джон Темплтон, із книжки "Універсальні закони життя"
фінансово.
Щиро дякуємо!
